Велике досягнення Маленької країни

Два роки тому ми усі, або практично усі, підтримували збірну Хорватії, яка дійшла до фіналу Чемпіонату Світу 2018. Усі хотіли, щоб команда, яка не була фаворитом у цьому турнірі, його виграла, але доля склалась інакше. В історії найвизначнішого футбольного турніру це не єдиний приклад, коли команда, яка не була фаворитом турніру добивалась великих результатів. У цьому пості піде мова про збірну Польщі, яка в 1974 році здобула бронзові медалі на Мундіалі в ФРН.

Початок успішного шляху

Але почати варто з 1972 року саме тоді польська збірна здобула першу визначну перемогу у своїй історії. Команда Казімєжа Гурського перемогла на Олімпійських Іграх 1972 року в Мюнхені. У фіналі «білі орли» перемогли збірну Угорщини з рахунком 2:1. Після повернення до Польщі усі учасники цієї перемоги були відзначені нагородами від польської центральної влади, а також 10 вересня (день перемоги над Угорщиною) був встановлений в країні, як «День Польського Футболіста». Також варто і відмітити 1973 рік, а саме рік кваліфікації на Мундіаль 74 року. Поляки до себе в групу отримали англійців і валлійців. Саме гра на Уемблі проти «трьох левів» стала ключовою в цій кваліфікації. Після перемоги вдома «білим орлам» достатньо було нічиєї і вони її втримали (1:1), після матчу воротаря збірної Польщі Яна Томашевського називали «людиною, яка зупинила Англію».

Чемпіонат Світу 1974

Попри перемогу в Олімпійських Іграх, а також на прохід у кваліфікації англійців, поляки не вважалися фаворитами турніру. Через різного роду проблеми «білі орли» не змогли зібрати свій основний склад, для прикладу тільки дев’ять з двадцяти двох футболістів, котрі поїхали на Мундіаль, були переможцями Олімпійських Ігор 72 року. Також поляки отримали до себе в групу сильних аргентинців і італійців, які були у статусі віцечемпіона світу, тому мало хто сподівався на вихід із групи.

Для Польщі це була друга участь на Чемпіонаті Світу, після 36 річної перерви й тому не обійшлось без організаційного ляпу. Польська Федерація Футболу відправила до ФІФА список гравців упорядкованих по позиціях, коли треба було відправити список з номерами гравців, саме тому основний воротар Ян Томашевський виступав під 2 номером, а атакувальний півзахисник Казімеж Дейна виступав під 12, замість звичної «десятки».

Першим поєдинком на Мундіалі для «орлів Гурського» став матч проти Аргентини. На восьмій хвилині матчу поляки повели з рахунком 2:0, проте латиноамериканці дали бій і матч закінчився з рахунком 3:2 на користь поляків. Згодом був розгром збірної Гаїті з рахунком 7:0 і вирішальним поєдинком в групі був матч проти віцечемпіонів італійців, який поляки виграли з рахунком 2:1. «Білі орли» стали єдиною збірною на груповому етапі, котрі змогли виграти всі свої матчі.

Між першим і другим етапом турніру трапилась одна цікава історія в розташуванні команди. Після того, як головний тренер почув запах алкоголю від одного з основних гравців команди Адама Мусіала, він захотів його відправити в Польщу, але потім покарання зменшили до пропуску одного матчу. Як потім Казімеж Гурський пояснив: «Все надто добре йшло, потрібна була встряска для команди». Загалом тренер дозволяв футболістам виходити в місто і пити алкоголь, та і це було нормою для того часу, легендарне фото Кройфа, як він курить в роздягальні, в перерві фінального матчу з ФРН цьому підтвердження. 

На другому етапі поляки отримали до себе в групу Швецію, Югославію і ФРН. За тодішніми правилами після групового етапу команди ділились на дві групи, команда яка займала перше місце – грала в фіналі, команда яка займала друге місце – грала матч за 3 місце. Польська збірна продовжила свою переможну серію. Спочатку була перемога над шведами 1:0 (це була напевно найслабша гра «білих орлів» на цьому турнірі), далі була перемога над Югославією 2:1. Перед вирішальним матчем з ФРН Польщу влаштовувала тільки перемога, а західним німцям було достатньо і нічиєї, через загальну різницю голів. Цей матч згодом назвуть «матч на воді», поле у Франкфурті після зливи не було готове для проведення матчу, але він все-таки відбувся. Погода зіграла на руку німцям, вирішальний гол у другому таймі забив Герд Мюллер, а «орли Гурського» так і не змогли забити у ворота Зеппа Майєра.

Останнім акордом на цьому турнірі для поляків став матч за 3 місце. Матч відбувався вже на знайомому для «червоно-білих» стадіоні в Мюнхені. Як і два роки тому вони знову здобули перемогу, цього разу мінімально була обіграна збірна Бразилії (1:0) з вирішальним голом Гжегожа Лято у другому таймі. Таким чином збірна Польщі здобула почесне 3 місце на Чемпіонаті Світу 1974 року. Хоча Польща і здобула 3 місце, але отримали вони тоді срібні медалі (переможцю вручались золоті, а команді яка посіла 2 місце давали позолочені медалі).

Зустрічали «орлів Гурського» дома, як героїв, їм навіть довелось пробути в Німеччині на один день довше, щоб у Варшаві приготували всі святкувальні заходи. «Нас вітала ціла Польща, всі хто могли, приїхали до Варшави.» - згадував потім Гжегож Лято.

Головні герої

Звичайно, до такого історичного результату причетна вся команда, але варто виокремити і головних творців цього успіху. Перш за все це головний тренер – Казімеж Гурський, він очолив вдруге збірну у 1970 році і зміг досягти з цією командою найвищих результатів в її історії. Варто виокремити і Гжегожа Лято, з забитими сімома голами він став найкращим бомбардиром турніру, у списку бомбардирів другим став Анджей Шармах (5 забитих голів). Казімеж Дейна – був капітаном і головним конструктором атак поляків, зайняв третє місце в голосуванні за найкращого гравця турніру, після Франца Бекенбауера і Йогана Кройфа. Двадцятирічний Владислав Жмуда отримав нагороду найкращому молодому гравцю турніру і аж четверо поляків були внесені до символічної збірної Чемпіонату Світу 1974 року: Ян Томашевський (перший воротар в історії ЧС, який відбив два пенальті протягом одного турніру), Казімеж Дейна, Гжегож Лято і Роберт Гадоха. Загалом Польща стала найрезультативнішою командою на турнірі.

P.S. Бронзові медалі Чемпіонату Світу збірна Польщі здобула також в 1982 році, але це тема для окремого посту.

Фото: PZPN, Daily Mirror, Przegląd Sportowy, naTemat.

Джерела: Sportowe Fakty, Dzieje.pl, Wikipedia.