Муки творчості Олександра Денисова
Не можу приховати свого задоволення, яке отримав від останнього випуску «Великого футболу». Особливу радість у мене викликав високохудожній сюжет, як завжди неперевершеного Володимира Крамара, про фінал багаторічної епопеї «Карпати» - Гудима» та його студійне обговорення імені медіа-метра вітчизняного футболу Олександра Денисова. Тож вирішив поділитися деякими враженнями і висновками. 1. Чесно кажучи, спочатку важко було споглядати за тими муками творчості, які демонстрував незмінний ведучий незмінного футбольного шоу. Неможливо було не помітити, що пану Денисову ...
Ігор Дедишин відкрив блог на Tribuna.com і розкритикував гендира «Футболів». Нещодавно колишній гендиректор «Карпат» повернувся у великий футбол. За словами президента «Руху» Григорія Козловського, Дедишин буде займатися футбольною школою вінниківського клубу.
Не можу приховати свого задоволення, яке отримав від останнього випуску «Великого футболу». Особливу радість у мене викликав високохудожній сюжет, як завжди неперевершеного Володимира Крамара, про фінал багаторічної епопеї «Карпати» – Гудима» та його студійне обговорення імені медіа-метра вітчизняного футболу Олександра Денисова. Тож вирішив поділитися деякими враженнями і висновками.
1. Чесно кажучи, спочатку важко було споглядати за тими муками творчості, які демонстрував незмінний ведучий незмінного футбольного шоу. Неможливо було не помітити, що пану Денисову було так невимовно боляче і неприємно від самого факту, що Гудима повністю відмовився від всіх фінансових претензій до ФК «Карпати». Тим самим визнавши, що рішення, які були прийняті в далекому вже 2013 році партнерами Денисова по футбольній коаліції тодішньої, повністю продонецької, ФФУ, були, як мінімум, НЕЗАКОННИМИ (!). І відмова Гудими від претензій, і реакція Денисова – яскраве свідчення і підтвердження цьому.
Нагадаю, що сумнозвісний «підпільний футбольний синдикат» в Україні був свого часу організований так званим «человеком 5 должностей» Іреком Гатаулліним (негласний «смотрящий» усіх органів футбольного правосуддя тих часів) діяв під прикриттям колишнього заступника генерального директора ФК «Шахтар», першого віце-президента ФФУ часів президентства Конькова такого собі вже призабутого футбольного функціонера Анатолія Попова. А роль нашого «героя» Олександра Денисова полягала в тому, аби медійно обслуговувати тодішніх очільників Федерації, відбілювати й «відмазувати» їхні діяння. Тому панові Олександру саме таке вирішення суперечки між «Карпатами» і колишнім футболістом стало поперек горла (так би мовити, серпом по всім відомому місцю).
2. Помітно «покоробило» пана ведучого і те, в який спосіб було подано громадськості результат переговорів між Григорієм Козловським та Володимиром Гудимою. Звичайно, напевно сторонам й можна було провести переговори, скріпити мирову відповідним підписом і просто поінформувати про це громадськість або й не повідомляти взагалі. Проте, аби не викликати недомовок, різних трактувань, здогадок та перекручувань, свідомо було вирішено зробити цей процес публічним, в присутності телекамер.
І Григорій Козловський, і Володимир Гудима в унісон заявили, що жодних грошей чи інших матеріальних благ ніхто ні від кого не отримував, а результатом переговорів стала повна відмова від фінансових претензій з боку Гудими до ФК «Карпати». У підсумку, за результатами переговорів усі дотичні до цієї проблематики сторони залишились у виграші. Гудима, який зрозумівши помилковість свого протистояння з клубом, зробив крок до примирення з «Карпатами» і вболівальниками. ФК «Карпати» проявив твердість позиції і принциповість, отримавши моральну сатисфакцію.
Григорій Козловський, виступивши своєрідним парламентарем і відмінним комунікатором, продемонстрував свою лояльність до ФК «Карпати» і небайдужість до його подальшої долі. І лише недалекоглядні люди могли розгледіти в цій справді красивій історії ложку дьогтю. А Олександр Денисов й більше того мало не звинуватив Григорія Козловського в намаганні попіаритись на цьому складному питанні. Більше того, навіть зробив непереконливу спробу вбити клин у добрі стосунки між двома львівськими клубами і їх Президентами.
Козловський продемонстрував, що він справжній львів’янин, патріот міста і давній фанат «Карпат», а вже потім президент іншого клубу. І свою поведінку в цій історії він чітко окреслив на прес-конференції, де висловив величезну повагу президенту «Карпат» за все, що той зробив для Львова і його «Руху». Очевидно, у ведучого «Великого футболу» проблиски ідилії у львівському футболі і навколо «Карпат» викликали неприхований рвотний синдром, печію і психо-емоційний дискомфорт. Моя Вам порада, Олександре: єдиними ліками від цих болячок є щира любов до українського футболу і до всіх його складових, незаангажованість, рівновіддаленість і порядність. Задумайтесь над цим і Вам враз стане легше на душі і в серці. Ви швидко вирвитесь з полону власних ілюзій і примар.
3. Та найбільше, мабуть, турбує і бентежить Олександра Анатолійовича те, що може бути далі. А далі адепти синдикату і його «сліпі й німі» виконавці можуть понести серйозне персональне покарання за діяння свої. І найголовніше те, що доблесний пан Сашко, який з піною біля рота захищав усі ці злодіяння, може опинитися в незручній, я б сказав, дурнуватій, ситуації. І все, що було сказано ним і його колегами щодо стосунків «Карпат» і тодішньої Федерації, може виявитися пшиком. І з хорошим лицем та іміджем вийти із ситуації точно не вдасться. Передбачаю, що навіть доведеться вибачитись. А такий розвиток подій явно не до вподоби середовищу яскравих футбольних персон, яких він представляє і за будь-яких ситуацій вигороджує.
Запитаєте, а де ж тут задоволення? А задоволення в мене викликала власне реакція і поведінка Денисова, яка іноді межувала з істерією. Бо це нагадувало кволі спроби продемонструвати хорошу міну при повному краху концепції і стратегії пана ведучого і «іже з ним» щодо подальшого обгаджування і дискредитації «Карпат» і львівського футболу.
Цей футбольний чудо- і міфотворець, ікона донецького футбольно-медійного стилю навіть не приховує своєї ненависті і зневаги до всього, що пов‘язано з «Карпатами» і львівським футболом.
Як видно, не дає спокою рафінованій і не дуже донецькій публіці той факт, що «Карпати» у Львові не тільки люблять і підтримують завжди, а й що об‘єднавши зусилля, готові будь-якої миті прийти на допомогу навіть у найскрутнішу хвилину. «Карпати» були, є і будуть, пане Олександре! Незважаючи на персоналії, місце в турнірній таблиці, спроби цькувань та дискредитацій. Цей клуб – жива і невмируща легенда Львова, де тисячі й тисячі сердець б‘ються в унісон. Цей клуб, упевнений, переживе усіх нас разом взятих: як прихильників, так і недоброзичливців.
Розумію роздратування Олександра, що львів‘яни таки не однозначно сприйняли свого часу переїзд до столиці Галичини донецького «Шахтаря». Але для цього потрібно не ображатись, а постаратись вникнути й зрозуміти ментальність жителів Західної України і львів‘ян зокрема. Вони продемонстрували цілковиту лояльність, повагу і підтримку «Шахтареві» в матчах єврокубків. І будуть це робити завжди по відношенню до всіх без винятку вітчизняних клубів, що представляють Україну в євротурнірах. Бо є надзвичайними патріотами всього українського. Проте у серці в львів‘ян завжди буде один рідний, локальний, львівський (і) клуб (и). У когось це «Карпати», у когось «Рух» чи ФК «Львів». Підозрюю про великі плани щодо Львова, які мали свого часу і «Шахтар», і його незмінний медіа-партнер, але складно уявити той же «Шахтар» львівським клубом, а Олександра Денисова – ведучим «Великого футболу» з телестудії на Високому Замку...
І насамкінець, про надмірну і якусь навіть хворобливу увагу особисто пана Олександра впродовж двох поспіль останніх передач до моєї скромної персони. Як не дивно, усе це лише підвищує у мене рівень самооцінки і свідчить про одне: свого часу все-таки мабуть наступив на болюче місце цій мафіозно-корумпованій гідрі. Для якої Олександр Денисов і його «Великий футбол» завжди виступали свого роду захисним щитом і каральним мечем.
