Tribuna/Футбол/Блоги/Український футбол/Чи є в збірній України насправді сильні гравці європейського рівня?

Чи є в збірній України насправді сильні гравці європейського рівня?

Автор — David Duhovny
23 ноября 2020, 08:18
11
Чи є в збірній України насправді сильні гравці європейського рівня?

Одразу скажу, не хочу принижувати наших гравців і їхні ігрові якості, з велиезною повагою відношусь до заслуг ветеранів на кшталт Пятова, Ярмоленка та Коноплянки, маю повне розуміння, що на досвіді і на классі, вони, а також Марлос із Мораєсом та інші, цілком можуть витягнути збірну як мінімум в плей офф (а максимум... навіть говорити не буду) ЧЄ... Є також і ті, хто будуть "носити рояль", в команді повно талановитої, енергійної та голодної молоді... Але..

Наразі, при всій повазі до тренерського штабу (про нього слід говорити окремо, адже є за що не тільки хвалити, а й сварити командирів) і трофеїв того ж Зінченка, ми не маємо у складі жодного стабільного гравця якщо говорити про місце в основі команди із топ чемпіонату. Навіть річ не про гравців світового рівня, а всього лише про тих, хто мають стабільну ігрову практику в топ чемпіонатах (і часто топ клубах) як ті ж наші старі знайомі серби, поляки, швейцарці або майбутні суперники австрійці... Проаналізувавши наш склад можна сказати, що, так... він не такий вже вразливий, гравці дійсно хорошого (як мінімум) рівня і ТШ вміло, хоч і не завжди, використовує його сильні і маскує слабкі сторони...

Та все ж, завжди хочеться більшого, особливо враховуючи наш кадровий потенціал, але тут, звісно, не в останню чергу все залежить від власників наших клубів, які намагаючись реалізувати свої особисті хворі амбіції і часто просто не дають себе реалізувати нашим гравцям за кордоном, в наслідок чого і самі опиняються біля розбитого корита. А на даний момент, судячи з усього, як і бідьшу частину/всю історію незалежності, наші футболісти стрибають вище голови, не важливо за рахунок чого саме, дикого фарту, геніальних тренерських рішень, фізики і шаленої самовіддачі, характеру наших гравців, про що зовсім нещодавно говорив один з кращих наших футболістів в історії та молодих тренерів просто зараз або за рахунок класу одного (або кількох) окремого виконавця високого рівня . А ми дуже швидко до цього звикаємо і ставимося як до закономірності.

Вважаю, немає потреби зайвий раз нагадувати про кількість хвилин, проведених на полі цього сезону Луніним, Ярмоленком, Зінченком чи навіть Малиновським (навіть Руслан все ще не може називатися твердим гравцем основного складу свого клубу) або занурюватися в роздуми на тему того, наскільки відрізняється інтенсивність, швидкості і загальний рівень топ 5 чемпіонатів проти УПЛ чи навіть того ж чемпіонату Бельгії, не кажучи про першість Угорщини, Туреччини тощо...

Не хочеться щоб ця стаття була приводом для песимістичних настроїв, тим більше приводів для песимізму і так вистачає, як то традиційна осіння депресія, ситуація з ковідом, економічна, політична обстановка в країні, а особливо все це на фоні того як останнім часом виступають наші клуби у єврокубках...) Немає нічого поганого, навпаки, добре, що нашим молодим і навіть юним гравцям вдається пробиватися і грати в основі ДК з Шахтарем (особливо у єврокубках + за збірну - це просто топ рівень!) чи навіть отримувати ігрову практику у складі Десни, Зорі, Олександрії чи Дніпра1, добре, що наші грають на ведучих ролях у Бельгії чи навіть в Угорщині, адже вже найближчим часом це має стати для них трампліном в топ ліги, дійсно, перспективи видно неозброєним оком, цілком можливо, що вже незабаром конкуренція у збірній буде на рівні тих же хорватів,коли на деякі позиції буде вибір одразу з декількох гравців дійсно міжнародного рівня.

Просто хочеться щоб нарешті остаточно порозумнішали керівники наших клубів (і самі гравці були вмотивовані працювати і розвиватися, а не сидіти в золотій клітці/теплій ванні) і тренерський штаб міг обирати між більш високоякісними кадрами, щоб у кожній лінії (якщо не на кожній позиції) виступали гравці дійсно європейського рівня, рівня не нижчого за того ж сьогодншнього Малиновського, щоб, саме собою, маючи такий кадровий потенціал, ми вже не сприймали вихід на Євро (чи навіть у плей офф того ж Євро) як неймовірну сенсацію і боролися з грандами на рівних не боючися і не дивлячись знизу догори на того ж Вернера, Рамоса чи гравців Баварії/Барселони, щоб на суперників наводив жах не тільки славнозвісний слов'янський дух, український характер, але й рівень гри команди, високий індивідуальний рівень гравців.

Почекаємо, якщо не перейде дорогу якась халепа типу ковід 19, чекати цього часу залишилось зовсім не довго.