Свобода, рівність, братерство

13 листопада 2013 рік, стадіон «Олімпійський». Напруга витає в повітрі, один з претендентів на Золотий М’яч не може нічого вдіяти з захисником збірної України, хлопчина зі співочим прізвищем Зозуля забиває першим, а Ярмоленко з пенальті хоронить послідовників Наполеона. Французькі газети рясніли розповідями про «найкращий жереб для збірної» до матчу, і зовсім по іншому заспівали після.

У Франції, на табло горіло 3:0, команда Дідьє Дешама раділа наче зараз їм винесуть кубок чемпіонату світу, а в серці затаїлась злоба та образа. Чесно кажучи, жодного доброго побажання в сторону збірної країни, що відома Ейфелевою вежею та шампанським не було. Французи виграли справедливо, красиво і по праву, але кого це тоді хвилювало.

Не встигли ті відчуття згаснути, як були оголошені групи і Франція потрапила в далеко не самий сильний квартет. Швейцарія виглядала добротною командою, але не більше того. Еквадор, то була загадка,команда яка могла заграти круто,або ж не заграти зовсім. Гондурас…просто Гондурас.

Французи одразу ж стали фаворитами групи, всі очікували від них перемог, а настрій від недоброзичливого змінився на те, що можна назвати «суцільне захоплення». Давненько автор даних строк не отримував такого задоволення від гри команди, яка зовсім нещодавно асоціювалась з розчаруванням. Чому ж збірна Франції має бути в трійці найсильніших команд прямо зараз?

1. Потужна гра на кожній позиції.

Кожна лінія, від захисту, до атаки внушає довіру. Захист високого рівня, причому взаємодія гравців оборони в останніх двох матчах захоплює. Гравці чітко знають де і як їм треба діяти, щоб мінімізувати можливу небезпеку коло воріт Льоріса. Збірна Швейцарії, будучи не останньою в плані побудови гри ніяк не могла дійти навіть до штрафного майданчику, а два голи то є фантастичне виконання удару після порушення правил та банальна розслабленість гравців.

Зі збірною Гондурасу, яка грає дуже жорстко, півзахист французів не виглядав менш креативно та розкуто і відверто кажучи команда грала в пів сили забиваючи рівно стільки, скільки потрібно. В цьому, атаці, в першу чергу допомагала чітко вибудована лінія півзахисту.

Атака «триколірних» не зважаючи на прізвища Жиру та Бензема, що в останній час не асоціюються з супер бомбардирами грає потужно, націлено та сильно. Хто б міг подумати.

2. Сильний тренер.

Дідьє Дешам в даний момент, напевно, ідеальний варіант для французів. Досвідчений, грамотний, розумний тренер, що не гидує відмовитись від зіркових гравців, якщо вони не підходять під гру команди, або можуть заважати нормальному мікроклімату у роздягальні.

В збірну не були взяті Самір Насрі та один з найкращих бомбардирів Ліги 1 – Александр Ляказетт лише тому, що вони не підходили під гру Дешаму.

В останніх двох матчах групового етапу, до речі, не грав той, кого записували в ігрові лідери збірної – Франк Рібері. Хтось помітив його відсутність? Тактичні перестановки та особисто Антуан Грізманн замінили зіркового француза в повній мірі.

3. Карім Бензема.

Людина, яка провела черговий, далеко не найкращий сезону у «Реалі». Карім блиснув своїми голеодорськими можливостями приблизно в середині сезону,забивши в ворота «Барселони» два рази і взагалі забиваючи практично в кожному матчі. Але не довго музика грала, не довго Бензема забивав і все повернулось на круги своя. Карім став знову жертвувати своїм місцем нападника, підіграючи в атаці то Роналду, то Бейлу.

В даний момент Бензема – один з найкращих бомбардирів чемпіонату світу. Якби було зараховано ще два відмінених голи, то цей бородатий хлопець міг спокійно були в лідерах гонки за золотою бутсою. Не люблю оці «якщо б», але факт залишається фактом – Карім в збірній грає в рази крутіше, аніж останній сезон у «Реалі», забиваючи голи - красені кожен матч.

Бензема може виконувати роль єдиного центрального нападника, може переходити на фланг та атакувати і допомагати Жиру в атаці гольовими передачами. Карім грає круто та є однією з головних рушійних сил в атаці «триколірних».

Підсумовуючи цей короткий твір на вільну тему хочеться сказати, що на цьому чемпіонаті із всесвітньо визнаних фаворитів вразили якістю гри збірна Нідерландів, Германії та Франції. Багато хто бачить в фіналі Бразилію та Німеччину, але поки що, тут, особисто у автора великі сумніви. Так, підопічних Дідьє Дешама на цьому чемпіонаті світу не було перевірено дійсно потужними командами, адже Швейцарія та Гондурас то далеко не топові збірні, але вже на дану мить французи показали що достатньо добре грають проти жорстких команд, таких як Гондурас та добре перекритих у захисті, таких як Швейцарія. Далі – Еквадор, що є командою з великим атакуючим потенціалом, що є командою, яка любить та вміє атакувати, у якої є все, щоб в атаці грати потужно, та яка любить атакувати швидко та блискавично. Що з того вийде і чи витримає захист збірної Франції останню контрольну ревізію перед плей – офф побачимо вже через декілька годин, але автору бачиться вихід Бензема та компанії із групи з максимальною кількістю набраних балів.