Інгулець–Ворскла 2:2. Як Максимов вдався до експериментів і що з того вийшло

Аналіз гри «Ворскли».

Мені завжди складно писати про те, що я сприймаю доволі емоційно. І добре, коли емоції хороші. А погані тримаються довше і затуляють собою логіку. Ось так і з «Ворсклою». 2:2 з «Інгульцем» удома — так, це неприємні емоції. Тому що, як влучно висловився автор клубного твітера — «врятували очко».

Полтавці грали так, як і раніше — в три центральних захисники, три півзахисники і з латералями. Окрім того, що це саме по собі проблема — те, що в першому колі було новим і давало результат, уже давно вивчене суперниками — ще й із невідомих причин пішли перестановки. Максимов вирішив не виставляти у захист Альюна, який нібито «наварив» у попередній грі. За словами Максимова — привіз пенальті. За такою логікою, кожного, хто заробляв одинадцятиметровий, треба на лаву саджати...

Насправді, проблема в тому, що у футболіста закінчується влітку контакт і переговори тривають складно, за участі дивакуватого агента, який розповідає, що його клієнта хоче аж «Вест Хем», але він волів би грати саме в Полтаві, та ніяк не може домовитися з клубом. І добре, аби спілкувалися агент і менеджери окремо, а футболіст і тренер працювали окремо, та Максимов виразно став не на бік свого футболіста. Ось його коментар про ситуацію:

Місце Альюна хтось мав зайняти, а інших центральних захисників у «Ворсклі» немає. Тому Максимов випускає на цю позицію латераля Пердуту. Звісно, Ігор універсал, грав і праворуч, і ліворуч у захисті та півзахисті, в опорній зоні, але ніколи до цього не грав центрального захисника. За потреби, звісно, кожен має закривати будь-яку позицію, але чи справді потреба ця об'єктивна?

Без Альюна поменшало довгих передач вперед, якими звикла грати «Ворскла». Вони були б доречні на грузькому полі. Тим більше, «Ворскла» зараз на ньому й тренується. Пердута впорався зі своєю новою роллю, але тут принагідно буде згадати, що саме Ігор — найкращий асистент «Ворскли» в поточному чемпіонаті, на його рахунку чотири асисти. Це взагалі третій показник УПЛ після Ковальця та Калитвинцева. І от його прибирають з його правого флангу й розміщують в обороні...

На правий край, відтак, когось треба було відрядити. На зборах саме на цій позиції трохи часу провів Цитаішвілі. Але він, як і в попередньому матчі, вийшов ліворуч. Так само він ніколи за свою професійну кар'єру не виступав на цій позиції. Однак, певно, Максимова підкупила доволі хороша попередня гра Гіо на цій позиції в попередньому турі.

А на правий фланг, латералем, вийшов новачок Олів'є Тіль, який... теж ніколи на цій позиції не грав. Ні в «Уфі», ні в Люксембургу, ні на зборах із «Ворсклою». Так, він не зіпсував гри й не припускався суттєвих помилок, загострював, мав моменти й оборонявся. Цю гру можна занести йому в актив. Але проти Пердути він не був кращим.

І вся ця історія — через банальне непорозуміння з Альюном... Баєнка відправив, бо він у грі за Суперкубок узявся бити пенальті й промазав, Татаркова — за суперечки з тренером у роздягальні, незрозуміла історія сталася з Опанасенком... Чи не забагато конфліктів, які впливають на команду?

Але я далі про «Інгулець». Без Тіля, відрядженого праворуч, у центрі поля поменшало зв'язків між обороною та атакою. Скляр усе ж таки більш оборонний футболіст, а проти Пуцліна й Кане грали жорстко, їхню роль у «Ворсклі» тренер фактичних гостей, безперечно, вивчив. 35 фолів зробив «Інгулець» за гру — це багато.

І це при тому, що саме переходу й останнього пасу «Ворсклі» не вистачає найбільше: полтавці в першому колі чи не найгірші за кількістю ударів, при тому Кулач має 6 забитих і ходить серед лідерів бомбардирських змагань, а Степанюк забив 4 і віддав 3 гольові передачі...

А от слабкі сторони «Ворскли» так і лишилися: повільні центральні захисники (гол Січинави — доказ), складнощі з останнім пасом. Кане, який мав би грати на атаку, в другому таймі раз по раз опускався в опорну зону, аби дістатися м'яча...

З хорошого те, що Максимов точно в цій ситуації не опускатиме рук. Він уже сказав, що, ймовірно, «Ворскла» перейде на гру в чотири захисники — і це розумне та вчасне рішення для варіативності в атаці. Але — знову-таки — цей варіант не є награним, його пробували у частині другого тайму в одному зі спарингів на зборах та в матчі з «Рухом».

Ще з хорошого — забив Степанюк, також заробив пенальті.

Нарешті «Ворсклі» вдалося забити після розіграшу стандартного положення — і це те, що награвали на зборах.

А Кулач у списку бомбардирів «Ворскли» наздогнав Василя Сачка й разом із ним та з Дебатіком Цуррі ділить десяту сходинку в історичному реєстрі голеадорів полтавського клубу.

Ну і нові позиції — хлопці там теж не «наварили». Однак, повторюся, будь-який успішний експромт — це, насамперед, добряче підготований експромт... А на зборах «Ворскла» провела всього чотири спаринги — це найменше серед усіх клубів УПЛ: «Шахтар» — 10, «Динамо», «Десна», «Минай», «Львів» — по 9, «Зоря» й «Олександрія» — по 8, «Колос», «Олімпік», «Інгулець», «Рух», «Дніпро-1» — по 7 і «Маріуполь» — 6.

Усі світлини — ФК «Ворскла» та ФК «Інгулець»