Рецензія на фільм «Дюна»

Досить складно оцінювати фільм, який є лише першою частиною запланованої серії. Але навіть частина такої епічної історії, як "Дюна", всерівно повинна відповідати певним критеріям та певному рівню. 

Дені Вільньов є одним із небагатьох сучасних режисерів, які мають свій стиль. Вам він [стиль] може подобатися або не подобатися, але ви не можете заперечувати той факт, що цей дядько точно може у візуал та структурно-тягнуче оповідання, яке при всій своїй "тягнучості" завжди випромінює кінематографічний фундаменталізм.

Традиційно для себе, оцінюючи знятий по книзі фільм, я раніше спробував ознайомитися із першоджерелом і це починання закінчилось невдало. Не знаю, чому так склалося, але таке буває, тому порівнювати "екранізаційність" книжкових подій в рецензії я не зможу.

Тим не менш, я цілком припускаю що великий відсоток глядачів цього фільму з книжками все-таки не знайомий, тому вони отримують враження як від звичайного, чергового фантастичного бойовика. 

Вільньов у "Дюні" робить дуже гучну заявку: він хоче створити новий космічний епос на рівні з "Зоряними війнами" і "Стар треком", і перша частина цього епосу виглядає наче підготовка до шахової партії - фігури хоч і з затримкою, але розставляються по своїх місцях, деколи відволікаючись на супутні події. 

Вищезгадана "тягнучість" Вільньова у випадку з космічним епосом дещо відволікає, оскільки для екшн-сцен потрібна динаміка, і тут вона частково вкраплюється у вигляді поєдинків, які дещо губляться на фоні загальної тональності фільму, тому любителям фільмів "Марвел" під час перегляду "Дюни" часом може бути нудно. 

"Дюна" багата на топовий акторський склад, музику Ціммера, операторську роботу та візуальний стиль Вільньова. Космічні кораблі, планети, представники місцевої фауни планети Арракіс захоплюють погляд. Наявність відомого і багатого на власний лор першоджерела, правильна промокампанія - усі ці фактори підняли сподівання від фільму на дуже високий рівень. 

Оцінювати цикл фільмів по першій частині, звичайно ж, немає сенсу. Якщо оцінювати "Дюну" як окремий фільм, то я чекав більшого, але не можу не відзначити того, що амбітність цілей Вільньова - стати в один ряд із "Зоряними війнами" і "Стар треком" - окреслюється досить чітко та має право на життя за умови належної якості наступних частин циклу.