Каладзе у політиці: вдруге мер Тбілісі, вважає Саакашвілі карикатурним диктатором, пішов на поступки «Газпрому» як міністр енергетики

Нещодавно знову виграв вибори.

В політику Каладзе прийшов у листопаді-грудні 2011-го. Тоді 33-річний футболіст ще грав за «Дженоа». На презентації нового громадського руху «Грузинська мрія» Каладзе оголосив, що покидає пост капітана національної збірної. А ще сказав зі сцени наступне:

«Чинна влада вважає, що громадяни цієї країни мають лише зобов’язання. Зобов’язання сплачувати штрафи та податки. Насправді ми маємо і права. Право на роботу, віру у верховенство незалежного суду», – мовив Каладзе.

Президентом Грузії тоді був Міхеіл Саакашвілі, а його «Єдиний національний рух» – панівною партією. Рух «Грузинська мрія» був опозиційним до чинної влади – і водночас зі зв’язками з Росією. Створив його грузинський олігарх Бідзіна Іванішвілі, якого перед очолюванням опозиції позбавили громадянства. Каладзе підтримав рух, а за кілька тижнів до його презентації продав 9% власності свого банку Іванішвілі. Нацбанк Грузії почав перевірки цієї компанії.

«Ви всі добре знаєте, що я простяг руку дружби Бідзіні Іванішвілі і запропонував стати разом з ним у боротьбі проти режиму [президента Міхеіла Саакашвілі] і це все залишається в силі. Я не та людина, яка висловлює свою підтримку лише на словах», – писав Каладзе у фейсбуці.

Чому Каладзе був проти Саакашвілі

Каладзе раніше був прихильником Саакашвілі. При третьому президенті Грузії було розкрито справу про вбивство Левана Каладзе, брата Кахи. Його викрали у 2001-му з вимогою викупу, та тіло знайшли лише через 4 роки, а ідентифікували загиблого ще майже через рік.

Хоча вже у 2010 році Каладзе звертався до Саакашвілі у справі ще одного екс-гравця «Динамо» – Георгія Деметрадзе. Того звинувачували у зв’язках кримінальними авторитетами, які займалися в тому числі й підпільним тоталізатором. Каладзе погрожував, що покине збірну та давав поруку за свого товариша, але Деметрадзе все одно отримав 6 років позбавлення волі (через 1,5 роки по амністії вийшов на волю).

Ще сильніше стосунки Каладзе та Саакашвілі зіпсувалися, коли влітку 2012-го футболісту відмовили у проведенні прощального матчу на стадіоні імені Бориса Пайчадзе у Тбілісі. Тоді ж столичний суд арештував статки Каладзе, звинувативши його в легалізації незаконних доходів.

Все це, а тут ще й нападки на Іванішвілі змусили футболіста рухатися в сторону політики. Хоча були розмови, що його підтримку опозиції спричинила відмова чинної влади в реструктуризації боргу в будівельному бізнесі Кахи.

Влітку 2012-го у нього завершився контракт з «Дженоа», а з ним – і футбольна кар’єра. Рух «Грузинська мрія» логічно переріс у політичну партію, яка збиралася йти на осінні парламентські вибори. Каладзе як представник партії балотувався по мажоритарному округу в рідному місті Самтредія.

«У мене часто запитують, чому я пішов у політику. Мені абсолютно зрозуміле підґрунтя питання: адже я міг продовжувати жити в Італії, у цій прекрасній країні, у місті Мілан, де я прожив 12 років. Але часто замислюючись про те, що відбувається в моїй країні – Грузії – я вирішив закінчити футбольну кар’єру та перейти в політику, оскільки у нас зараз дуже важка ситуація: вже 10 років Грузією править президент Саакашвілі, який примудрився стати карикатурним диктатором», – так мотивував своє рішення Каладзе.

Восени «Грузинська мрія» забрала більшість мандатів у парламенті, а Каладзе став депутатом, набравши 53,63% голосів у Самтредії. Він ввійшов би до парламенту в усякому разі, бо мав №1 у списку.

Каладзе-міністр

Нова більшість розглядала Каладзе як міністра енергетики Грузії. У цій сфері він був ще з 2008-го, коли заснував інвестиційну компанію Kala Capital з акцентом на енергетику. Вона володіла часткою акцій грузинської гідроенергетичної будівельної компанії.

Зрозуміло, що така ситуація могла створити конфлікт інтересів, тому Каладзе мав вибір – або відмова від посади міністра, або продаж акцій будівельної компанії. Майбутній міністр обрав другий варіант.

«Чесно кажучи, досить дивно призначати Каладзе міністром будь-чого», – так прокоментував тоді політолог Георгій Нодія. Він висловив думку багатьох інших людей щодо отримання Кахою портфелю міністра. Його називали найбагатшим міністром в уряді Іванішвілі.

Одна з перших нарад нового міністра енергетики була перервана відключенням електроенергії в будівлі.

«Був перший чи другий день моєї роботи на посаді міністра енергетики, я приймав у своєму кабінеті делегацію, і хтось помилково чи просто переплутав рубильники в будівлі. Ми опинилися в непроглядній темряві. Через дві чи три хвилини все налагодилося, але вийшло справді смішно. Не дивно, що історія потрапила до газет», – розповідав Каладзе.

Вже на посаді міністра йому таки вдалося провести прощальний матч – на тому ж стадіоні імені Бориса Пайчадзе в Тбілісі. «Пообіцяв уболівальникам, що спочатку ми обов’язково переможемо на виборах, а потім навесні я проведу матч», – сказав Каладзе і втілив задум у червні 2013-го. Зіграли друзі Каладзе проти «Мілану» (1:3), у матчі взяли участь Андрій Шевченко, Олександр Шовковський, Владислав Ващук, Сергій Ребров, Фабіо Каннаваро, Паоло Мальдіні та інші.

Вже в ролі міністра він намітив один з основних напрямів своєї політики – екологія. У перший рік на посаді почав роботу над проектом будівництва вітряних електростанцій. У грудні 2016-го у місті Горі було введено в експлуатацію першу в Грузії електростанцію такого типу.

«У цьому напрямку Грузія має величезний потенціал. Те, що відбувається дуже важливо для зміцнення економіки Грузії», – коментував Каладзе.

Альтернативна енергетика важлива для Грузії, особливо у зимовий період, коли доводиться витрачати великі кошти на імпорт електроенергії. Експерти відзначали, що зведення вітряних ферм позитивно вплине на екологію, але суттєво не розв’яже проблему дефіциту енергії, оскільки ГЕС та інші види станцій ефективніші. Та поштовх було зроблено, зараз в Грузії працюють над збільшенням числа вітряних електростанцій.

Питання ГЕС в Грузії було та залишається актуальним та гострим. Понад 3/4 електроенергії країна отримує саме зі станцій такого типу, тому хоч і шукали альтернативні способи, але основний акцент роботи Каладзе був все ж зроблений в сторону ГЕС – 18 нових станцій було відкрито при ньому.

Особливо багато роботи міністра стосувалося врегулювань по ремонту найбільшої на Кавказі ГЕС – Інгурі (на світлині). Головна її особливість: дамба розташована на території, підконтрольній Грузії, а пульт керування – в Абхазії. Страждала якраз друга сторона, бо були віялові відключення електроенергії через зупинку роботи ГЕС для підготовки до масштабного ремонту. Тут вже Каладзе мусив проявляти свої навички політика.

Скептично й прийняли ідею будівництва ще кількох ГЕС на ріці Кура. Тут знову на перший план вийшла політика, бо Азербайджан висловив претензії. На думку експертів, поява нових ГЕС ще більше ускладнить поступання води до азербайджанських берегів ріки, у плюсі будуть лише Грузія та Туреччина, ще одна країна, де протікає Кура. При Каладзе якраз з Туреччиною стала тісніша співпраця в галузі електроенергетики.

Неодноразово йшлося і про збільшення енергонезалежності, та все одно Грузія залишається залежною від імпорту із сусідніх країн.

Однією з головних невдач на посаді міністра була нова угода з «Газпромом». Грузія не купує російський газ з 2007 року, але отримувала невелику частку сировини завдяки транзиту у Вірменію. Під час чергового перегляду угод Грузії з «Газпромом», ближче до кінця каденції Каладзе, російська компанія пропонувала платити грузинській стороні за транзит не газом, а грошима. Така система оплати може бути невигідною, оскільки ціни на газ залежать від вартості нафти. Також Каладзе закидали, чому продовжується співпраця з країною-окупантом, на що політик відповів «не я почав її».

Після тривалих переговорів сторони дійшли згоди – у 2017-му Грузія частково отримає плату за транзит газом, а у 2018-му все буде повністю монетизовано. Тобто, міністерство енергетики пішло на поступки «Газпрому».

Через рік після призначення міністром енергетики Каладзе став ще й віце-прем’єром Грузії.

«Я багато років був високооплачуваним футболістом, і маю прибутки як спортсмен, а не чиновник. За 12 років футбольної кар’єри я заробив достатньо, щоб тепер дозволити собі відмовитися від зарплати віце-прем’єра», – казав Каладзе. Міністерська зарплата становила близько 8 500 доларів на місяць, вона направлялася на благодійність. При цьому він ще мав бізнес в Україні та Казахстані.

Критика переслідує будь-якого політика, але Каладзе мав її доволі багато у свою сторону протягом роботи міністром. І навіть трохи дивно, що це пізніше не завадило йому стати мером Тбілісі.

Каладзе-мер

У 2015-му в ЗМІ України з’явилися фото Каладзе на доволі зруйнованих вулицях Тбілісі. Каха особисто допомагав жителям столиці боротися з наслідками негоди – сильні дощі спричинили масштабний паводок. Загинуло 19 осіб, збитки оцінили в близько 18 млн доларів.

Через два роки після трагедії Каладзе оголосив, що покидає посаду міністра – йде на вибори мера Тбілісі. Підтримав свого товариша Андрій Шевченко. «Бажаю удачі моєму другу Касі Каладзе. Я впевнений, що він буде хорошим мером», – сказав Шевченко у Тбілісі, куди приїжджав на благодійний матч. За це українець міг отримати штраф близько 800 доларів, бо в Грузії іноземці не мають права агітувати.

Вибори пройшли у жовтні 2017-го, Каладзе набрав 51,09% голосів – переміг вже в першому турі. Звісно, як то буває протягом майже кожних виборів, опозиція заявляла про порушення зі сторони нового мера. «Ніхто не змусить мене повірити, що кожен другий тбілісець, який прийшов на вибори, проголосував за Каху Каладзе», – сказав Заал Удумашвілі, який посів третє місце.

Каладзе треба було відновити репутацію «Грузинської мрії» у Тбілісі, бо попередній мер Давід Нарманія, який теж представляв цю партію, не мав популярності серед містян. Новий міський голова мав у своїй програмі такі основні пункти:

- поетапна заміна 500 хрущовок сучасними будинками;

- створення єдиного міського дизайну;

- розв’язання проблем на дорогах;

- облаштування парків та скверів.

Першу обіцянку Каладзе не виконав. Мерія продовжує витрачати великі кошти на укріплення старих будинків, які вигідніше демонтувати та збудувати нові. Мер пояснює невдачу проваленими переговорами із забудовниками.

«Щоб знести хрущовки, інвестор вимагає спорудження 16-17-поверхового будинку. Я їх теж розумію, бо бізнес має інші інтереси, але як ви собі уявляєте, що в місті буде до 10 тисяч хмарочосів? Це повністю зруйнувало б Тбілісі. Тому ми ухвалили рішення, що цю програму реалізовуватиме мерія, і вона сама виступить поручителем. Згодом замість п’ятиповерхових аварійних будинків збудують нові восьмиповерхові будинки», – говорив Каладзе у кінці першого 4-річного терміну на посаді міського голови.

У питанні забудови міста мерія працювала над іншим – взялася за проект передачі активним будівельним компаніям занедбаних проектів, вкладники яких були обдурені та роками не можуть отримати обіцяне житло. Також Каладзе успішно пролобіював у парламенті закон про будівельну амністію, яка передбачає скасування адміністративних штрафів, накладених через порушення будівельних норм, допущених на об’єктах, які завершили до серпня 2020-го.

У міському дизайні теж не було глобальних змін. Найбільш помітне нововведення – усі таксі мають бути білого кольору. Та ця реформа спричинила багато обговорень і критики, і причина не в кольорі автівок. Таксисти тепер мусили оформити ліцензію на роботу. Якщо для водія ця робота основна – він має право на ліцензію категорії А, але машина тепер повинна бути з лівим кермом та білого кольору. Такі таксисти могли розмістити на авто шашечку, рекламу, підбирати пасажирів прямо на вулицях.

Категорія В надавалася таксі з правим кермом, колір міг бути який завгодно, але такі водії не мали права позначати свою машину шашечками чи іншими знаками служби перевезення людей, до того ж працювати можна виключно за викликом. Ці зміни супроводжувалися масовими протестами таксистів, але мерія йшла їм назустріч, оплачуючи фарбування машини та хімчистку салонів.

«Для людей, які користуються цим сервісом, має бути чисто та комфортно, автомобілі мають бути нові та безпечні – це найголовніше. Загалом це може викликати подорожчання таксі – і це нормально. Якщо для когось це проблема, то будуть нові автобуси, на яких можна пересуватися, буде метро, оновлені станції та відремонтовані вагони», – так Каладзе мотивував людей користуватися громадським транспортом. Послуги таксі й справді подорожчали, тоді вже обурилися люди.

Міський голова постійно виступав за перехід людей від власних автівок до користування громадським транспортом. Мерія витратила близько 37 млн доларів на оновлення автопарку, закупивши 310 нових автобусів у 2019-му. Через рік придбали ще 130 автобусів, які працюють на природному газі.

Для громадського транспорту виділили окремі зони руху вулицями Тбілісі – знову шквал критики. У перший же день затори суттєво зупинили рух в центрі міста. Каладзе пояснював, що тепер автобус долає певну дистанцію центральної вулиці за 8 хвилин, коли раніше на неї витрачалося 20-25 хвилин. До того ж було розширено пішохідну зону ціною проїжджої частини для автівок, щоб спонукати людей рухатися центром міста або громадським транспортом, або пішки.

Акцент на покращення екології Тбілісі проявлявся також у створенні велодоріжок. Перші зони для велосипедистів з’явилися в місті ще до Каладзе – у 2016 році – а новий мер підтримав їхнє розширення по столиці. Важлива поява й оренди електроскутерів, якими користується і сам міський голова.

Обіцянка з облаштуванням парків та скверів була виконана. У Тбілісі розширили програму зі створення та відновлення міських скверів та парків, стало більше пішохідних зон, проводять реставрацію історичних районів. Мерія здійснила проекти «Новий Тифліс», значно збільшивши ареал відреставрованих кварталів в історичній частині міста.

Каладзе визнав, що не всі обіцянки були виконані. Зокрема, не було навіть почато будівництво наземного метро, яке сполучало би Тбілісі та Руставі – місто за 36 км від столиці. Не відремонтували низку вулиць, проспектів та мостів.

«Протягом цих чотирьох років, починаючи з 2017-го, на жаль, два останні були найскладнішими. Ми практично зупинилися через пандемію. Від суми, яка була мобілізована на здійснення цих проектів, довелося відмовитись, з’явилися важливіші пріоритети – люди, забезпечення життя та здоров’я людини, тих сімей, які втратили роботу. Ця сума була перерозподілена на допомогу цим людям – і це було правильним рішенням», – пояснював Каладзе.

Другий термін

За пів року до закінчення 4-річного перебування на посаді міського голови з’явилися чутки, що Каладзе покине «Грузинську мрію» і взагалі піде з політики. Не виключали, що повернеться жити в Мілан. Це пов’язували з впалими рейтингами панівної партії та відставкою прем’єр-міністра Георгія Гахарії.

Каладзе не давав чіткої відповіді, чи буде балотуватися на другий термін виборів міського голови. А раніше ще й потрапив у неприємну історію, коли під час противладних мітингів показав середній палець в бік протестувальників. Мер сказав, що демонстрував жест своєму знайомому.

«Це моя справа, кому показувати середній палець. Кому я показав, сам добре знає. Я б не посоромився сказати, якби це було спрямовано на учасників акції», – пояснив Каладзе, визнавши, що не мав права себе так поводити.

Він входив у топ-3 найбільш публічних осіб Грузії після патріарха православної церкви Ілії ІІ та того ж Гахарії. За три місяці до виборів «Грузинська мрія» все ж представила Каладзе як свого кандидата на виборах мера, а Каху назвала «найкращим міським головою Тбілісі за всі часи».

Він і справді добився суттєвого авторитету серед людей протягом каденції мера. За місяць до волевиявлення опитування показали, що Каладзе – лідер рейтингу довіри серед політиків Грузії. 55% опитуваних висловилися позитивно про мера Тбілісі, інші – 45% негативно. Такий же показник був у Гахарії, який покинув «Грузинську мрію», заснував партію «За Грузію» та став конкурентом Каладзе у боротьбі за крісло мера. Тоді це були всього два політики в Грузії, які отримали більше позитивних відгуків, ніж негативних.

Цього разу Каладзе в першому турі набрав на 6% менше – 45,04% голосів. Гахарія провалився, отримавши всього 9,41%. Тому конкурентом Каладзе в другому турі став ще один авторитетний політик Грузії – Ніка Мелія з «Єдиного національного руху», який мав 34,01% голосів у першому.

«Не перераховуватиму причини, які призвели до такого результату – напружений політичний процес, розділ голосів між різними кандидатами чи щось ще. Скажу одне: я поважаю волю виборців та будь-яке рішення, яке тбілісці ухвалять біля урни для голосування. Можливо, я зробив щось не так у цьому процесі, може, ми не приділили належної уваги всім поточним питанням у процесі роботи. Пробачте за це», – сказав Каладзе після першого туру.

У другому турі була боротьба не тільки за посаду мері Тбілісі, а й іміджева битва двох головних партій країни – «Грузинська мрія» проти «Єдиного національного руху». У столиці зійшлися найпопулярніші представники цих політичних сил. «Єдиний національний рух» керував Грузією з 2004 року, але не зник з радарів після поразки у 2012-му. Він був опозиційним протягом усіх цих років, а вибори місцевого самоуправління-2021 могли стати переломними у частковому поверненні влади. Особливо на тлі втрати довіри людей до панівної «Грузинської мрії».

Результати другого туру те підтвердили – опозиційний Мелія набрав 44,4% голосів у Тбілісі, але це також значить, що Каладзе переобрали мером на другий термін. Але в усіх інших містах Грузії все одно 19 з 20 посад мера чи голови муніципалітетів забрали представники «Грузинської мрії».

«Нам доведеться дуже багато боротися найближчими днями, але хочу сказати дещо нове і дуже важливе – ніхто нікого не повинен обманювати. Вибори в цій країні скасовано. Усю цю справу закрили на великий замок», – так підсумував Мелія поразку «Єдиного національного руху» та свою на виборах у Тбілісі.

Що далі?

Каладзе має намір продовжувати втілювати програму, яку почав чотири роки тому. Зокрема, облаштування нових рекреаційних зон, відновлення скверів та парків, оновлення автопарку громадського транспорту.

«Хочу доручити віце-меру, щоб бюджет Тбілісі на 2022 рік максимально ґрунтувався на інтересах міста. Щоб врахували всі проекти, про які ми говорили перед виборами. Ми вже маємо почати готуватися, щоб із січня наступного року суспільство побачило масштаби, побачило вже конкретні шляхи здійснення проектів, які ми обіцяли реалізувати, які ми розробили. Це дуже важливо», – сказав Каладзе після переобрання.

Тепер акцент буде на тих самих аварійних житлових будинках, підтримці бізнесу, який постраждав від пандемії. Обіцяють приділити увагу й соціальній політиці – передача муніципальної житлової площі бездомним сім’ям, одноразова фінансова допомога соціально незахищеним пенсіонерам у розмірі близько 160 доларів.

Не забуває Каладзе й про Саакашвілі. Міхеіл повернувся з України до Грузії напередодні місцевих виборів, планував виступити на акціях протесту проти чинної влади, але був затриманий через справи, які відкрили на нього раніше.

«Коли людина чинила дуже тяжкі злочини, звичайно ж, вона має нести відповідальність. Чому хтось має бути радий тому, що колишній президент перебуває у в’язниці? Що в цьому радісного? Однак, якщо людина скоїла такі тяжкі злочини, людина, яка була головним творцем того режиму, який знедолив, вбивав, сім’ї, молодь, знищував у повному розумінні цього слова, це ж було дуже погано і нікому не подобалося? Все це раз і назавжди має закінчитися, і ніхто не повинен посміти кривдити власних громадян, чинити насильство та мати подібне ставлення», – коментує Каладзе потенційне ув’язнення Саакашвілі.

Наступні вибори мера Тбілісі заплановано на 2025 рік. Але мінливість політичного життя Грузії може змінити дату волевиявлення та тривалість каденції Каладзе.

Фото: GQ, Reliast, сторінка Кахи Каладзе у фейсбуці, Sputnik, intermedia.ge, «Новости – Грузия», EPA-EFE