Рецензія на фільм «Капоне»

"Дачний проєкт з Томом Харді" - ось як мав би називатися цей фільм. Чому? Тому що майже весь хронометраж займають екскурсії шикарним маєтком і його околицями без особливого змістового навантаження. 

Так, я в курсі що останні дні Капоне провів саме у своєму маєтку в оточенні родини, але що в такому випадку можна донести глядачеві? Можна було б показати якісь сімейні цінності, сімейні драми, загадки з минулого гангстерів, якісь флешбеки тощо.

Режисер Джош Транк ніби намагався усе це передати, але вийшло в нього якось незграбно: були помітні сцени в стилі Тарантіно, Скорсезе і "Джокера" з Феніксом, але де ж сцени в стилі Транка? Відсутні. Також відсутні змістовні діалоги, стосунки з родиною, сценарні загадки і хоч якось прописані персонажі.

Після вдалого фільму "Хроніка" і відкриття Дейна Дехаана Транк відзначився провальною "Фантастичною четвіркою", але у випадку з "Четвіркою" були факти втручання студії і продюсерів у виробничий процес - як ми знаємо, подібні випадки ніколи не йдуть продуктам на користь, тому тут в режисера були цілком справедливі виправдання.

У випадку з "Капоне" фактів втручання ззовні не виявлено. Єдине, що виявлено у фільмі - це хороша гра Тома Харді. Він зміг викрутитися з ситуації навіть в умовах, коли основною дільністю головного героя у фільмі є гарчання і пердіння.

Якщо ж забрати з фільму Тома - залишиться порожнє місце і незрозуміло для чого вигадані сцени з флешбеками і неіснуючими персонажами, які в результаті ведуть в нікуди. 

4 з 10