Щаслива Душа на воротах збірної Туреччини

Турецька збірна провалила свої виступи на Євро-2020, хоча багато людей пророкували її роль "kapalı kutu" - "закритої коробки" (турецький аналог темної конячки), навіть не турки - в одному іспаномовному чаті знайомий аргентинець впевнено доводив, чому саме Міллі Таким може вистрілити на цьому Євро. І я його всіляко в тому підтримував - в стартовому складі стабільно виходили гравці з топових чемпіонатів, а декілька з них - навіть продукти німецьких футбольних шкіл. Втім, “нє палучілась, нє фартанула”.

Виключенням у цьому розсипу єврозірок були двоє, що ніколи не грали за межами турецького чемпіонату - Ирфанджан Кахведжі та Угурджан Чакир. Сьогодні напишу про останнього - він молодший, не грав за “Велику Трійку”, плюс до того він мій земляк - нє, не з Сум. З провінції Анталія, де я вже кілька років живу кайфую.

Почнемо з нецікавої фонетики та етимології. Турецька літера Ğ (м’яка “Г”) м’якіша за українську “Г” і навіть “Х” - вона взагалі не вимовляється, і подовжує попередню голосну - тому Uğurcan правильно вимовляти [ууурджАн], тому я писатиму Угурджан (а ви, дітки, вимовляйте правильно). Перекладається це ім’я як Щаслива Душа (в плані фарту, щасливий як емоційний стан - то Месут чи Мутлу). А прізвище Чакир не має ярковираженої етимології, але дуже розповсюджене. І ні - відомому рефері Джюнейтові Чакиру він не родич (сподіваюсь, хоча в турецьких серіалах все можливо).

Чорноморський буревій з середземноморських берегів

Отже, народився Угурджан в Анаталії, але на той час (в 90ті) місто хоч і активно розбудовувалось, зробити спортивну кар’єру тут було важко, місцевий Антальяспор був задалекий від бурхливого прогресу 2010х. Тому Чакири у 2007 вірішують переїхати до Стамбулу, серед іншого, щоб дати синові заграти за свою першу команду - аматорський Чекмекьойспор, клуб представляв село, що тільки-но приєднали до Істанбулу. Але цей “ДВРЗспор” став лише трампліном у кар’єрі молодого кіпера - за рік його підписує до своєї системи Трабзонспор, і Чакири переїздять ще більше на північ. Звичайно, що підлітка Угурджана ніхто не ставив до основи, але замість молодих команд його відпраляють до новоствореного фарму - ФК “1461 Трабзон” (так, тут фарми мають офіційний статус), що саме піднявся з 3.Ліги до другої (третій дивізіон). Цікаво, що Траснфермакт пише про наявність в кар’єрі клубу Яманспор - але ця інформація нічим не підкріплена. Юний Угурджан міцно затримався у системі “чорноморських буревіїв”, повертаючись з оренди(!) до вікових команд Трабзонспору, дуже швидко перестрибуючи вікові групи з “відрядженнями” до стану “1461”. Він був одним з найбільш видатних представників трабзонської молоді, і його порівнювали з однолітком - молодим місцевим кіпером Ібрагімом Деміром (зараз стоїть у 2.Лізі за Серікспор - клуб з передмістя Анталії, ось така іронія). Але “Щасливому” і пощастило більше - на нього почали звертати увагу у клубі і окремо його виділив та запросив “під основу” Валіл Халілходжич, що тоді очолив “синьо-бордових” і хотів оновити команду. Але тримати хлопця лише четвертим голкіпером під Ьозтюрком, Айвазом і більш “місцевим” Деміром (в Трабзоні це особливо цінується) не стали і без професійого контракту відправили 16-річного Чакира до молодіжки. Але йому і тут пощастило - Продаж Айваза, помилки Киврака та невпевненість Деміра - і перший контракт Угурдажана було підписано у 17 років. Далі за класикою - дублер, Кубок Туреччини, під основою. Цікаво, що дебютував Угурджан за основну команду у матчі Єврокубків - проти Работнічкі. 

Звичайно, що талановиту молодь помічали та Чакира з Деміром запрошували до збірних свого віку, але про дебютувати на першому посту у збірній Рюшту Реджбера та Волкана Демірела мови не йшло. Сюрпризом стало запрошення до “Команди А” від Ґюнеша лише після 9 матчів за молодіжку. Це Чакира. А ось Демір виявився не таким “залізним” (demir - залізо) і втратив шанси. 

Третій після Рюшту та Волкана?

Прогрес Чакира було помітно неозброєним оком - він стає основним голкіпером “чорноморських буревіїв”, себто Трабзонспору у сезоні 18/19, а в сезоні 19/20 починає тягнути команду в ледь не чемпіонському сезоні (те раптове чемпіонство Башакшехіру вважають частково адмінресурсним +євробан від УЄФА). Втішенням стає Кубок та Суперкубок Туреччини у тому сезоні. 

Це все не могло не повпливати на трансферну вартість молодого кіпера - вона сягатиме 16 млн євро, турецька преса починає сватати Угурджана до Ювентуса та Ліверпуля, але ж то турецька преса :) Хоч Трабзонспору і потрбні гроші ледь не більше за інших, продають лідера Язиджі, команду залишають Сьорлот, Соса і Новак. В останньому сезоні Чакир стає найдорожчим гравцем Трабзонспору (і єдиним Чакиром - ще трьох Чакирів відпускають кого куди). Фанати кайфують, преса його вихваляє, дружина Кубра народжує дитину - на тлі домінування “великої трійки” минулого сезону його вірність Трабзонському клубу лише викликає повагу (його інстаграм cakırugurcan61 де 61 - це код регіону Трабзон). Трансфермаркт перед початком Євро оцінює його уже у 19 млн Євро, і здається не буде ніякого привозу від Деміраля, помилок самого Чакира та незрозумілих рішень від Шенола Ґюнеша, на стадіоні імені якого “щасливий” анталієць Чакир з широкою душею (подивіться його інсту - він дуже багато висловлює підтримку іншим) виводить вже рідні “чорноморські буревії” з капітанською пов’язкою. 

çıkartacağımız derslerle hatırlamamız gereken bir turnuvaydı. Gerçekten çok üzgünüz. Bizden beklenen başarılar için daha çok çalışacağız ve emin olun bu üzüntüyü telafi edeceğiz. Her şeye rağmen yanımızda olan, bize destekleriyle güç veren herkese teşekkür ediyorum.

"Це був турнір, що ми запам’ятаємо і уроки, що ми засвоїли. Нам насправді дуже шкода. Ми працюватимемо, щоби досягнути всього того, що від нас очікували і втілимо ваші сподівання. Всім тим, хто вірив в нас, хто підтримував нас, хто надихав і давав сили - всім дякую!" - Угурджан Чакир після Євро-2020.

І ми тобі дякуємо, Угурдажне!