Перший чемпіонат України: «Таврія» - чемпіон, голкіпер-бомбардир та командні бунти на Західній Україні

13 грудня 1991 року, о 14:30 в будинку Держкомспорту відбулась епохальна подія для нашого футболу. Віктор Банніков, який був головою пленуму, піднявся на трибуну та зачитав заяву ФФУ про вихід української федерації зі складу союзної і заява була затверджена присутнім футбольним бомондом. Банніков був обраний головою нової організації. Перша проблема, яка постала перед ФФУ — організація чемпіонату України.

Заскочили на останню сходинку потяга

Останній чемпіонат СРСР завершився восени 1991 року. Україні потрібно було поспішати, щоб встигнути делегувати свої команди в єврокубки. Змагання було проведено в трьох дивізіонах — вища, перша та перехідна ліги. Еліту складали 20 команд, які були розкинуті на дві групи. Після двох кіл групового етапу, повинні були розіграти матчі за третє місце та чемпіонство (на своєму та чужому полі).

Плани змінились в кінці травня, коли на засіданні комітету УЄФА з клубних змагань у Лондоні Україні надали по одному місці в кожному з євротурнірів (ЛЧ, Кубок УЄФА та Кубок кубків), на які було встановлено дедлайн подачі заявок — 25 червня.

Екстренне засідання виконкому ФФУ постановило — фінал буде одноматчевим і 21 червня відбудеться у Львові, матч за третє місце відбудеться у Тернополі або Чернівцях, але в результаті був проведений у Запоріжжі.

У Вищій лізі першого чемпіонату України було 6 клубів із останнього чемпіонату вищої ліги СРСР - “Чорноморець” (4 місце, пропустив вперед “Торпедо” за різницею м'ячів, за особистими зустрічами взяв би бронзу), “Динамо” (5 місце), “Дніпро” (9 місце), “Шахтар” (12 місце), “Металург” (13 місце) і “Металіст” (15-ий, якому “Дніпро” забезпечив виліт і заклав фундамент війни між вболівальниками).

Разом з тим до широкого формату чемпіонату потрапили і маловідомі міста на карті, як “Нафтовик” з Охтирки (українська зона другої ліги СРСР) і “Темп” з Шепетівки (володар кубку УРСР серед КФК).

Хто ж перший голеадор?

6 березня стартував перший чемпіонат матчами в групі А: в Одесі зустрілись “Чорноморець” та “Карпати” (2:2), а в Миколаєві - “Евіс” та “Темп” (1:0). Якби матчі почались в один час, то автором першого голу був би 29-літній форвард корабелів Михайло Павлов, який взимку перейшов з “Тигини” Бендери. На 14 хвилині відмітився Павлов, але в Одесі донецький арбітр П'яних розпочав матч раніше за свого колегу Бавикіна, тому автором першого “незалежного” голу є 21-літній хавбек “Карпат” Анатолій Мущинка, який добив м'яч у ворота Гришка після удару Романа Толочко на 22 хвилині.

Воротар - найкращий бомбардир

У “Волині” найкращим бомбардиром команди став голкіпер Михайло Бурч, який не дав “Дніпру” нав'язати боротьбу “Динамо” за чемпіонство в групі Б. Михайло 18 березня на 55 хвилині забив пенальті Валерію Городову і приніс волинянам перемогу. Через два тижні він так само допоміг обіграти тернопільську "Ниву", а потім реалізував два 11-метрових у матчі з "Металістом".

Бурч був успішним воротарем-бомбардиром ще задовго до появи Чілаверта і Рожеріо Сені. В середині 80-х луцьке "Торпедо" з Бурчем у воротах прийняв тоді ще молодий тренер Мирон Маркевич. Справи лучан у другій союзній лізі складалися в цілому непогано, але от лихо – звідкись взялися проблеми з виконанням пенальті. Не витримавши в якийсь момент, Мирон Богданович довірив право виконання 11-метрового своєму голкіперу.

"Ситуація була наступна: нашій команді в кількох іграх не вдалося забити з 11-метрової позначки. Після одного з тренувань підходжу до Маркевича і кажу: "Навіщо ви хлопців мучите? Давайте я буду бити пенальті". "Давай. Але якщо не заб’єш – більше підходити до “позначки” не будеш", – відповів Богданович. І ось граємо з Вінницею – пенальті! Я підійшов і забив. З тих пір так і повелося ", – розповідає Бурч.

Трансферний рекорд за всі часи

Дві останні позиції в своїх групах зайняли “Темп” Шепетівка та СКА Одеса (який встиг переформатуватись в СК “Одеса” по ходу чемпіонату), але й вони залишили слід в історії першого чемпіонату.

“Темп” наніс єдину поразку чемпіону “Таврії” в чемпіонаті, а СКА спіткав цікавий інцидент. 8 квітня в матчі 8 туру СКА завоював перший пункт в чемпіонаті, очки були відібрано в самого “Дніпра”. В рамці воріт чудеса творив знайомий всім нам Ігор Шуховцев.

А рівно за добу до цього, 7 квітня, Шуховцев відчайдушно захищав ворота іншого аутсайдера , тільки вже групи А — вінницької “Ниви”, яка в Миколаєві протистояла “Евісу” (1:2).

"Сімейні обставини змусили людину повернутись в Одесу, - говорив зампрезидента ФФУ Євген Котельников. - Керівники "Ниви" та СКА знайшли в цьому питанні спільну мову, та у відповідному вигляді оформили документи. Ось ми і пішли їм назустріч, враховуючи той факт, що ці колективи виступають в різних групах".

Як Леоненко ледь не потрапив на Колиму

7 травня в чемпіонаті в складі “Динамо” вийшов новачок Віктор Леоненко. Одразу ж забив переможний м'яч головному конкуренту “Динамо” - “Дніпру”. В п'яти матчах чемпіонату Леоненко забив 3 голи.

Але виступи Леоненка завершились, коли “Динамо” спіткала загроза дискваліфікації. ФІФА вимагала пояснення щодо трансферів Леоненка та Валерія Єсипова.

На той момент Віктор мав діючий контракт з московським “Динамо”, де на початку виступів під проводом Газаєва набрав фантастичний темп, але згодом через конфлікт з тренером покинув Москву. Кияни апелювали — договір з тюменським “Геологом”, вони підписали 19 травня 1991, але вийшов форс-мажор. Згідно слів Леоненка, він дійно попередньо дав згоду на перехід в Київ, але на наступний день до нього навідався полковник і пригрозив відбуттям військової служби на Колимі, якщо Віктор не поїде з ним до Москви. В “Динамо” Москва у Віктора пішла гра, тому він і затримався, до тих пір поки за нагоди не згадав про киян.

Командні бунти на Західній Україні

За 6 турів до кінця львівські “Карпати” все ніяк не могли вибратись з зони вильоту. Футболісти збирались саботувати матч проти “Ниви”, якщо не будуть виконані їхні вимоги, а саме звільнення менеджера команди Габора Вайди, другого тренера Романа Покори та представника президента клубу Карлоша Мікльоша.

Відбулась зустріч з президентом, на яку гравці прийшли з заявами про звільнення. В клубі були проблеми з низьким матеріальним забезпеченням команди та не вирішенням нагальних побутових питань, а саме гравці не отримали обіцяних квартир. Після дебатів усі вимоги гравців були виконані.

“Карпати” перемогли “Ниву”, а в наступних матчах отримали тільку одну поразку від “Таврії” та посіли рятівне 6 місце у своїй групі.

Гравці іншого клубу Західної України “Прикарпаття” також збирались не виходити на календарний матч проти “Динамо”. Після матчу з “Дніпром” (0:1) головний тренер Краснецький звинуватив воротаря Піроженка у здачі гри, той у відповідь обвинуватив тренера у неправильних методах роботи.

Суперечка поділила команду навпіл. Потяг вже був поданий на перон, а дебати не згасали. Президент був вимушений звільнити головного тренера.

Прикарпатці програли і в Києві (0:2) і в Одесі (0:1) та покинули вищий дивізіон. Слід зазначити, що матч першого кола з “Динамо” викликав небувалий ажіотаж у Івано-Франківську, на трибуни прийшло 15 000, хоча стадіон вміщав тільки 8 000. Прикарпатці за нереальної підтримки героїчно здобули нічию (0:0).

Несподіваний чемпіон

“Проти нас були всі — судді, трибуни, федерація. Тому спочатку я не вірив в перемогу над динамівцями. Я просто попросив своїх хлопців грати так, як вони вміють. Адже ми і так, коли виграли груповий турнір, досягли досить багато.” - так прокоментував фінал тренер “Таврії” Анатолій Заяєв.

“Динамо” мало фантастичний склад - Саленко, Лужний, Ковалець, були і значні втрати — травми Яковенка і Анненкова, бан Єсипова і Леоненка, а Ахрік Цвейба поїхав до збірної СНГ, готуватись до чемпіонату Європи 1992.

“Динамо” краще почало матч, але ніяких загроз воротам симферопольців не було. Як згадував потім Саленко, матч з “Таврією” повинен був бути договірним, “Динамо” місяць тренувалось в півноги та приїхало з повною впевненністю, що все вирішено. Але в другому таймі “Таврія” стала насмерть та на 75 хвилині забила єдиний м'яч.

Не допомогла киянам і підтримка трибун, які спочатку віддавали їм перевагу (був навіть організований спеціальний потяг з Києва). Але коли стало зрозуміло, що “Динамо” в'язне в центрі поля, а “Таврія” проводить швидкі атаки та виконує небезпечні штрафні, вболівальники почали підтримувати “Таврію”. Після матчу успіху “Таврії” щиро радів весь стадіон, а динамівців освистали.

За перемогу таврійцям був вручений кубок та премія в 150 000 карбованців від комерційного банку “Інко”. У “Таврії” була найкраща різниця м'ячів - +22, а форвард команди Гудименко отримав 30 000 карбованців від “Української фінансової групи”.

21.06.1992. Львів. «Україна». 36 000 глядачів. +29 °C

Фінальний матч чемпіонату України з футболу у вищій лізі сезону 1992

Таврія (Сімферополь) – Динамо (Київ) 1:0 (Шевченко, 75)

Таврія: Олег Колесов, Сергій Шевченко (к), Микола Турчиненко, Олександр Головко, Відмантас Вішняускас, Сергій Воронежський, Андрій Опарін (Юрій Михайлус, 76; Сергій Єсін, 88), Сефер Алібаєв, Юрій Гетиков, Сергій Гладишев, Владислав Новіков

Тренер: Анатолій Заяєв

Динамо: Вальдемарас Мартінкенас, Олег Лужний, Анатолій Безсмертний (Олег Матвеєв, 53), Андрій Алексаненков, Сергій Шматоваленко (к), Сергій Ковалець, Юрій Мороз, Сергій Заєць, Олег Саленко, Степан Беца, Володимир Шаран (Юрій Грицина, 76)

Тренер: Анатолій Пузач

Головний арбітр матчу: Володимир П’яних (Донецьк)

 

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Вавилонская башня
+8
Популярные комментарии
Олег Щербаков
+3
Хороший історичний пост. Багато хто знайде тут цікаві факти.
Вдале оформлення - ще б трохи більше фоток - було б краще.
Оцінка - 8
Александр Сажко
+2
Моя оцінка - 7

Цікавий пост, дізнався кілька нових для себе фактів
djorkaeff
+2
Пристойний екскурс в історію. Таке треба знати і пам’ятати кожному вболівальнику нашого футболу.
Оцінка - 8.
Написать комментарий 7 комментариев
Loading...
Реклама 18+