Продан програв вдруге поспіль – технічним нокаутом на рівному місці
Забагато помилок за декілька хвилин.
Забагато помилок за декілька хвилин.
Українець Максим Продан повернувся після першої поразки в кар’єрі. 25 вересня 2021-го в андеркарді вечору Усик – Джошуа Максим програв Флоріану Марку, але з приводу того рішення суддів є багато питань.
Повернення обіцяло бути достатньо небезпечним, але не занадто. 36-річний венесуелець Луїз Енріке Ромеро – не найзручніший персонаж. Відчутно вище, має довгі руки, хороший таймінг і непогані ноги. Але точно не дивує в якомусь із цих компонентів.
Проте, з перших секунд позначилось декілька проблем – українцю важко давалась протидія довжелезному джебу візаві та скорочення дистанції. Максим зарядився на удар, намагався попасти важко і через це час від часу завалювався в результаті розумного пересування суперника. Або наривався обличчям на джеб, що випереджав його атаки буквально на секунду.
Ромеро працював розумно та обережно. Стріляв джебом, не давав замикати себе в кутах чи біля канатів і вмикався комбінаціями на дистанції, яка не була зручна для контратак Продана. Проте Максим знаходив відстань для лівого бокового – удар бентежив свідомість венесуельця, що сказалось в шостому раунді.
Те, як українець дістав суперника – ідеал роботи низького візаві. Вивів того на удар корпусом, допоміг донести кулак поштовхом ніг – Луїз Енріке впав так, неначе вже і не встане.
Але той не тільки встав, а й зробив це впевнено – відновився швидко. Якщо додати до цього перерву, що настала майже одразу після удару, на сьомий раунд Ромеро явно виходив в адекватному стані. Але українець кинувся добивати, нарвався на відповідь і серію на добивання.
Рефері міг давати відмашку одразу, але відраховував нокдауни ще двічі, поки Максим посміхався і приймав забагато, як для людини, що збиралась продовжувати бій. ТКО7 – перша дострокова поразка в кар’єрі Продана.
Максим давно йшов до такої поразки. Питань до тренерського штабу багато
Продан – хороший боксер. Працездатний, мотивований, фізично сильний, витривалий, яскравий. Але до такого підсумку він йшов не один бій.
Максим – не найгабаритніший боксер. 173 см зросту та розмаху рук нікого у напівсередній вазі не здивують. Ними треба вміти користуватись і розуміти, як заганяти височенних суперників не тільки за рахунок сили.
Із Ніколою Хрістофорі – суперником, що передував першій поразці в кар’єрі, була схожа на сьогоднішню картина. Високий суперник просто відстрелювався з дистанції та тікав. Із Марку зійшлись два не найбільші бійці, де виграв той, що продаватиме більше трансляцій та квітків. Тепер – більш жорстка поразка від більшого візаві.
Всюди однакові проблеми. Робота ніг викликає питання. Жодного розсмикування суперника, коли агресор примушує опонента контратакувати, дає промахнутися і одразу контратакує сам. Занадто мало джебу. Не треба намагатись виграти цю війну з довгоруким опонентом, але будувати атаку не від джебу, а від зустрічі кулака суперника блоком чи лобом – не найкраща ідея.
З цього випливає посереднє обрізання кутів, а з цього – те, що суперники розгулюють рингом, а не вимушено вступають у бій на середній та ближній дистанціях, де у Продана колосальна перевага. Фактично – вся працездатність і витривалість українця витрачається на біганину за суперником, а не на те, щоб затиснути візаві фізично і зламати під черговою серією ударів.
Все це – робота в залі. Тут треба ламати старі підходи, переходити на новий рівень та працювати геть над іншим, не втрачаючи попередні напрацювання. Судячи з останніх поєдинків, теперішня команда Максима не спроможна на тотальну зміну.
Хотілось би побачити українця під керівництвом протилежного за стилем тренера, який додав би тиску і силі Продана інтелектуальності та різноманітності.
Фото: Opi Since 82, Matchroom
