Анна Музичук: «Неприємно, коли ставляться по-іншому, змушують надягати хіджаб чи одяг з довгими рукавами»

Інтерв’ю Андрія Сеньківа з українською шахісткою – шахи онлайн, стереотипи, секзим, расизм і політика.

«Проблема і ризик шахів онлайн – можливість чітерства. Комп’ютерні підказки взагалі вбивчі»

– Як карантин вплинув на вас та на шахи? 

– На шахістів карантин вплинув не так сильно, як на інших спортсменів. У нас все-таки збереглася можливість тренуватися, ми займаємося в домашніх умовах. Були організовані турніри онлайн, але вони не можуть замінити живих турнірів. Тому брак практики існує. Також є проблема, що не можна організувати збір з тренерами. 

– В чому основна різниця між шахами вживу та шахами онлайн? 

– Різниця велика. Зникає психологічний фактор – ти не бачиш свого суперника, його реакції на ходи. Не можеш ніяк оцінити стан суперника. В онлайні ти бачиш лише дошку і деколи здається, що граєш проти монітора.

При грі онлайн потрібно мати певні навички. Багато залежить від того, наскільки швидко вмієш робити ходи мишкою. Особливо це стосується ігор зі скороченим контролем. Чим менше часу, тим важливіший досвід. В людей, які зіграли більше онлайн партій, є перевага, бо дуже важливо, за скільки часу ти робиш хід – за секунду чи за дві. На партію всього декілька хвилин.

Титульних турнірів онлайн практично нема – проводився лише чемпіонат Європи зі швидких шахів, і це знижує мотивацію. За весь час карантину я зіграла лише в одному турнірі. Проблема і ризик такого роду змагань – можливість чітерства. Коли люди використовують підказки – тренера чи комп’ютера. Комп’ютерні підказки взагалі вбивчі. Шахові програми зараз настільки сильні, що виграють матч навіть у чемпіона світу. 

– Чітерів якось ловлять? 

– Найбільші ігрові платформи створюють певний захист, щоб виловлювати і банити таких людей. Тих, хто використовує підказки примітивним способом, тобто грають по перших лініях комп’ютера, виловлюють дуже швидко. Але людей, які використовують підказки більш розумно. Наприклад, лише кілька разів за партію, вирахувати значно важче. 

– Як робити так, щоб техніка не підводила? 

– Неодноразово бувало, що під час онлайн змагань в когось пропадав зв’язок. Ми стараємося використовувати модеми, які працюють навіть тоді, коли зникає світло. Якщо під час турніру в тебе зникає інтернет, тобі зараховують поразку. Хоча бувають винятки. Якщо це матч один на один, то суддя одразу бачить проблеми зі зв’язком. Партію можуть відновити з моменту зупинки або присуджують результат, згідно з оцінки позиції. Інколи партія перегравалась – бували різні рішення. Але якщо це масові змагання, то автоматично отримуєш поразку. Бо багато учасників не будуть чекати, поки відновиться одна партія. 

– Чому корисно бачити свого суперника вживу і як можна його обманути? 

– Тут питання в тому, хто з гравців більш сильний психологічно, краще контролює свої емоції та краще розпізнає міміку суперника. На найвищому рівні люди знають один одного не один рік. Хтось, коли потрапляє в незручне положення, починає червоніти. Хтось обхоплює руками голову. Для когось це нормальний стан, а для когось – сигнал, що щось іде не так.

Наприклад, Василь Іванчук не приховує своїх емоцій. Якщо все йде добре, то він радіє. Якщо щось не так, це також дуже помітно. Що стосується мене, то я більш врівноважена. Стараюсь тримати все в собі. Я багато років в шахах і так звикла.  

«Якщо говорити, що ми всі професори, бо граємо в шахи, то це неправда»

– Згодні з тим, що шаховий світ дуже інтровертний, і сильно програє через це?

– Я не вважаю себе інтровертом. Шаховий світ також не закритий сам у собі. Просто до шахів прикуто менше уваги. Нас не так часто показують по телебаченню, в шахістів відносно рідко беруть інтерв’ю. Не говорю про себе та сестру, в Україні дуже багато сильних шахістів – чемпіонів всіх можливих найпрестижніших шахових турнірів. Але це невідомо загалу. Інформації небагато.

Ми з сестрою стараємося популяризувати шахи. Коли Марічка стала чемпіонкою світу, в Україні реально був шаховий бум. В нас дуже часто брали інтерв’ю, запрошували на різні заходи. Про шахи в цілому почали писати значно частіше, збільшилась кількість змагань та значно зросла кількість дітей, які почали займатись шахами. Ми ініціювали, щоб у Львові ввели шахи, як предмет у школах. Деякі інші області також взяли приклад.

Але проблема, що сам вид спорту не такий популярний. Тут фінансова сторона – чим більше вкладень, тим більша популярність, спортсменів просувають. Є види спорту з видатними досягненнями, а про них пишуть і знають значно менше. 

– Що вас цікавить, окрім шахів? 

– Нема часу займатись ще чимось професійно, але цікавлюся багато чим. Наприклад, під час карантину відкрила свій канал в Twitch. Мені цікаво спілкуватися з людьми, ділитися досвідом. Не завжди маю змогу відповісти всім в інстаграмі, а на цій платформі це зробити легше. Проводжу багато ефірів, щоб зіграти партії з підписниками, провести аналіз, прокоментувати змагання, дати поради чи розв”язати певні задачі. 

Моє захоплення – малювання. Малюю пейзажі, звичайними олівцями. Виставляю фото своїх малюнків у фейсбуці та інстаграмі. Також – люблю готувати. Не скажу, що я великий повар, але подобається. Деякий час ходила на танці, також подобаються інші види спорту. До карантину ходила в тренажерний зал, грала в настільний теніс. 

– Роналду заробив мільярд євро за кар’єру. Що треба, аби таку суму заробив шахіст? 

– Це нереально. Навіть чемпіон світу зі спонсорськими контрактами неймовірно далекий до такої цифри. Ми знову повертаємось до того, що потрібно, щоб шахи стали популярнішими. Скажу, що вже давно ведеться робота над тим, щоб зробити гру цікавішою для глядачів. Наразі більшість змагань проводяться з класичним контролем, де партії тривають по 5-7 годин. Складно уявити, щоб пересічному глядачеві було цікаво дивитися всю гру. Це втомлює. Тому шукають різні формати.

Наприклад, показ на телебаченні турнірів зі зменшеним контролем. Це динамічніше та цікавіше, плюс навіть найсильніші шахісти допускають серйозні помилки, і це збільшує ажіотаж. Матч за звання чемпіона світу між Карлсеном та Каруаною фрагментами транслювали на Євроспорті. Також Карлсен має контракт з найбільш популярним норвезьким каналом. Там його партії з усіх престижних змагань транслюють від початку до кінця. Люди готові годинами дивитися і вболівати за свого кумира. 

– З якими стереотипами та шаблонами щодо шахів ви стикалися? 

– Шахи – це престижна гра, а шахістів часто ототожнюють з розумною, інтелегентною людиною. Багато людей ставляться з повагою до шахістів. Той, хто навчається гри в шахи, набуває багато корисних навиків – розумно мислити, будувати стратегії, передбачати дії на кілька кроків уперед. Дійсно, так є. Ти можеш не стати професійним шахістом, якщо займаєшся цим видом спорту, але можеш багато чому навчитися. І порівняно з іншими видами спорту є очевидний плюс – не отримаєш травми. 

Але є певні стереотипи, які не відповідаюсть дійсності. Наприклад, шахістів деколи вважають ботаніками. Мовляв, це люди, які багато сидять за дошкою. Дехто вважає, що шахісти – великі математики. Або ж деякі люди мені говорили: «Ви ж можете прорахувати дії суперника. Чому ви не йдете в політику, якщо можете все прорахувати наперед? Ви і там зможете прорахувати, як все розвиватиметься». 

Але в кожній галузі є свої правила. Добре, що шахісти терплячі. Вони можуть довше тримати концентрацію і швидше зловити певний матеріал. Наприклад, в перших класах мені математика давалася дуже легко. Плюс фантазія – на шаховій дошці ми уявляємо, що буде далі, не рухаючи фігури. Тому в певних моментах у нас справді може бути краща стартова позиція. Але якщо говорити, що ми всі професори, бо граємо в шахи, то це неправда. 

«В Ірані я провела 25 днів. Одна, без батьків, родичів, навіть без тренера. Можу зараз говорити, що це було незручно, неприємно»

 

– Спортсмен має висловлюватись на важливі суспільні теми, чи краще говорити лише про спорт? 

– Якщо ти в чомусь не розбираєшся чи ще гірше, намагаєшся щось зробити, лише використовуючи кількість своїх підписників, то це неправильно. Якщо в тебе є своя думка, якою ти хочеш поділишся, або є певна тема, яка тебе цікавить, то чому ні? 

– Відчуваєте, що можете впливати на якісь теми та події? Особливо після посту у фейсбуці, який став найбільш популярним в українському сегменті мережі. 

– Я не очікувала такої реакції, це не було моєю метою. Просто висловила свою думку, почуття, позицію щодо того випадку. Конкретно в тому випадку мене підтримало дуже багато людей. Також рада, що це вплинуло на ФІДЕ. Був підписаний контракт, що турніри три роки відбуватимуться в Саудівській Аравії, але вже наступного року його перенесли в іншу країну. Не скажу, що мій пост – основний фактор переносу, але вважаю, що він також вплинув. 

Загалом я не так часто щось пишу чи намагаюсь на щось вплинути. Але якби не було нашої з сестрою ініціативи про проект «Шахи в школах», то цього б не сталося так швидко. Це гарний приклад, коли вдалося вплинути своїми досягненями. 

– Перед Саудівською Аравією ви їздили на чемпіонат світу в Ірані. Які моменти там не подобалися найбільше? 

– До поїздки в Іран не мала схожого досвіду. Я не знала, чого очікувати і як це все буде проходити. Там відчула незвичне відношення до себе, як до жінки. Це вплинуло на те, що коли оголосили про чемпіонат світу в Саудівській Аравії, я не захотіла туди їхати. 

– В Ірані трапилося щось жахливе?

– Не те, щоб жахливе. Неприємно, коли до тебе ставляться по-іншому. Коли змушують надягати хіджаб, брати одяг з довгими рукавами. Коли виходиш на вулицю і ловиш незвичні погляди. Знаєте, людина, яка цього не відчувала... Що б я зараз не сказала, вона цього не зрозуміє. Щоб мене зрозуміти — це треба самому туди поїхати і це відчути. Я так само до поїздки думала – ну надягнеш хустку, що страшного? Але в Ірані я провела 25 днів. Одна, без батьків, родичів, навіть без тренера. Можу зараз говорити, що це було незручно, неприємно. Але людина, яка не відчула це на собі, мене не сприйме. 

– Більшість людей в Україні не розуміє, чому вбивство Флойда – це расизм, враховуючи статистику до цього. Чому українське суспільство може не зрозуміти вас і може не зрозуміти того, що відбувається в Америці і не бачить дискримінації?  

– Ситуації справді схожі. У нас нема цього розуміння, бо ми в основному контактуємо з білошкірими людьми. Але є відомий український спортсмен, борець Жан Беленюк. Він темношкірий і давайте послухаємо його про проблеми, особливо в дитинстві, – його вважали іншим.

Ми не стикаємося з цим, тому 95 відсотків людей не бачить цієї проблеми. А вона у нас також є, просто в Америці в більшій кількості. Тому там більше про це говорять. Те саме з Іраном. Ми наче не стикаємося з цим, тому багато людей мене не розуміють. 

– Однаково в жінок в Україні менші зарплати і їм не так просто потрапити на якісь вищі посади. Для цього і вводять квоти – інакше цю проблему не вирішиш. 

– Це велика і важлива проблема. Добре, що робляться кроки, щоб надати жінкам більше прав. Щодо темношкірих в нашій країні робиться надто мало. Нам здається, що ця проблема не зачіпає нас. 

– Бачите різницю між людьми в Україні та інших країнах? 

– Різниця є, і вона суттєва. Різниця в поглядах, в культурі, в поведінці, в приорітетах. Це досить довго пояснювати. Не думаю, що варто підіймати цю тему. 

«Я мушу їздити в Росію на офіційні змагання. Якщо не беру участі в основних змаганнях, то просто потрібно закінчувати кар’єру»

 

– Чому ФІДЕ інколи проводить змагання в країнах, де є проблеми з демократією – Саудівській Аравії, Ірані, Росії? 

– В Ірані та Саудівській Аравії провели лише по одному великому турніру. Що стосується Росії, то там проводяться змагання найвищого рівня. Важко змінити цю ситуацію. Президент ФІДЕ – росіянин, а в Росії на державному рівні дуже велика підтримка шахів, туди вливають купу грошей. 

– Українського шашкіста Анікєєва свого часу дискваліфіковували за вишиванку. У вас не було якихось дивних моментів у Росії? 

– В мене ніколи не було проблем в цьому плані. До мене в Росії нормально ставилися. 

– Цитата Павла Ельянова: «В 2014-му поїхав на турнір в Росії, але морально почував себе погано. Психологічно було незручно». Як було вам? 

– Я давала велике обширне інтерв’ю на цю тему, де пояснювала свою точку зору та позицію. В мене просто нема вибору. Я мушу їздити в Росію на офіційні змагання. Якщо не беру участі в основних змаганнях, то просто потрібно закінчувати кар’єру. 

– Ви скупо про це говорите. Ваші слова на цю тему можуть в подальшому вплинути на вас та вашу кар’єру? 

– Мені здається я вже неодноразово досить чітко висловловлювалась стосовно цього питання.

– Чому ви виступали за Словенію? 

– Це було досить давно. Вже багато написано про причини мого переходу. Я виступала за іншу федерацію, хоча жила в Україні. Потім керівництво в нашій федерації змінилося і я повернулася. Думаю, що недоречно підіймати цю тему. 

– Ваша колега львів’янка Катерина Лагно взяла російське громадянство й виступає за Росію. Це нормально? 

– Перейти з однієї федерації в іншу – вибір кожної окремої людини. Більш того, ніхто не знає всієї сукупності факторів, які повпливали на це рішення. Ми з Катериною знайомі з п’яти років. Фактично, ми росли на одних турнірах, була запекла боротьба. Після її переходу в російську федерацію, ми не перестали спілкуватися. 

– Її варто сприймати, як зрадницю? 

– Я вважаю, що на людей не потрібно вішати кліше. Нехай кожен сам зробить свій власний висновок. Не буду казати, що вона зрадниця. Це її вибір. 

Павел Эльянов: «Украинский народ всегда пытается свергнуть правителя» 

Василь Іванчук: «Дуже не люблю оці модні речі, коли перший хід за тебе робить мер чи губернатор»

Фото: УНІАН, David Llada

+27
Реклама 18+
Популярные комментарии
Gryshchuk Dima
+19
Прикольно. Про фемінізм і расизм я можу говорити багато, але про поїздки в рашку - без коментарів🙃

Сеньків навіть не встиг толком осідлати улюбленого коника) Андрюха, це в топ-5 інтерв‘ю, які не вдались, да? Схоже, що вона просто обірвала бесіду і все.
Adlen Mouats
+14
Чернова лицемірна особа. Проти всього поганого, а погане - лише те що підсвічено медіа і на критиці чого можна отримати пойнти. А свої принципи мати то зась, то ж грошенят менше буде.
o_o
+11
Андрій намагався, але щось пішло не так. Дуже скупе та малоінформативне інтерв’ю, і в цьому нема його провини. Просто Музичук - чергова лицемірна спортсменка. В Іран поїхати - "незручно, неприємно". На росію поїхати - "просто нема вибору". Тихенько собі сидить, тихенько своє робить. А як відомо,в тихому болоті чорти водяться.
Написать комментарий 29 комментариев
Loading...
Реклама 18+