Відомі родичі фінських збірників: намібійське коріння Сойрі та автор неофіційного гімну фінського футболу

Ми вже звикли до того, що футблісти та їх оточення здебільшого стають персонами публічними. Особливо, коли команда досягає історичних результатів, яким безперечно можна назвати вихід національної збірної на Євро-2020. Кожен з гравців – творців цієї події – став зіркою на батьківщині. Та деякі їх рідні вже давно мають подібний статус не тільки у Фінляндії, а й за її межами.

Відомі родичі представник фінської збірної, серед яких співаки, актори, футболісти та тренери, дипломати та моделі, телевидучі та бійці.

Саулі та Лео Вяйсянени – чергові брати у збірній Фінляндії

Саулі Вяйсянен мабуть найвідоміший діючий футболіст Фінляндії серед тих, хто не поїхав із головною командою на Євро. І справа не в тому, що він програв конкуренцію, а в банальній травмі, яка спіткала гравця усього за тиждень до турніру. Старший серед братів Вяйсяненів дебютував за національну збірну ще у 2016 році та з тих пір вийшов на поле у 21 матчі та зробив вагомий внесок у здобутті путівки на континентальну першість.

Саулі та Лео Вяйсянени на тренуванні збріної Фінляндії (2019 рік)

У братів різниця аж у чотири роки, тому не дивно, що саме Саулі першим почав підкорювати вершини фінського футболу. У своїй професійній кар’єрі він встиг пограти за шведський "АІК" та з 2017 року підкорює італійський футбол. Перейшовши до клубу "СПАЛ" він так і не зумів вибороти місце у стартовому складі, відправившись у оренду до "Кротоне", який виступав у другому за силою дивізіоні країни. А влітку 2019 року підписав повноцінний контракт із "К’єво", де виступає і нині.

Минулого року команда Саулі зайняла 8 місце – останнє серед тих, які дають право прийняти участь у плей-оф за підвищення у класі. Однак вже у першому матчі "К’єво" у боротьбі програли клубу "Венеція" (2:3), яка згодом і здобула путівку до елітарного дивізіону.

Попри те, що старший Вяйсянен не хапав зірок з неба у клубному футболі, він вже п’ять років є важливим гравцем збірної. Саме він мав скласти тріо центральних захисників із Тойвіо та Араюурі на Євро-2020, але поступився своїм місцем Ніко Гямяляйнену, який на полі так і не з’явився.

Більше двох років тому в одному із інтерв’ю сайту Ilta-Sanomille Саулі Вяйсянен сказав: «Якщо я комусь і поступлюсь своїм місцем у стартовому складі збірної, то це має бути мій брат. У мене залишилось всього декілька років до моменту, коли він мене перевершить».

Що ж, в деякому сенсі так і сталося, адже Лео, на відміну від старшого брата, на Євро поїхав.

Також слід згадати, що мати братів Вяйсяненів також є доволі відомою персоною в країні. Проте у зовсім іншій сфері діяльності. Анна-Лііса Тілус ще у далекому 1984 році здобула титул «Міс Фінляндія» та вийшла до фіналу конкурсу «Міс світу». А зараз вона є диктором та телеведучою на одному із найпопулярніших фінських каналів Yle TV1.

Анна-Лііса Тілус - переможниця конкурсу краси "Міс Фінляндія-1984"

Батько братів, з яким Анна-Лііса розвелася у 2013 році – Антті Вяйсянен також не остання людина у Фінляндії. Він кінематографічний продюсер, який причетний до створення одного з найвідоміших у країні фільмів "Ласкаво просимо до Техасу" (Welcome to Texas, 2017).

Ода фінському футболу від брата Паулюса Араюурі

Відомість до сім’ї Паулюса Араюурі прийшла ще у далеких 50-х роках минулого століття, коли його бабуся Аіла Пільвессало знялася у декількох кінематографічних картинах. А понад сімдесят років по стопах бабусі пішла сестра футболіста Аделііна Араюурі, яка нещодавно дебютувала у повнометражному фільмі "Очікування" (Odotus, 2021). Навіть стосунками Паулюса пов’язують акторкою Йоханною Пухаккою, яка знялася у кількох популярних фінських телесеріалах.

Аіла Пільвессало на кадрі з фільму "Молодий мельник" (1958)

Однак, не дивлячись на те, що захисника з усіх сторін оточують акторки, найвідомішим його родичом можна назвати старшого брата. Він співак, який розпочав свою професійну кар’єру підписанням дистриб’юторської угоди з відомим медіахолдингом Universal Music of Germany у 2015 році. З того часу Нііла Араюурі випустив один англомовний альбом та декілька окремих пісень. Серед них були Restless Heart, Sorry, A Hundred Years, Who Raises A Hand, які стали хітами на території Фінляндії, Німеччини, Австрії та ще декількох європейських країн.

Не дивлячись на те, що Нііла Араюурі живе та працює у Німеччині, а його брат Паулюс щойно оформив трансфер між кіпрськими "Пафосом" та "Анортосісом", вони знайшли час на те, щоб разом заснувати лейбл звукозапису під назвою "Wellos". Сталося це у березні 2021 року та вже перший їх сінґл став справжнім хітом у Фінляндії.

Пісня, записана Ніілом Араюурі сумісно із реп-виконавцем Repliikki під назвою Sukupolvien unelma (Мрія поколінь), розповідає про шлях національної збірної Фінляндії до своєї мети – виходу до фінальної частини великого футбольного турніру.

Ідея створення цієї пісні прийшла до Нііли після матчу між Фінляндією та Ліхтенштейном, в якому суомі офіційно вибороли путівку на Євро. Своїми емоціями від того матчу співак поділився у інтерв’ю Helsingin Sanomat:

«Я дивився той матч зі своєю дівчиною в Німеччині. Не знаю, що вона могла подумати, коли я не міг всидіти протягом всього матчу. Іноді я вставав на коліна. Коли прозвучав фінальний свисток, я побачив, як Пол підняв руки до неба та впав на коліна. Я сам тоді був абсолютно збитий з пантелику».

Спочатку пісня не була призначена для широкого слухача, але Нііла відправив її своєму брату Паулюсу, а той, в свою чергу, дав послухати своїм партнерам по збірній. Саме тоді було вирішено, що пісню має почути вся Фінляндія. Вона стала справжньою одою сучасному поколінню фінського футболу та не залишить байдужим жодного, хто її почує.

"Ведмежа Тедді" – брутальний молодший брат Тіма Спарва

Насправді, і сам капітан збірної Фінляндії міг би стати бійцем змішаних єдиноборств, судячи з його зовнішнього вигляду. Однак старший із братів Спарв обрав футбол, а підкорювати бійцівські ринги випало його молодшому брату – Гленну.

Свій перший поєдинок на професійному ринзі Гленн Спарв провів 13 листопада 2010 року проти білоруса Віктора Талашова, над яким одержав впевнену перемогу технічним нокаутом. З тих пір на його рахунку 29 боїв на ринзі ММА, серед яких 22 перемоги (14 – нокаутом, 3 – прийомом, 5 – рішенням суддів). Наразі висупає в тайській асоціації Tiger Muay Thai у середній вазі (там же виступають українці Расім Маммедов, Руслан Хазмурзаєв та Олена Колесник). До речі, 7 вересня 2019 року Гленн технічним нокаутом переміг українця Костянтина Лінника. Це був перший поєдинок фіну після найбільшої перемоги в його кар’єрі.

Вершини молодший Спарв досяг два роки тому, коли у другому раунді нокаутував іранця Мегді Багері. Це зробило фіна чемпіоном Full Metal Dojo, найпопулярнішого в Тайланді промоушену по змішаним єдиноборствам.

Гленн "Ведмежа Тедді" Спарв із нагородою чемпіону Full Metal Dojo (2018 рік)

Не позбавлений Гленн і власного прізвиська, яке супроводжує його протягом всієї професійної кар’єри – це "Ведмежа Тедді". Як стверджують фінські ЗМІ, виникло воно через шикарну бороду спортсмена. Особисто я не бачив жодного ведмедя із подібною бородою, тому вимушені вірити фінам на слово, та висновки кожен може зробити сам.

Сам Гленн розповідає, що в дитинстві також мав шанс стати футболістом, як і його старший брат:

«Якби я був таким дисциплінованим, як зараз, то став би чудовим футболістом. Тім був дійсно відданий цій справі. Він багато тренувався у вільний час та його не займало нічого окрім футболу».

Останній поєдинок Гленна датований 11 січня 2020 року, та враховуючи обмеження, які були накладені на представників майже усіх видів спорту минулого року, така тривала перерва не дивна. Тож чекаємо на повернення "Ведмежа Тедді" до клітки змішаних єдиноборств.

Мати-героїня Пюрю Сойрі. Чотири десятиріччя за межами батьківщини

Відомо, що Пюрю Сойрі має африканське коріння, але народився він у фінському місті Екенес. Та із африканським континентом футболіста пов’язує не тільки національність батька, а й захоплення та робота матері-фінки.

Ііна Кааріна Сойрі – радник з питань освіти та науки при посольстві Фінляндії у Преторії (Південно-Африканська Республика)

Ііна Кааріна Сойрі отримала ступінь магістра соціальних наук Гельсінського університету та присвятила своє життя дослідженням культури життя африканських національностей. Вона провела більше 20 років на африканському континенті у різних статусах, починаючи від звичайного активіста, закінчуючи посадою в посольстві Дар-ес-Саламу (Танзанія). Вона обіймала посаду директора Інституту Північної Африки, який знаходиться у місті Упсала (Швеція), працювала у Міністерстві закордонних справ Фінляндії у якості старшого радника у політиці розвитку. За своє життя Ііна видала більше десяти наукових робіт, найвідомішою з яких стала сумісна робота із Пеккою Пелтолою під назвою "Фінляндія та національне звільнення Південної Африки" (Finland and National Liberation in Southern Africa, 1999).

Пюрю Сойрі має намібійське коріння, хоча і народився у Фінляндії. Його молодший брат Юрі Сойрі (також професійний футболіст) має ефіопське коріння. Однак обидва вони живуть у Фінляндії. Окрім цих країн Ііна разом із Пюрі у різні роки своєї діяльності проживала у Танзанії, Мозамбіку, Анголі, Зімбабве, та навіть це не повний перелік. Саме через це, свої перші кроки у професійному футболі Пюрю робив саме у Африці. А у 15-річному віці навіть мав досвід тренувань за збірну Танзанії до 20 років, але вже через рік разом із Ііною остаточно повернувся до Фінляндії, де і почав будувати футбольну кар’єру.

І хоча Пюрю так і залишився на батьківщині своєї матері, Ііна продовжує свою роботу досі. Зараз вона обіймає посаду політолога Гельсінського університету та працює радником з питань освіти та науки при Посольстві Фінляндії у Преторії (Південно-Африканська Республика).

Світлина із Instagram-сторінки Ііни Сойрі. Лагос, Нігерія (2017 рік)

На початку 2020 року, Ііна Сойрі опублікувала статтю, де розмірковувала на тему впливу світової пандемії на людей її професії:

«Це (пандемія, карантин) ставить на передній план питання про те, де знаходиться дім для такого громадянина світу, як я. Не дивлячись на те, що наразі я працюю дипломатом, більшу частину свого життя я прожила за межами своєї країни. В цьому році я починаю своє четверте десятиріччя в Африці. Не дивлячись на моє довге перебування на цьому континенті, я, як і раніше, вважаю себе громадянином Європи, іноземцем, мзунгу (розповсюджений термін для білої людини у деяких африканських країнах), аутсайдером».

Сімо Валакарі – відомий фінський тренер та гравець

Онні Валакарі так і не з’явився на полі у матчах Євро-2020, але навіть потрапляння у заявку головної команді Фінляндії на історичний турнір є видатним досягненням для 21-річного футболіста та його батька. Адже Сімо Валакарі сам у колишньому був гравцем збірної та мав яскраву кар’єру футболіста.

Починаючи із нижчих дивізіонів фінського футболу, Сімо отримав запрошення до чемпіонату Шотландії у клуб "Мазервел", де провів чотири роки з 1996 по 2000 роки. Саме тоді гравець отримав свій перший виклик до національної збірної, де загалом провів 32 матчі. Після Шотландії спробував свої сили і в АПЛ, та закріпитися у складі "Дербі Каунті" фіну не вдалося. Далі був виїзд до МЛС та три сезони у складі "Даллас-Сіті", а потім закінчення кар’єри футболіста у клубі "ТПС" на батьківщині через кілька важких травм.

Сімо Валакарі у складі збірної Фінляндії (2000 рік)

Однак, то був лише початок головних досягнень, адже одразу по закінченню кар’єри гравця, Валакарі-старший отримав запрошення стати головним тренером клубу "Або ІФК" із третього дивізіону Фінляндії. Та менш ніж за шість років пройшов шлях до завоювання першого в кар’єрі титулу чемпіону країни. У 2012 році Самі Валакарі очолив клуб "СІК", який на той час загубився у другому дивізіоні. За рік керманич вивів команду до елітарного дивізіону, через два роки здійняв над головою Кубок фінської ліги, а ще через рік надягнув золоту медаль чемпіонату Фінляндії. Обидва трофея стали першими в історії клубу.

Та у 2017 році після затяжної кризи клубу, Валакарі був звільнений. Пропрацювавши деякий час помічником головного тренера збірної, він очолив норвезький клуб "Тромсе", куди за рік запросив свого сина. До цього Онні виступав під керівництвом батька ще у двох командах, тож не дивно, що після цього почались розмови про те, що батько намагається зробити кар’єру своєму сину.

Онні і Сімо Валакарі (2018 рік)

У Норвегії він затримався на три роки, та був звільнений після вильоту команди із елітарного дивізіону. З 2020 року очолює фінський клуб "КуПС", який на момент призначення наставника був діючим чемпіоном країни. Тоді ж Онні Валакарі перебрався до кіпрського "Пафосу", звідки і отримав запрошення до національної збірної. Це було особливо важливо, що син відомого футболіста звернув на себе увагу головного тренера збірної граючи не під керівництвом свого батька.

«Мені приємно, що Онні заслужив виклик до збірної своєю грою за "Пафос". Без мене. Ніхто тепер не скажу, що він грає там завдяки мені. – Сказав Сімо сайту сайту Ilta-Sanomille. – Як тренер, я хочу перемагати у матчах, тому завжди обираю найкращих гравців, але, звісно, люди думали, що я віддаю перевагу Онні».

У своєму першому повноцінному сезоні на чолі клубу "КуПС" Сімо Валакарі веде боротьбу із "Інтером Турку" за срібні нагороди, маючи однакову кількість залікових пунктів та поступаючись лідером "ГІК" дев’ятьма очками.

І це далеко не повний список відомих родичей футболістій збірної Фінляндії, лише ті, хто має найбільшу популярність. Та є багато інших, хто повинен бути згаданий у цьому матеріалі.

Йітка Новачкова – переможиця конкурсу "Міс Чехія-2011" та дружина Тіма Спарва.

Райнер Форсс – колишній гравець збірної Фінляндії з футболу та дідусь Маркуса Форсса.

Маркус Форсс – головний талант збірної Фінляндії. Виріс у футбольній сім’ї та вивів «Брентфорд» у АПЛ

Неллі Паккі – колишній гравець збірної Естонії з гандболу та мати Роберта Іванова.

Міра Андерсон – асистент головного тренера клубу "ТПС" (Фінляндія) та сестра Йере Уронена.

Патрік О'Шонессі – захисник клубу "РіПС" (Фінляндія) та брат Даніеля О'Шонессі.

Річард Йенсен – захисник клубу "Рода" (Нідерланди) та брат Фредеріка Йенсена.

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
«Евротрибуна»
+21
Популярные комментарии
Жираф Геннадій
+3
Не збірна, а справжня тусовка селебриті)
Валентин Юрчук
+2
Годний пост! Окремий респект за відмітку)
Дмитрий Клименко
+1
Классная, оригинальная идея. Есть мелкие моменты, которые будут правиться при выносе (надеюсь, успеем). В целом же – хорошая работа
Оценка – 9
Написать комментарий 6 комментариев
Loading...