Незабитий пенальті Мбаппе – шостий для Франції у серіях. Боссі боявся 11-метрових, Сікса підозрювали у зраді, Трезеге аплодували

Від редакції: цей текст написаний в рамках конкурсу «Евротрибуна» від Uklon, в якому блогери змагаються за крутий приз – PlayStation 5. Підтримайте їх плюсами і коментарями! 

***

Кіліану Мбаппе пощастило жити в наш час. Ніхто не став знищувати форварда за нереалізований 11-метровий у післяматчевій серії. L’Equipe, Le Figaro, Le Parisien і інші французькі газети критикували свого співвітчизника лише за змарновані моменти у основний і додатковий час. Особисто Емануель Макрон зв’язався з нападником і підтримав його.

Така реакція французів невипадкова. По-перше, Кіліан тут і зараз – головний скарб нації. Форвард зробив вагомий внесок у перемогу ЧС-2018. Він же буде лідером на ЧС-2022, ЧЄ-2024 і ще на трьох-чотирьох наступних футбольних форумах. Його цінують і оберігають.

По-друге, Кіліан Мбаппе уже встиг вибачитися. Він використав для цього найзручніший сучасний інструмент серед існуючих – пост в Інстаграм. Текст вийшов емоційним, хоча і почерк досвідченого СММ-спеціаліста в ньому неможливо не помітити.

По-третє, зараз в цілому не прийнято дорікати футболісту за незабитий пенальті у післяматчевій серії. Якщо звичайно це не була невдала панєнка або інший витвір піжонського мистецтва. Взяв відповідальність – уже молодець. Але так було не завжди.

Дід’є Сікс і Максим Боссі, 1/2 фіналу ЧС-1982

Французькі ЗМІ перед чемпіонатом світу смакували не лише любовним трикутником за участю Мішеля Платіні, його дружини і Жана Франсуа Ларіо. Ще однією темою для розмов стало заочна боротьба за позицію на лівому фланзі між гравцем «Штутгарта» Дід’є Сіксом і більш молодшим Брюно Беллоном із «Монако».

В медіа навіть була влаштована невеличка кампанія в підтримку футболіста з місцевого чемпіонату. Відношення між Францією і Німеччиною після двох світових воєн все ще залишалися далекими від теплих. Тому легіонер із Бундесліги не був у фаворитах паризьких газет.

Дід’є Сікс підійшов до позначки відразу після того, як Етторі відбив удар німця Штіліке у серії півфіналу. І поки режисер демонстрував радість його партнерів, Шумахер встиг витягнути постріл француза.

Після гри журналіст часопису Le Nouvel Observateur запитає, чи не був цей удар послугою для німецьких роботодавців. Сікса завувальоване звинувачення у зраді дуже образило. Інші ЗМІ не зменшували градус і притримувались тієї ж лінії поведінки. Вони підхопили потрібну хвилю і використали ситуацію для просування в основний склад Брюно Беллона. Після завершення кар’єри Дід’є дав інтерв’ю, у якому висловив припущення, що не може отримати навіть адміністративної посади у французьких клубах через той зловісний 11-метровий.

Сікс пережив неймовірний тиск, а його пенальті навіть не був вирішальним. Таким для Франції став удар Максима Боссі, що підійшов до позначки шостим (після п’яти спроб рахунок був 4:4). Кремезний захисник пробив у той же кут, що і Сікс. Шумахер виграв дуель з ним, а Хрубеш реалізував наступний 11-метровий і вивів ФРН у фінал.

Кар’єра Боссі продовжувалася ще 10 років, але захисник більше ні разу не підійшов до позначки: «Я не хотів переживати подібні невдачі. Це важко психологічно. Навіть у менш важливих матчах, ніж чемпіонат світу. Та й тренери не були готові довірити мені. Зараз я почуваюсь менш самотньо, бо є й інші. Але це не особливо втішає».

Дійсно, у 1982 році Сікс і Боссі були самотніми. Серія пенальті у півфіналі стала першою в історії чемпіонатів світу. Щось подібне до них переживав лише німець Хенесс і італієць Колловаті, які не забивали вирішальні пенальті на європейських форумах 1976 і 1980 років відповідно.

Боссі намагається передати все, що йому довелося пройти «У голові лише величезне почуття провини, коли бачиш, що твоя помилка вибиває команду з турніру. Небо падає тобі на голову. Це справжня травма. Усі 39 років, кожного тижня зі мною хтось та й заведе розмову про гру Франція-Німеччина і майже щоразу про мій невдалий удар».

Мішель Платіні, 1/4 фіналу ЧС-1986

Наступна серія 11-метрових чекала Францію у чвертьфіналі чемпіонату світу 1986 року з бразильцями. Уже згаданий Брюно Беллон не називав імені Максима Боссі, але казав, що дехто просто фізично не зміг підійти до позначки. Серія пенальті 4-річної давності ще жила в головах французів. Бразильский воротар Карлос розповідав: «Суперники так нервували, що закривали очі перед тим, як доторкнутися до м’яча».

Сам же Беллон забив Карлосу досить курйозно. М’яч відскочив від стійки у голову бразильського воротаря і опинився у воротах. На той час це було щось небачене. Бразильці побігли сперечатися до арбітра. Їх капітан Едіньо отримав жовту картку. А роз’яснення по подібним пенальті ФІФА випустило лише у 1987 році.

Беллон казав, що не сумнівався під час тієї серії пенальті лише у Платіні. І саме Мішель став єдиним серед французів, хто не забив. Бразильці схибили двічі. 

Платіні не засмучувався: «Кращого подарунка на мій день народження, ніж перемога над бразильською збірною, важко придумати. У футболі може статися все. В Севільї чотири руки тому я забив у серії 11-метрових – ми вилетіли, зараз промахнувся, а команда вийшла у півфінал».

Рейнальд Педрос, 1/2 фіналу ЧЄ-1996

У чвертьфіналі чемпіонату Європи 1996 року французи зіграли з Нідерландами 0:0 в основний та додатковий час. Зідан, Джоркаєфф, Лізаразю, Герен і Блан були точними, а у голландців єдиним, хто не забив, став Кларенс Зеєдорф. Ця гра була 27 поспіль без поразок для синіх.

Схоже, у півфіналі з Чехословаччиною Еме Жаке вирішив використати перевірену схему. Знову 0:0, знову та ж сама п’ятірка виконавців, знову всі б’ють точно. Однак і у суперників ніхто не схибив. Шостим у складі збірної Франції до позначки підійшов Рейнальд Педрос.

«У той момент я був сконцентрований. Думав, що не потрібно поспішати. Я прийняв рішення і вибрав лівий від воротаря кут, як уже робив декілька разів до того, – згадує Рейнольд. – Але удар не вийшов – низько, майже по центру і недостатньо сильний». Наступний пенальті реалізував Мирослав Кадлец. Франція повинна була їхати додому.

«Перша реакція? Я просто подумав, що це повне л**но і кінець. Але я не пам’ятаю поганих слів від партнерів. Ніхто на мене не нападав». Помічник головного тренера Філіпп Бергеро відвів гравця у роздягальню і сказав: «Друже, в житті трапляються речі і гірше цього».

До пенальті кар’єра Рейнальда йшла вгору. Він став чемпіоном Франції, дійшов до півфіналу ЛЧ і відіграв майже годину у 1/2 чемпіонату Європи. Здавалося, попереду найкраще.

Гравець вийшов у стартовому складі збірної Франції у товариському матчі проти Мексики. Це була одна з перших ігор після ЧЄ. Матч відбувався у Парижі. Перший дотик Педроса до м’яча – і весь стадіон загудів. І це повторювалось кожного разу, аж поки Зідан не замінив Рейнальда у перерві.

Один з працівників збірної сказав Педросу у роздягальні: «Така реакція – це ненормально». Рейнальд запитав, про що той говорить. Він просто заблокував шум у своїй голові і робив це ще неодноразово на французьких стадіонах. А коли усвідомив, як до нього ставляться вболівальники, не міг повірити, що це через пенальті. Останній раз футболку збірної Педрос одягнув у листопаді 1996 року.

До чемпіонату Європи Рейнальда порівнювали за талантом із Зіданом, ним цікавилася «Барселона». Однак його дружина дуже любила Францію, і вони вирішили обрати Марсель замість Каталонії. Після цього почався період мандрів у кар’єрі Педроса. Він не зміг закріпитися в жодній команді більше ніж на три сезони, побував у Ізраїлі і Катарі, а закінчував у регіональній лізі Швейцарії.

У документальному фільмі від Canal+ Марсель Десаї розмірковував над небезпекою важливих пенальті: «Подивіться на Педроса – він схибив і ми більше ніколи його не бачили». Рейнальд у боргу не залишився: «Футболіст, який обс***ться, коли його просять пробити 11-метровий, не має права дискутувати на цю тему. Я взяв відповідальність на себе і пишаюся, це був мій борг перед збірною».

Біксант Лізаразю, 1/4 фіналу ЧС-1998

У скарбничці спогадів французького вболівальника з ЧС-1998 десь між золотим голом Лорана Блана Парагваю і дублем Ліліана Тюрама знаходиться серія пенальті з італійцями в чвертьфіналі. Перед її початком у Еме Жаке був список з п’яти гравців: Блан, Зідан, Лізаразю, Трезеге і Анрі. Двом останнім на той момент було по 20 років. Еме Жаке запланував для себе такий порядок: досвідчений – молодий – досвідчений – молодий – досвідчений. Головна зірка Зідан повинен був успішно почати і додати впевненості, капітан Блан – в разі потреби реалізувати вирішальний 11-метровий. Лізаразю завжди бив третім – в тому числі двічі на ЧЄ-1996.

В підсумку Жаке переграв сам себе. Він поміняв місцями Біксанта і Трезеге. Лізаразю ударив невдало. Від футбольної трагедії екс-захисника Баварії врятували Бартез, що справився з ударом Альбертіні, і поперечина, що прийняла на себе постріл Ді Бьяджо.

Якось Марсель Десаї забив пенальті на одному з тренувань і, проходячи повз Лізаразю, жартівливо кинув в його бік: «Ох, як же добре, що у нас були молоді Анрі і Трезеге» (обидва реалізували свої 11-метрові в ¼ з Італією – прим. автора). «Ти взагалі не бив, тому не маєш права судити інших», – Біксант відповів не так грубо, як Педрос, але аналогічно по змісту. По реакції захисника було помітно, що жарт Марселя йому не сподобався, а психологічна рана ще не загоїлася.

Лізаразю, як і Максим Боссі, пообіцяв собі, що більше не буде підходити до позначки. Однак у фіналі ЛЧ-2001 «Баварія» – «Валенсія» дозволив тренеру вписати себе шостим у список. Після п’яти спроб був паритет.

Канісарес дивився прямо в очі Біксанту своїм виїдаючим і диким поглядом. Та не допомогло. «Я ударив так, наче хотів, щоб голкіпер залетів у ворота разом з м’ячем. Я бив, наче божевільний» – прокоментував свій постріл сам Лізаразю.

А ще через декілька спроб Олівер Кан відбив 11-метровий від Пелегріно. Як підсумок – «Баварія» виграла Лігу чемпіонів, а Біксант поборов власного демона.

Давід Трезеге, фінал ЧС-2006

Ще одна легенда із футбольного архіву збірної Франції. У цьому матчі було багато ударів з пенальті, однак головним виявився удар Зідана у груди Матерацці. Тому навіть промах Трезеге з позначки не викликав великого резонансу.

Той рік був важким для Давіда. Ще до фіналу він знав про пониження у класі «Ювентуса» через скандал з договірними матчами. Однак це не створило додатковий тиск на нього: «Я взяв на себе відповідальність. Мене не збивав той факт, що на лінії воріт стоїть одноклубник Буффон. Це був хороший удар. На жаль, сталося те, що сталося. Ці труднощі зробили мене сильнішим».

Давід не побоявся підійти до позначки у півфіналі ЧС-1998, коли йому було лише 20. Він же забив золотий гол усього ЧЄ-2000. І тому нічого дивного, що 10 липня 2006 року, коли Трезеге вийшов на балкон готелю Крійон у Парижі, публіка вітала його оваціями. На очах Давіда з’явилися сльози.

 
***

Трезеге був правий, коли сказав, що у кожного пенальті своя історія. І коли команда втрачає перевагу 3:1, а потім програє у післяматчевій серії, про це будуть згадувати десятиліттями.

Ще один герой статі Боссі так прокоментувати невдачу від Мбаппе: «Очевидно, це нагадує мені Севілью-82. В обох матчах трапився камбек з рахунку 3:1. Єдина різниця полягає в тому, що я не входив до першої п’ятірки виконавців. Це психологічний нюанс, але в цілому Мбаппе пройшов приблизно через те, що і я 39 років тому».

«Чесно кажучи, це не змінить його кар’єру. Він уже є чемпіоном світу у 22 роки, грає в одному з найбільших клубів світу, тому я переконаний, що це не вплине на нього. Взагалі страшно думати, що пенальті здатен змінити кар’єру гравця».

Фото: Getty Images, REUTERS

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
«Евротрибуна»
+21
Популярные комментарии
Дмитрий Клименко
0
Хорошая работа, мы ее даже вынесли в раздел. Плюс за привязку к актуальным событиям. Ошибок по минимуму.
Оценка – 10
Сергій Барановський
0
Чудова тема по гарячих слідах. Можливо, трішки затягнули вступ, але залом вийшло дуже круто.
Оцінка - 9
Написать комментарий 4 комментария
Loading...