Tribuna/Футбол/Блоги/Отважный репортер/«Третий тайм»: самое бодрое шоу о футболе на украинском ТВ

«Третий тайм»: самое бодрое шоу о футболе на украинском ТВ

Осторожно: ностальгия.

16 марта 2019, 14:12
26
«Третий тайм»: самое бодрое шоу о футболе на украинском ТВ

Осторожно: ностальгия.

В 2010-м году на телеканале ICTV появилась программа «Третий тайм». Она была создана к чемпионату мира в ЮАР. Tribuna.com вспоминает одно из самых ярких футбольных шоу на украинском телевидении.

Формат

Шоу получило троих ведущих: Микола Васильков, Виктор Леоненко и Александр «Фоззи» Сидоренко. К тому моменту на ICTV уже выходил еще один футбольный проект «Інший футбол».

Продюсер Оксана Дыхнич так характеризовала программу:

«Мы поставили перед собой цель сделать беседы о футболе живыми и нетрадиционными. Честно говоря, все трое ведущих – неординарные и очень темпераментные люди разных профессий, болеющие футболом. Вы знаете Фоззи, например? Он же просто фанат. В общем, просчитать, как пойдет разговор, невозможно. В этом и заключается наша главная фишка, как вы это называете», – говорила она.

Главной фишкой были наличие юмора и харизма ведущих. По сути «Третий тайм» был альтернативой программе «Футбольный уик-энд», которая тогда не имела конкурентов («Профутбол» начал выходить немного позже – с августа 2010 года).

Ведущие

Tribuna.com связалась с каждым из ведущих и попросила вспомнить период своей работы в программе «Третий тайм».

Микола Васильков:

– Свій шлях у «Третьому Таймі» я розпочав з кабінету на четвертому поверсі в будівлі ICTV за адресою Панківська, 11, у Києві. Там робилася програма «Інший Футбол», і вся ця редакція згодом зайнялася паралельно новим проектом, якому тоді ще не було назви. Телеканал набув право транслювати матчі першості світу з футболу з Південної Африки 2010 року, і виникла потреба у студії, котра би робила підсумки дня, показувала огляди. 

Ані мене, ані Леона, ані Фоза у програмі могло не бути. Був час, коли пробували різні сполучення різних персон. Головним був невідомо звідки винайдений принцип, що трійку складають музикант (чи актор), футболіст та журналіст. На моєму місці пробували Андрія Богуша, редактора з ICTV, замість Леона на пробах був Саленко, замість Фозі хотіли Кузьму. Все склалося випадково, так завжди все складається.

Леона взагалі відкрив світу Богуш. Тоді Леон тривалий час мав мараторій на пресу, він, здається, продавав свої будинки, і поставив умову всім, що не з’являтиметься в ЗМІ, поки не продадуться. Якось так. І Богуш поїхав до ного на Лесі Українки, і там провів з ним довгі розмови за життя, записав його перші великі і тоді сенсаційні інтерв’ю для «Іншого Футболу».

Це зараз уже всі звикли до манери Леона спілкуватися і висловлюватися, а тоді це сприймали як дивину. Частка «Іншого Футболу» була дуже високою, середній показник потім за рік був вище 12, це у півтора рази, якщо не помиляюся, переважало середньоканальний показник. І от коли Леона уламали на проби, то все стало на свої місця.

Було ясно, що це реально бомбешник: ведучий модератор – зірка шоубізнесу, який має чітки уболівальницькі заточки і пойняття, співведучий журналіст, який розмірковує репортерськими штампами, і експерт – легенда футболу, який ріже по живому, говорить голу правду. У нас ці жанри сформувалися спонтанно, проте ми їх витримали до кінця. Було завжди на кожному етері дуже кумедно. Моя мама за Леоном записувала, як за Марком Твеном, фрази до блокнотика: «із точкі в точку», «не кідаЄтса, а кІдаєтса», «в мєшок і с моста». Вона і досі його фанатка.

Фоззи:

– Мене запросили на кастинг. Я мав відігравати роль футбольного вболівальника, давати емоцію, жартувати. Але в процесі кастингу ситуацію переграли і мене пересадили на позицію координатора.

Ролі були природні і оптимальні, тим і брали за живе. Леоненко завжди каже те, що думає, його вердикти подобаються класичному вболівальнику, який теж вважає, що «в мешок и с моста». Ну і колишні футболісти зазвичай затискаються в кадрі, а Віктор Євгенович нічого не боявся. Головне було його вчасно переключити на іншу тему. М’якенько. Васильков хотів більше шоу, люди досі пам’ятають провокаційні сюжети, що він їх робив на чемпіонаті світу: проносив ніж на трибуни і т.д. В нього зажди була якась гостра ідея в запасі.

Виктор Леоненко:

– Кто меня пригласил, уже и не вспомню. По-моему, Дыхнич. Столько времени уже прошло. Позвонили, предложили, я сказал: дайте три дня, я подумаю. Поговорил с друзьями, они сказали: «Мы не хотим всякую хрень слушать, лучше иди ты в эту программу». Так я и согласился.

В «Третьем тайме» мне нравились все эфиры. Особенно, когда начали гости приходить. Что нас сплотило с Фоззи и Васильковым? Мы, кстати, никогда не ругались. Там реально смешно было. Я приглашал к нам гостей, все приходили. И даже Газзаев, который не ходит на эфиры, пришел. Рейтинги были хорошими.

А мне-то надо, чтобы игроки вместе с тренерами менялись. И с некоторыми президентами. Ну, а там мы же чемпионат мира разбирали, в основном. Причем, Микола, как мне кажется, рожден для этого. Не случайно его Шевченко к себе взял. И сразу же начал везде интервью давать, ездить, открытые тренировки проводить. Я считаю, это заслуга Василькова.

В основном мы смеялись и травили. И футболки надевали, и шарфы. И чего там только не было. 

Конкуренция

Летом 2010-го на тогда еще «Первом национальном» выходила программа Савика Шустера «Африканские страсти». «Третий тайм» по рейтингам был успешнее: средние показатели программы: доля 7,03%, рейтинг 1,18% (по аудитории 18+, города 50 тыс+); доля 8,67%, рейтинг 1,4% (аудитория 14-49, 50 тыс+).

У «Африканских страстей» средняя доля была 3,44%, рейтинг  0,69% (аудитория 18+, 50 тыс+) и доля 3,03%, рейтинг 0,51% (аудитория 14-49, 50 тыс+).

– А ви пригадайте, хто зможе, той час. 2010 рік, тоді не було ніяких токінг-студій у футболі чи спорті. Була програма «Гол» на Новому Каналі, пара тижневиків і купа нудних і однотипних спортивних новин на всіх, певно, без винятку, каналах і половині радіостанцій. Там не було конкурентного середовища. Це зараз є «ПроФутбол», «Великий Футбол», їх порівнюють, а тоді не було з ким мірятися.

Брешу. Забув, на УТ Шустер тоді під ЧМ запиляв проєкт «Африканські Пристрасті», проте оскільки того зараз ніхто не пригадає, то можна зрозуміти, що ніхто його й не дивився. Вони там усімох чи ввісьмох тулилися на одному диванчику в студії напівколом і обмінювалися думками. А у промо ще Шустер був замазаний сажею, типу Африка. Ні? Нічого не ворохнулося? Ну то я й кажу, вони не були нам конкурентами, – говорит Микола Васильков.

– Головна відмінність полягала в тому, що «3 тайм» створювався для того, щоб його дивилися, тоді як основне завдання українських спортивних медіа – вчасно доносити потрібну інформацію і повертати її під потрібним кутом. «3 тайм» був максимально незалежною програмою і на певний час став силою, яка давала гарні показники, – отмечает Фоззи.

Курьезы

Виктор Леоненко:

– Я комментировал сборную, тогда они сыграли 3:3 – и на меня Маркевич обиделся. Я сказал, что магнитные бури атаковали футболистов, а они подумали, что я намекаю на договорной матч. Я как раз комментировал матч, а потом пошел на программу. Дыхнич мне говорит: «Ну давай попробуем». Ну я начал всех травить, товарищеская игра, чего нет? Я вообще считаю, что надо уметь подтрунивать, но не комментаторам. Там, где футбола нет, нужно шутить. Для тренеров не смешно, когда с метра-двух промахиваются. Но хотелось бы, чтобы уважаемых людей приглашали комментировать. Просто многие отказываются и не хотят идти. Или это тренерская солидарность. У нас же сейчас тренеров уже больше, чем футболистов. 

Микола Васильков:

– Всі випадки були гумористичними. Ми робили зі студії телефонні включення, і говорили з голосом наживо, класна придумка. Подзвонили одного разу Діканю, він тоді грав у Росії. Він сказав, привіт, всі привіталися, і почали між собою за столом розвивати бурхливо якусь ржачну тему, забули, що на телефоні висить Дікань, я потім почув у вухо, що треба з ним щось робити, ми з Фозі почали дякувати йому за те, що він нас уважно слухав. Він навіть не встиг вдруге щось сказати, як включення закінчилося. Не знаю, що він тоді про цю програму подумав, я з Діканем після того випадку ніде не перетинався, не міг запитати.

Було смішно, коли Газзаєв приїхав після футболу, я сиджу пишу вступне слово, тоді мені треба було привітатися. Він сидить навпроти, питає, що ти так довго пишеш? Я кажу, ну я зараз привітаюся, і скажу, що ми планували запросити на цей етер Лео Беєнхакера, потім напросився Крістоф Даум, однак з рештою в студію сів Валерій Газзаєв і місця для інших вже немає. Газзаєв покрякав для виду у вуса і сказав, цього не треба, будь ласка. Я тоді просто сказав, з нами Валерій Газзаєв, зробив трагічну пику і вперся поглядом у Газика. Той почесався, всі мовчать, він сказав: добрий день. Це мало кумедний вигляд. 

Було весело, коли Шева у мене вкрав гаманця, то була гра «Динамо» – «Гент», здається, потім він з Ребровим приїхав на програму, і вони втрьох з Леоном з’ясували, що з кінця тих часів у «Динамо» Лобановського, отак і не бачилися, це типу вперше. Потім була загальна фотка. Фоз, напевно, розчулився. Він фанат того ДК. Я гадаю, що вони втрьох і після того жодного разу не збиралися, якщо чесно.

Мій пік слави – якраз вкрадений гаманець. Зупиняли скрізь, як Мікі Рурка чи Кіану Рівса у Каліфорнії. Я зараз дивлюся на Шевченка, на СаШо, розумію, що це важкий хрест, отак все життя бути популярним, давати і давати автографи. У мене лиш півроку, а в людей то назажди!

Фоззи

– Під час ефіру для мене нічого кумедного не існувало, я мав втілювати в життя те, що чув у правому вусі. А найкумедніші історії розповідалися футболістами перед ефіром, між ефіром і після ефіру. Як завжди. Почути ті історії – то був справжній кайф, це – як для декого постріляти з маузера Дзержинського.

Закрытие программы

В 2011-м году «Третий тайм» прекратил свое существование. Программа дважды выиграла «Телетриумф» в номинации «Лучшая спортивная телепрограмма» (в 2010 и 2011 годах). Ведущие вспоминают это как позитивный опыт, но считают, что все нужно заканчивать вовремя.

– А чего жалеть? Там все было профессионально – чемпионат мира прошел и все. Люди просили продолжения. Я езжу по городам со своей командой «Звезды Украины», так некоторые до сих пор думают, что я на «плюсах» работаю. На ICTV тогда все четко объяснили. Смысл показывать футбол без картинки? Ты ж не будешь фотографии показывать. Хотя так, как сейчас играют в чемпионате Украины, картинка, в принципе и не нужна, – говорит Виктор Леоненко.

– То добре, що стало історією. Могло пройти непоміченими, проте щастя, що все вийшло так весело і оригінально. Ніякого формату апріорі не було, схеми випуску теж, все розробляли на колінах, на манжетах. Працювали талановиті люди, що сказати. Це я про невидиму частину штату. На ICTV була крута команда, тому все так і склалося. Потім прав на матчі уже не купляли, ну і програму робити було ні про що. Вона трохи інерційно проіснувала ще до 2011, навіть вдруге взяла Телетріумфа, проте це лиш тому, що була єдиною в номінації. Нічого не знімалося, а інші схожі стурктурно формати виникли лиш за рік, 2012, під чемпіонат Європи.

Хотів би я повернення? Ні, зараз і так є дві програми, часу не вистачить в неділю дивитися третю. Всі кажуть, зараз не те, у вас було розважально, ви збиткувалися, а тепер геть не весело. А я не згодний, я дивлюся зараз футбольні студії, це гумористичні програми, якщо вслухатися. Просто треба дивитися і слухати уважніше, – сказал Микола Васильков.

– Програма стала історією, тому що ICTV не планували витрачати великі гроші на закупівлю прав, це дорого, а «Третій тайм» був дуже бюджетним шоу. Ми трошки потанцювали і вчасно розійшлися: і не пересварилися між собою, і не набридли одне одному, і всі причетні, згадуючи «Третій тайм», досі посміхаються.

Щодо повернення програми. Кілька років тому «Третій тайм» ледь не повернувся. Але в передостанній момент володарі прав, мабуть, забоялися конкуренції і захотіли, щоб програма виходила не ввечері, а зранку. А кому вона б тоді була б потрібна?, – говорит Александр Сидоренко.

Помимо телевизионных премий, программа «Третий тайм» была отмечена и в некогда популярном шоу «Большая Разница». 

Другие посты блога

Все посты