Головна суперечка дня: хто найкращий тренер України в 2019-му – Шевченко чи Петраков?

Сажко проти Сенькiва.

Андрiй Сенькiв: Петраков

Неправильно порівнювати систему юнацького та дорослого футболу. При другому варіанті все дуже стало й скучно. При першому варіанті можливі страшно закручені сценарії, найнеймовірніші сюжети і надвисокі заробітки у букмекерів. Вгадати чемпіона турніру або навіть його півфіналістів – нереально. За останні 20 років чемпіонами світу в U-20 ставали Гана та Сербія, Нігерія, Чехія, Венесуела та Південна Корея грали у фіналі турніру, а Малі, Єгипет, Марокко, Австрія, Угорщина, Еквадор та Коста-Рика – у півфіналі. 

В футбольному плані це країни другого сорту. А досягнення на юнацькому чемпіонаті світу нічого не дало їм у розрізі національної команди чи розвитку футболу в країні. Вони ввійшли в історію. Не більше того. Та хіба цього мало?

От серйозно. Якщо ви скажете, що кубки світу на цьому рівні виграють рандомні команди за принципом рулетки, не буду сперечатися. Просто скажу, що нам так більше ніколи не пощастить. І не тому, що «зеро» випадає раз на 100 років. 

Весь секрет саме в ньому. Саме він поставив на «зеро», зібрав цих людей і методично вів до цілі. Те, чого варті гравці цієї команди кожен окремо, можна перевірити на прикладі «Маріуполя» та «Дніпра-1». Просто не уявляю, який інший тренер міг би з цими ж футболістами досягнути такого результату. Хто ігнорував би тих, хто запалює в УПЛ, але не підходить під його модель гри, чи тих, кого нав’язують агенти. Для інших українських тренерів останній варіант – цілком робочий. Навіть з зарплатою в рази вищою, ніж в Олександра Васильовича.

Україна – чемпіон світу. Вдумайтеся. Проговоріть вголос. Розкажіть тим, хто не знав чи забув. 

Це не означає, що в Україні найталановитіші гравці на планеті чи чудово вибудована футбольна вертикаль. Це означає лише одне – ця конкретна команда з цими конкретними футболістами та конкретним тренером стала найкращою на конкретному турнірі. Цей турнір – чемпіонат світу. 

Якщо успіхи на змаганнях такого рівня – буденність для Іспанії, Німеччини чи вже навіть Англії, то для України – це подія топ-рівня. Про неї треба трубити на кожному кроці, кричати у всі вуха й підносити цих людей до небес. Це нормально. Країна має мати героїв і пишатися ними. 

Не применшуючи досягнення Шевченка та його тренерського штабу, скажу – збірна України ще не раз вийде на Євро. А от чемпіоном світу навіть на рівні 20-річних не стане ніколи. 

Влітку 2019-го ми потрапили в паралельну реальність і збожеволіли. Давайте про це не забувати.

Александр Сажко: Шевченко

Шевченко или Петраков – очень сложный выбор. Кому бы ни досталась награда, будет много недовольных. Именно поэтому УАФ пришлось выкручиваться и придумывать специальный приз для Петракова, который тонко высмеял ситуацию одной фразой.

С эмоциональной точки зрения оба достойны. В июне я поддался эмоциям и назвал Петракова лучшим тренером в истории сборных Украины. Казалось, абсурдно не назвать после такого его лучшим в году. Простая ловушка: Петраков и правда лучший, потому что принес много радости, но если смотреть со стороны футбола достижения Шевченко и Петракова несопоставимы.

Понять это в день победы в финале U-20 было невозможно – мешали эмоции. Многие до сих пор ставят эмоциональную составляющую той победы выше других факторов. И в этом нет ничего плохого. Но мои эмоции уже стихли.

Юношеский и взрослый уровень сборных – две идущие друг за другом ступени общей футбольной пирамиды. Высшая точка находящейся в нижней части пирамиды юношеской ступени (победа на чемпионате мира U-20) никак не может быть выше середины следующей ступени (выход на взрослый чемпионат Европы).

Шевченко пришел в конкурентную и максимально устоявшуюся среду со своей иерархией. Такой порядок сил (Украина – середняк, Португалия – топ) сдвинуть может только редкое сочетание качественной тренерской работы и удачи. Он взломал систему – и по качеству игры, и по результату.

Система юношеских и молодежных сборных, наоборот, хаотична. Сенсации происходят практически каждый турнир. В отличие от взрослых команд, тут у сборных разные задачи: кто-то не вызывает игроков, переросших определенный уровень; кто-то концентрируется на помощи главной сборной; а кто-то вообще не уделяет достаточно внимания молодежным соревнованиям, считая их пустой тратой времени.

Нет такой существенной разницы в уровне самих игроков, как между взрослыми сборными Украины и Португалии. При хорошей организации выплыть наверх намного проще.

Все нисколько не принижает важность победы сборной U-20 Петракова. Он – герой. Просто Шевченко чуть больше заслужил награду. Жаль, что он не догадался отдать ее Петракову – это было бы идеально. И логика и эмоции сошлись бы в одном красивом жесте.

Наши футболисты на красной дорожке выглядят не хуже, чем кинозвезды на вручении «Оскара»

Фото: O.Gryshyna (1927.kiev.ua), globallookpress

+24

Опрос

Популярные комментарии
Написать комментарий 67 комментариев
Loading...
Реклама 18+