Диво

Молдовці йшли додатком. На перше була Польща. Причому, настільки сильно та кревно, що перемігши ляхів, гру з Молдовою можна було взагалі не дивитись. Та, може, й не грати.

Зізнаюсь – був заляканий. Спочатку злякала рідна Федерація, коли призначала головного тренера збірної. Призначала так, ніби одноногий козак танцює гопака, та ще й у ділового костюма виряджений. Далі лякавсь самого тренера, з якого слівця зайвого не вичавиш, і взагалі його сто років вже ніхто не пам`ятає. Хоча, брешу, є й такі, хто кличе з повагою – Іванич. За «Динамо», мабуть, за «Таврію». Сам-то замалий був ще тоді, для серйозної аналітики, тому галасити «Іванич прийшов!» не можу собі дозволити – свою натуру не підманути. Зараз я є скептик щодо нього. Позитив бачу лише в тому, що він Михайло, а не Йоран. Той, який Свен зі Швеції.

У лісі – виють вовки, то є неодмінна його, лісу, риса. На нас завили у три страшні горлянки Піщек, Левандовськи та фантастичний Куба. Вовки страшні, а забороти їх ніким. Команда в нас така собі: нудна та кисла. А, насамперед, розкоцана як стара ВАЗівська колимага: їде, тому що треба і більше їхати ні на чому. Старий-добрий Толя вже далеко не довезе, бо нині він вже просто старий, без добрий. Проте, забезпечив собі добробут, чому радіє дружина Надійка. А я не радію, я наляканий. Сідав дивитись гру ніби я вчитель середньої школи і мені потрібно перевірити твір найдурнішого учня з почерком-шкорябалом, тобто із сумом та розумінням невідворотності того, що має трапитись.

Лунає гімн, УСІ наші гравці взялися за серце. Іванич навчив? Чи самі дотумкали? Взбадьорило, хоч я і не прибічник показного патріотизму. Людина, якій це зазначено в посадовій інструкції, свиснула і…

… і трапилось диво. А то ні? Це ж тупо, сказати, що перемога у якомусь-там відбірковому матчі «щастя». А ось диво – саме те.

Диво – це коли трапилось щось за рамками дійсності, яку можна пояснити, обрахувати та розтлумачити. Мине час, не дуже, навіть, довгий і те тлумачення прийде, але доти – диво.

А молдовці? А що ті молдовці – ми Польщу за півтайму в одні двері перемогли! Нумо, браття!!