«Каталонський олів’є та баскські мандарини». Фінал іспанського суперкубку з післясмаком свят

Класичний рецепт салату «олів’є», що був придуманий ще в 60-х роках XIX століття, загубився в стародавніх переписах і давно усіма забутий. Теперішній його варіант – це гібрид непоєднуваних продуктів, що тримаються разом лише завдяки великій кількості жирного майонезу та паразитує на столі виключно через свою давню репутацію «класичної» та незамінної страви. Власне каталонська «Барселона» і нагадує образ цього продуктового Франкенштейна.

Будемо чесні, Рональд Куман не є винуватцем катастрофічної ситуації в клубі та й гравці йому дісталися лише ті, які вже були скуплені на підпільних аукціонах «божевільними» функціонерами клубу. Але те, що з наявних «інгредієнтів» готує головний шеф-кухар «Барселони» - це ні в одного рота не влізе. Або ж, як влізе – так і вийде. То що ж у нас там по рецепту:

  • Швидкісний вінгер, який корисний при контрвипадах, та повністю непридатний до атаки позиційної.
  • Second Striker, який успішно може існувати лише у схемі 4-4-2 і, бажано, щоб на бровці стояв Сімеоне з дробовиком.
  • Геній-псих, що може малювати шедеври, а натомість повинен вчити прищавих школярів правильно тримати пензля в руках.
  • Геній-школяр, який сумлінно ходить на всі уроки, а його тато ще й на всі можливі гуртки і секції позаписував.
  • Опорник, який центрфорвард, АПЗ, центральний захисник, словом все що хочеш, лише не опорник.
  • І ще вишенька на салаті: в лазареті лежить маленький чарівник, що сам міг би стати генієм-психом. Та, завдяки грамотній політиці клубу, наразі ближчий до другого, ніж до першого.

То ж як це все з’єднати до одної цільної, вдалої і смачної страви? Всі минулі роки в каталонській кухні використовувався один метод – заливання жирним доларовим майонезом. Та от халепа, зараз майонез на барселонських прилавках – продукт дуже дефіцитний. Тож вибір небагатий – або плюватися на страву, або ж лаяти шеф-кухаря.

І все ж, десь в якісь рідкісні моменти цей олів’є, густо прикрашений зеленню чи дбайливо замаскований ще якимись кухарськими лайфхаками, викликає в тебе давно забуті емоції щастя і ситої задоволеності.  Та як тільки розжуєш добре – гидота гидотою… Ще й післясмак такий, що хочеться прополоскати рота як мінімум шампанським, як максимум – ацетоном.

А що ж там мандарини заморські з країни Басків? На початку бенкету смакували добре, місцями видавалося, що це не маленькі непоказні мандаринки, а цілі грейпфрути! Легкі фрукти на застіллі, та ще й на фоні важкого набридливого олів’є – це саме те, що прописав футбольний лікар. Та під кінець свята і мандарини втратили свій цитрусовий шарм – падали зі столу від кожного необережного руху, катались по підлозі, потрапляли під ноги, словом вели себе геть не святково. Що, зрештою, можна зрозуміти – мандарини не частий гість на  застіллях, тож раз в рік можуть і покапризувати.

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Fans Community Blog
+14
Популярные комментарии
Sergiy Baranovsky
0
Згоден, Куман точно тут в не винуватий. Поки новий президент із командою не почне розчищати ці авгієві конюшні, то нічого доброго чекати не варто.
Katia Parkhomenko
0
ждем, когда в Барсу вернется порядок - тогда и результаты будут.
Написать комментарий
Loading...
Реклама 18+