Серіал «Школа»: гнобити чи любити?

Камінг-аут: я подивився серіал "Школа" і мене не знудило.

Камінг-аут №2: колись давно я дивився серіал "Дика Роза" і не дуже пам"ятаю про що він, але чомусь впевнений, що по кількості роялів у кущах та сюжетних обертів на 180 градусів "Школа" дасть фору навіть цьому мексиканському жаху шедевру.

Одразу ж хочу зазначити, що я не буду оцінювати "Школу" виключно як кінематографічний витвір, тому що соціально-культурна важливість даного телешоу значно перевищує його якість як серіалу. Якщо ж оцінювати "Школу" виключно як серіал, то "50 відтінків..." на фоні "Школи" здадуться вам вершиною кінематографічного мистецтва, тому тут на перший погляд особливо нема що рецензувати, але є одне але. 

Існує вислів: "Такий фейл, що навіть він". Це означає, що певний продукт є настільки поганим, що викликає своєю поганістю не відразу, а сміх або інші позитивні емоції. Так і тут: дірявий сценарій, РЕКЛАМА, купа ляпів, ГРАФОН, дебільні персонажі - усе це спочатку викличає роздратування, потім ти починаєш класти кінцівки на обличчя, а наприкінці вже тупо смієшся.

Зйомка з закритою камерою - один із найпопулярніших ляпів у серіал.

Детальніше про персонажів і сюжет - в Тайлера Андерсона [тиць], але я не можу не вставити пару слів від себе. 

Школярок у міні та на підборах опустимо, опустимо навіть вагітних на останніх місяцях на підборах, але повна відсутність адекватних персонажів - це вже занадто. Кого не візьми, той або злочинець, або брехун, або просто ідіот, який (яка) робить висновки, не поспілкувавшись зі своїм партнером/колегою. І це я не тільки про підлітків у серіалі; дорослі ведуть себе аналогічно.

Тепер про соціально-культурну важливість "Школи". 

На мою думку, телешоу про підлітків або молодь повинні давати певні меседжі і пропагувати певні цінності. Чи це є у "Школі"? Є. У серіалі піднімають теми підліткової вагітності, булінгу, алкоголізму, куріння, сексу, тощо. Звичайно, усі ці меседжі тут гіпертрофовані і глядачі на Ютубі постійно жартували з приводу того, скільки подій трапляється у житті кіношних школярів і скільки їх буває насправді. 

Тим не менш, деякі ситуації та персонажі нагадували мені моїх однокласників. У мене в школі теж були однокласниці-мажорки, теж були задроти, що сиділи за першими партами, теж були хулігани. І на відміну від мого прикладу, у "Школі" стосунки між однокласниками досить непогані. Я, наприклад, не пам"ятаю імен своїх однокласників та не впізнаю їх на вулиці. І справа тут зовсім не в тому, що я вчився у буремні 90-ті. 

Тому тим чи іншим чином, але до молоді певна інформація доходить. Чому я в цьому впевнений? Тому що ми маємо справу з першим популярним україномовним серіалом. Першим за всі роки незалежності. І хоча б за це творцям "Школи" варто подякувати.