Рецензія на серіал «Ферзевий гамбіт»

За версією багатьох глядачів та кінокритиків, цей серіал став найкращим у 2020 році. Звичайно, я не міг пройти повз і теж його переглянув.

Чесно кажучи, якби мене раптом приперли до стіни і заставили відповісти, що ж у "Гамбіті" такого особливого, то я б відповів: "нічого", але минулого року подібна "стандартність" якраз і була потрібна глядачеві.

Як ви можливо знаєте, історія описує шлях молодої шахматистки Елізабет (Бет) Гармон до успіху. Головний мотив та фундамент серіалу - це шахи, і якщо ви раптом не любите цю гру, то дивитись може бути не дуже цікаво, оскільки глибокої драми, закручених сценарних ходів та екшну в серіалі немає. Чого точно вдосталь - то це шахових термінів та повторень реальних партій, в тому числі і за участю Василя Іванчука, за що сценаристам окремий респект.

Так, життя Бет не було простим (інакше глядачам не було б кому і за що співчувати), але в її житті все-таки траплялися люди, які мали достатньо розуму для того, щоб не заважати і за можливості підштовхнути вперед. 

З точки зору акторської гри, в першу чергу варто відзначити Аню Тейлор-Джой. Її відсутній вираз обличчя та анімешні очі в деяких моментах передавали як смішні, так і печальні моменти, і це було досить цікаво. А ще ... Сорі, це все. Гаррі Меллінг, Маріель Геллер і Томас Броді-Санґстер не дратували, але і не більше.

Особливого музичного супроводу мною помічено не було, хоча за "шизгару" дякую, звичайно. Робота оператора - на рівні, але нічого видатного. Непогано було передано атмосферу 50-х і 60-х років з традиційною для Netflix фем-повісткою в стилі "дівчатам нічого робити в шахах, та й заробляти не годиться", хоча в даному випадку подібне було доречним - типові погляди для 50-х.

Досить реалістично показали радянських шахістів. Не було помічено зайвої "клюкви", всесильного "кей-джі-бі", пиття горілки з горла та ведмедів на вулицях. Досить сумнівно виглядає натовп фанів американської шахістки перед готелем у Москві, так само як і задушевні розмови шахістів з ворогуючих держав про американські гірки, але це художні прийоми, які цілком допускаються. Головний посил про те, що радянська школа шахів була на передових у світі ніхто не відміняв, тому тут сценаристам однозначний плюс. 

Основним прототипом для Бет Гармон вважається американський шахіст Роберт Фішер, відомий не стільки своїм спортивними досягненнями, скільки своєю ексцентричною поведінкою. Про спортивні досягнення Фішера ви за потреби можете почитати у Вікі, тому що це може бути спойлером. Впевнений, що сценаристи звертали увагу також і на Юдіт Полгар - угорську шахістку, що грала переважно з чоловіками та отримала звання гросмейстера у 15 років, обійшовши у цьому все того ж Фішера.  

Загалом, "Ферзевий гамбіт" - це чудово поставлений серіал, у якому є хороша гра головної акторки та хороша адаптація деяких реальних подій, але назвати його шедевром точно не можна.

8,5 з 10