Як Україна дивувала Америку

Зараз український вболівальник вже звик, що хокейна збірна постійно грає з командами Литви, Естонії чи Нідерландів. На жаль, у третьому за силою хокейному дивізіоні більш титулованіші команди не виступають. Матчі проти Казахстану взагалі можна вважати для нас ТОП-рівнем. Проте фанати зі стажем пам’ятаю ті часи, коли українські майстри хокейної справи грали на одному рівні зі справжніми законодавцями моди у найшвидшій грі на планеті. Із року в рік суперниками нашої дружини були фіни, шведи, росіяни, словаки чи американці. Та й наша команда складалася із виконавців, які на собі відчули справжню школу північноамериканського хокею. Від тієї збірної ми завжди очікували успішної гри та приємних несподіванок.

Усьоме серед еліти

Чемпіонат світу 2005 року, що відбувся в австрійських містах Відень та Інсбрук, став для української команди сьомим поспіль у когорті найсильніших збірних. Підопічні Олександра Сеуканда на першому етапі потрапили у групу С, де крім нас виступали збірні Данії, Фінляндії та Швеції. Останні, до речі, були віце-чемпіонами світу, поступившись у фіналі ЧС-2004 канадцям з рахунком 3:5. Не подарунком були й фіни, які на попередньому турнірі дійшли до чвертьфіналу та були вибиті все тими ж канадцями в овертаймі – 4:5. Єдиним, хто нам був по зубах, це збірна Данії – міцний середнячок, з доволі посереднім складом. Переважна частина гравців виступала у внутрішньому чемпіонаті, який був і залишається не на провідних ролях у Європі. Перемога над ними дарувала нам вихід на наступного етапу. Звісно, якщо вони не піднесуть ніяких сенсацій.

У складі нашої команди до Австрії вирушили майже усі найсильніші виконавці. Основу традиційно склали хокеїсти київського «Сокола» та легіонери із російського та білоруського чемпіонатів. Незважаючи на локаут в НХЛ, жоден із заокеанських легіонерів не приїхав до лав збірної. Попри доволі боєздатний колектив завдання ставилося перед командою традиційне із 1999 року – зберегти прописку в елітному дивізіоні. Зараз би таке завдання!

Дали бій фаворитам!

Першим суперником для наших хлопців стали шведи. Статистика протистоянь проти скандинавів була не на нашу користь – 2:7 (2000 рік), 0:5 (2001), 0:7 (2002). Чергового розгрому можна було очікувати й цього разу. Уже на 9-й хвилині українці поступалися 0:2. Чудовий старт суперника не здивував нікого. У складі шведської команди «запалювали» майбутні світові зірки – брати Хенрік та Даніель Седіни, Даніель Альфредссон, Хенрік Зеттерберг, Йохан Францен та інші. Слід відзначити, що більшість гравців тієї команди через рік будуть домінувати у світовому хокеї, здобувши з інтервалом у декілька місяців по черзі золото Олімпіади-2006 та чемпіонату світу-2006.

Ще до перерви українці могли отримати у свої ворота декілька шайб. У середині періоду вони залишилися утрьох проти п’яти гравців суперника через вилучення Віталія Семенченка та Сергія Климентьєва. Та добре намуштрована спецбригада по грі у меншості витримала натиск опонента. Такий перебіг подій дозволив нашим хокеїстам повірити у власні сили, що вилилося у дві закинуті шайбу у другому періоді. Богдан Савенко та Сергій Климентьєв звели нанівець перевагу зіркової шведської збірної – 2:2. У третьому періоді Сергій Варламов взагалі міг змусити «Тре Крунур» відіграватися, але програв очну дуель Хенріку Лундквісту. Такої помилку суперник не пробачив. Альфредссон приніс перемогу шведам за десять хвилин до закінчення основного часу – 3:2.

Доволі несподіваний результат (мінімальна поразка з можливістю перевести поєдинок в овертайм) у першому матчі на турнірі додав оптимізму у серця уболівальників, тому у поєдинку проти фінів наступного дня розрахунок був мінімум на боротьбу до останніх хвилин. Боротьба дійсно була до фінальної сирени, але переможець був визначений ще у середині матчу. На той час Суомі була попереду 3:0.

Шайба Сергія Варламова у більшості подарувала теоретичні шанси на другу поспіль шалену гру із одним із фаворитів турніру, але цього не сталося. У підсумку українці поступилися 1:4.

Задачу мінімум виконано

Щоб не потрапити у втішний турнір за право залишитися у ТОП-дивізіоні, українцям потрібна була перемога у заключному матчі проти датчан. Точно таке завдання стояло і перед скандинавами. Після двох поразок від фінів (1:2) та шведів (0:7) червоно-білі мали однакові шанси із нашою збірною на потрапляння до другого етапу. Саме нащадки вікінгів відкрили рахунок у матчі у середині другого періоду. Вони чудово скористалися чисельною більшістю через вилучення Олега Тимченка. Однак за 6 хвилин Сергій Варламов зумів зрівняти рахунок – 1:1. Груба гра суперника у третьому періоді додала роботи нашим лікарям, які декілька разів виходили на лід, щоб надати допомогу хокеїстам. Наші хлопці зуміли вистояти, а за дві хвилини до закінчення матчу Богдан Савенко приніс перемогу своїй команді – 2:1. Після гри головний тренер українців Олександр Сеуканд визнав, що для його підопічних цей матч був вирішальним: «Для нашої збірної цей матч був наче фінал. Я пишаюся своєю командою, адже у випадку вильоту з елітного дивізіону, хокей в Україні просто б помер. Сьогодні нам більше посміхнулася удача, хоча насправді перемога була нам потрібніша, ніж датчанам».

Дійсно перемога у заключному матчі зняла з хокеїстів та тренерського штабу тягар відповідальності, який висів над командою. Основне завдання було виконано і далі українські хокеїсти могли грати більш розкуто, адже прописку в елітному дивізіоні продовжено мінімум на рік.

На другому груповому етапі до тріо з українців, фінів та шведів приєдналися канадці, американці та латиші. У поєдинку проти прибалтійців ми вперше на турнірі залишили лід без закинутої шайби, що призвело до прикрої поразки 0:3. Такий рахунок не всиляв оптимізму перед очними поєдинками зі збірними США та Канади, які мали у своєму складі достатню кількість виконавців із досвідом виступів у НХЛ.

З американцями на рівних, канадці трохи сильніші

Першими із двох хокейних монстрів нас екзаменувала збірна США. Раніше українська команда двічі зустрічалася з ними і двічі зазнавали поразки – 3:6 (2001) та 1:7 (2004). Напередодні американці розібрали на запчастини шведів – 5:1, отже нам мало бути не солодко. Хоча в історії україно-американського протистояння були і світлі для нас плями, щоправда на молодіжному рівні. Двічі поспіль у 1995-му році наші гравці віком до 20 років здобували перемоги з рахунком 3:2 та 4:3 відповідно (слід зазначити, що то були два різні чемпіонати, які відбувалися у Канаді та  США). Більше нам похвалитися було нічим.  

У тому складі підопічних Пітера Лавіолетта було три володарі Кубка Стенлі та ще четверо з тієї команди здобудуть трофей  пізніше. Одним словом міцна збірна, яка однак до рівня «дрім-тім» не дотягувала. Та для нас навіть такий склад був надзірковим, а протистояти гравцям рівня НХЛ завжди важко. Важко, але можливо. Що цього разу довели наші хокеїсти. Їм доволі очікувано відводилася гра другим номером, з мінімальними шансами на взяття воріт суперника. Свого вони досягли у середині матчу, коли Костянтин Касянчук відправив шайбу поміж щитків Таю Конкліну – 1:0. Третя двадцятихвилинка майже повністю пройшла біля воріт Костянтина Симчука.

Американці міцно насіли на ворота голкіпера магнітогорського «Металурга», у розрахунку розпечатати його володіння. Голкіпер діяв бездоганно, іноді рятуючи своїх партнерів здавалося у безнадійних ситуаціях. Та одного разу підстрахувати усе ж не зміг – суперник скористався чисельною більшістю. Під завісу матчу збірна США отримала чудову нагоду вирвати перемогу. За умисний здвиг власних воріт Симчуком команда була покарана штрафним кидком. «Арбітр прийняв правильне рішення, я здвинув ворота в той момент, коли до кінця гри залишалося менше двох хвилин. Але якби не здвинув, то ми напевно пропустили б гол. Здивувався, коли побачив, що буліт готується виконати якийсь молодий хлопець. Гадав, що цю роль доручать більш досвідченішому Модано», – розповів після матчу Костянтин. Але свою дуель з молодим Заком Парізе він все одно виграв.

Після гри тренер американців Пітер Лавіолетт відзначив, що на чемпіонаті світу слабких суперників не буває: «Нам піднесли гарний урок – на чемпіонатах світу треба налаштовуватись на будь-якого суперника. Не можу не відмітити голкіпера української команди – у третьому періоді він врятував свою команду від поразки».    

Були близькими наші хокеїсти наступного дня до ще однієї сенсації. Канадці чи то не змогли за день відійти (мали перед матчем з Україною вихідний) від двох важких ігор зі шведами (4:5) та фінами (3:3), чи як і їх сусіди недооцінили підопічних Олександра Сеуканда? Доволі швидка шайба у виконанні представників країни кленового листа зіграла з ними злий жарт. Після взяття воріт вони майже зупинилися, чим швидко скористалися наші хокеїсти. Андрій Срюбко не без допомоги рикошету зрівняв рахунок – 1:1.

Нічийний рахунок тримався до 50-ї хвилини і це притому, що у складі канадців виступали такі зірки НХЛ як Джо Торнтон, Рік Неш, Дені Хітлі, Патрік Марло, Райан Сміт, Сімон Ганьє. Вирішальним стало спірне вилучення Дмитра Толкунова за дванадцять хвилин до завершення основного часу. Свою сьому більшість канадці реалізували зусиллями Ріка Неша.

Підсумки підбив наставник українців Олександр Сеуканд: «Ми завершили чемпіонат на мажорній ноті. Проти канадців грали другий матч за добу і діяли нічим не гірше, ніж напередодні проти американців. Команда впоралася в Австрії з поставленим перед нею задачами і достойно захистила честь українського хокею».  

Притягував як магніт

Чи не головним творцем того успіху (а для нашого хокею вихід у другий груповий раунд був чи не найбільшим успіхом за усю історію) став голкіпер магнітогорського «Металурга» або як її частіше ніжно називають «магнітки» Костянтин Симчук. Його диво-гра на останньому рубежі стала неприємним відкриттям для форвардів збірної Швеції, США та Канади. Загалом по його воротам за турнір суперники нашої збірної нанесли 232 кидка (у середньому більше 38 за гру!), притому що він відіграв лише 6 поєдинків. Найближчим по кількості вистрелів по власних володіннях є Мартін Бродо – 218 кидків, але за 9 матчів. За кількістю здійснених сейвів на турнірі нашому голкіперу рівних не було – 218. Тому й не дивно, що північноамериканські спеціалісти у поєдинках з українцями в першу чергу відзначали саме нашого воротаря.

 #конкурс