Шевченко досі на контракті в «Дженоа». Це звична практика для клубів Італії
Подібне траплялося навіть в АПЛ, але зі своїми нюансами.
Подібне траплялося навіть в АПЛ, але зі своїми нюансами.
«Дженоа» заявив, що Андрій Шевченко звільнений від обов’язків головного тренера команди. Генуезький клуб з таким самим формулюванням усував від роботи головним тренером Роланда Марана 21 грудня 2020 року та Давіде Баллардіні 6 листопада 2021 року. Усі ці три тренери досі мають чинні контракти з «Дженоа», за якими отримують зарплату, прописану там же.
Звично та логічно сприймати інформацію про звільнення з посади головного тренера команди як розрив контракту з ним. А потім читати інформацію про мільйони компенсації за дострокове припинення співпраці. Але не завжди усунення від роботи з командою призводить до негайного розриву договору з менеджером.
Така ситуація приносить тренеру не лише постійну зарплату без виконання безпосередньої роботи, але й виключає можливість мати контракт з іншим клубом. Менеджер лишається співробітником, а сам клуб має можливість повернути його на посаду головного тренера, ким він і є за контрактом. Теоретично Шевченка, Баллардіні або Марана в «Дженоа» можуть використовувати на інших посадах, але потрібна згода тренера.
Приміром, чому б з них не сформувати новий тренерський штаб? Але головний тренер може бути лише один, якщо інші два стануть його асистентами – мають повне право претендувати на грошову компенсацію у зв’язку з пониженням ролі в клубі. Тому в такому випадку простіше їх просто тримати на контракті.
Тренери залишаються в клубах, бо не можуть очолити інший протягом сезону
Звільнення без припинення договору – нормальна практика в Італії. У «Новарі» була схожа ситуація майже 10 років тому. У листопаді 2012-го головним тренером призначили Альфредо Альєтті (на світлині), якого усунули від роботи з командою через рік. Запросили Алессандро Калорі – той протримався 10 турів й теж був усунений від роботи. Клуб вирішив повернути Альєтті, у якого був чинний 3-річний контракт з клубом. Він допрацював до кінця сезону, після чого був знову звільнений від управління командою.
Офіційно Альєтті покинув клуб ще майже через рік – у квітні 2015-го, коли договір було розірвано. Тобто він мав контракт головного тренера «Новари» протягом 29 місяців, а був ним лише 16 місяців. Той самий Калорі очолив наступний клуб – «Брешію» – через рік після усунення від роботи в «Новарі». Цілком ймовірно, теж залишався на контракті з клубом.
Схоже було в той же період в «Асколі». Там Массімо Сілва прийняв команду в листопаді 2011-го, потім отримав контракт до літа 2013-го. У березні 2013 року його усувають від роботи з командою, призначають Росаріо Перголіцці, але той протримується менш як місяць – головним тренером знову стає Сілва. Массімо працює до кінця контракту, а після команду приймає той же Перголіцці, який досі мав договір з «Асколі».
Можна ще навести ситуацію в «Брешії» в сезоні 2017/18, коли Роберто Боскалья став головним тренером на перші 8 турів сезону, потім був відсторонений на час роботи Паскуале Маріно протягом 13 турів. Боскалью повернули на посаду керманича, на якій він був ще 17 турів.
Або як «Палермо» запросило Роберто Стеллоне (на світлині) перед плей-офф за вихід в серію А в сезоні 2017/18. При Стеллоне команда не змогла підвищитися в класі, тому того усунули від роботи, а новим тренером призначили Бруно Тедіно. Після 5 невдалих турів «Палермо» повернув на посаду Стеллоне, який досі мав контракт з клубом.
В Італії така практика має пояснення. Вся справа у колективному договорі між професійними тренерами та професійними лігами. У ньому вказано, що тренер, який працював в одному клубі протягом сезону, не має права перейти в іншу команду з ліги. І це стосується навіть ситуацій, коли контракти все ж розривають. Виняток – тренер переїжджає працювати в іншу країну.
Очевидно, що менеджер, якого усунули від роботи через 5 турів, не зможе претендувати на роботу в іншому клубі ліги. Малоймовірно, що його з таким резюме покличуть в дивізіон вище, а коли буде пропозиція з нижчої ліги, зарплата навряд чи буде такою ж високою. От і чекає другого шансу стати головним тренером клубу, з яким у нього досі контракт.
Цікаво, що таких правил дотримуються і в аматорському футболі Італії. Там менеджери обурені, що не можуть змінити клуб протягом сезону, але з іншого боку бояться, що виникне ситуація, коли працюють одні й ті самі фахівці, але в різних клубах протягом сезону. Тому там досі роздуми, щоб дозволити тренерам, яких звільнили до грудня включно, отримувати роботу в іншому клубі вже з січня.
У випадку Шевченка з теоретичним призначенням в збірній Польщі можливий варіант, який був у Кумана
Тренери та клуби більшого калібру також мають подібні історії з контрактами та зарплатами. Роберто Ді Маттео у 2012 році допоміг «Челсі» виграти Лігу чемпіонів, коли був в.о. головного тренера. Його дуже скоро призначили повноцінним керманичем команди, підписавши договір на 2 роки. В ньому не було пункту про розмір компенсації в разі дострокового припинення співпраці. Тому коли в листопаді того ж 2012-го Ді Маттео відправили у відставку, «Челсі» продовжував платити італійцю по 130 тисяч фунтів стерлінгів щотижня.
Коли в АПЛ та інших топ-чемпіонатах з’являлися вакансії, прізвище Ді Маттео неодноразово фігурувало серед кандидатів, але сам фахівець відхиляв пропозиції – не кожен клуб міг перебити зарплату «Челсі». Так до літа 2014-го італійський менеджер і не тренував нікого, а потім вже восени того ж року прийняв «Шальке».
Схожа історія була у Френка Лемпарда та «Челсі». Влітку 2019 року він став головним тренером «синіх» з контрактом на 3 роки. Звільнили його в січні 2021-го. Клуб мусив заплатити 1,8 млн фунтів стерлінгів компенсації, але сторони домовилися, що Лемпард отримає цю суму у вигляді щотижневої зарплати в розмірі 75 тисяч фунтів стерлінгів. Причому не до літа 2022-го, як би мало бути за контрактом, а до липня 2021 року. Але за однієї умови – «Челсі» припинить платити, якщо Лемпард влаштується в інший клуб. Френк так і лишився до липня 2021-го безробітнім, хоча мав пропозицію від «Борнмуту».
У випадку Шевченка, «Дженоа» та можливим призначенням головним тренером збірної Польщі можливий варіант, який був у Роналда Кумана, «Евертона» та збірної Нідерландів.
Куман у червні 2016-го очолив «Евертон», уклавши 3-річний контракт. Звільнили його у жовтні 2017-го, але клуб не виклав одноразову компенсацію, а мусив продовжувати платити зарплату до кінця контракту – 6 мільйонів фунтів стерлінгів в рік. І навіть коли Куман став головним тренером збірної Нідерландів, угоду не було порушено. З’явився лише важливий нюанс – Королівський футбольний союз Нідерландів платив тренеру 600 тисяч фунтів стерлінгів у рік, а всю нестачу в розмірі 5,4 млн фунтів стерлінгів мав покривати «Евертон».
Жозе Моурінью, один з лідерів серед тренерів по сумах отриманих компенсацій за звільнення з клубів, зараз має схожу історію, як у Кумана. Португалець був звільнений з «Тоттенгема» у квітні 2021-го, коли відпрацював всього 17 з 48 місяців, на які було підписано контракт. Моурінью без клубу був всього 15 днів – очолив «Рому».
«Шпори» мусили заплатити компенсацію Жозе, але домовилися зробити це у форматі ліквідації нестачі по зарплаті. Тобто в Лондоні тренер отримував 15 мільйонів фунтів стерлінгів за сезон, у Римі – всього 5 мільйонів. Тому «Тоттенгем» буде платити інші 10 мільйонів. Якби Моурінью не став тренером «Роми», лондонці заплатили б всі 15 мільйонів.
Розірвати контракт без компенсації тренеру – дуже тяжко
У Шевченка малоймовірне повторення ситуації з Владіміром Петковичем, «Лаціо» та збірною Швейцарії. У грудні 2013-го Швейцарська футбольна асоціація оголосила про призначення Петковіча тренером збірної з літа 2014-го. Це дуже обурило «Лаціо», яке тоді очолював боснійсько-швейцарсько-хорватський фахівець. Президент клубу Клаудіо Лотіто вирішив звільнити Петковіча через невдоволення результатами команди та таємні переговори зі швейцарцями.
Найголовніше – контракт розірвали через поважну причину. У такому випадку клубу треба довести, що та поважна причина вартувала того, щоб відправляти у відставку тренера без виплати компенсації. Як вирішив суд, «Лаціо» не мав таких підстав, тому все ж змушений заплатити Петковічу 700 тисяч євро компенсації.
У ситуації з Шевченком «Дженоа» буде дуже тяжко знайти поважну причину для припинення договору без компенсації. Навіть якщо сторони вирішать розірвати контракт за обопільною згодою, тренер все одно має отримати компенсацію. Клуб може не платити її лише у випадку, коли фахівець сам відмовився від грошей та добровільно покинув свою посаду.
Клуби вдаються до утримання тренерів на контракті, щоб не платити одразу велику суму компенсації тренеру. Експерти неодноразово порушували тему захмарних грошей, які отримує тренер після відставки. Однією з найбільших проблем є тиск зі сторони тренера, точніше його агентів, які наполягають на підписанні довгострокових договорів, бо в інакшому разі їхній клієнт відмовиться приходити на короткий термін.
Клуби самі створили умови, заручниками яких стали. Кількарічні контракти відповідно передбачають великі суми компенсації. Часто розмір відступних – зарплата до кінця контракту, яку менеджеру не встигли виплатити через відставку. Але завжди все прописується в договорі між клубом та тренером, де сторони доходять згоди у фінансових питаннях, які щоразу є унікальними. Топ-клубу порушити умови контракту зовсім не вигідно, на відміну від тренера.
«Дженоа» – не топ-клуб, але 20 мільйонів євро компенсації штабу Шевченка ставить генуезців десь поруч з грандами європейського футболу, які вже платили стільки своїм колишнім менеджерам.
Фото: Getty Images, Maurilio Boldrini, LaPresse, ANSA, Tottenham Hotspur FC, Telenord
