Як війна вплине на український бокс. Що з вечорами в Україні, чи варто чекати наших за кордоном і як справи у чемпіонів
Пауза з передчуттям перспектив.
Пауза з передчуттям перспектив.
Російська військова навала руйнує життя і плани. Атаки орків не тільки несуть горе, але й діють на кожну із сфер життя цивільного населення. В тому числі і на бокс.
В перший же місяць український бокс втратив поєдинок за титул чемпіону світу серед молоді, провідні спортсмени пішли захищати батьківщину, а перспективний 2022-й перетворився на рік найвеличнішого протистояння в історії новітньої України.
Але війна проти Росії – з присмаком перспектив. В боксі деякі з них не тільки можна, а й треба реалізувати вже зараз.
Вечори боксу в Україні можливі лише після закінчення війни. Але глобально мало що зміниться
На 2022-й у К2 Promotions були великі плани з повернення попередніх проектів. Олександр Красюк розповідав, що цього року вечори мали б розширити географію – до Києва та Броварів повинні були приєднатись Харків, Одеса та інші великі міста.
Top Boxing Generation також планував розширюватись. Одна із найбільш продуктивних українських компаній в плані кількості вечорів збиралась проводити ще більше турнірів. А з літа відновити транслювати бої на MEGOGO.
2022-й для В1 Promotions мав стати роком підвищення рівня опозиції. Олег Малиновський був в кроці від поєдинку проти найкращого суперника в кар’єрі. Богдан Штонда 26 лютого мав провести поєдинок за титул чемпіона світу серед молоді за версією IBF. Ярослав Михалушко через бій-другий міг вийти на перший титул, а Влад Сіренко злітав у США для налагодження зв’язків і цього року точно порадував би новим суперником.
Зараз весь український бокс на паузі, а шоу повернуться тільки після того, як чобіт останнього російського солдата буде викинуто за кордон. З наявністю повноцінного солдата в ньому чи лише певного пазлу, що лишиться від загарбника, – не так важливо.
Розвиток і плани на 2022-й були такі, від яких можна було б очікувати не тільки повернення боксу в регіони, а й можливості запрошення суперників, на яких було б цікаво прийти. Усик розгойдував питання про готовність ринку до дорогих поєдинків, через декілька років ми цілком могли побачити шоу світового рівня. Зараз все доведеться починати спочатку.
«В Україні професійний бокс, в основному, побудований на підтримці спонсорів/партнерів. Ми усвідомлюємо, що країну потрібно відбудовувати та вкладати гроші в інфраструктуру, будівництво, в зруйновані стратегічні об’єкти тощо. Це головний пріоритет на найближчі роки», – розповів Tribuna.com Влад Єлісеєв – голова Top Boxing Generation.
Ми втратили перспективу, втратили час, але вечори боксу в Україні точно не стануть гіршими. На аналогічний до теперішнього середній рівень суперників українських боксерів і варто розраховувати.
Бренд українського воїна – номер один у світі. Тому зараз українцям треба рекомендувати себе за кордоном
Завдяки героїчним зусиллям ЗСУ, тероборони і всіх збройних групувань, що боронять Україну, український воїн – тема номер один у світі. Народ, чий дух зруйнував прогнози завоювання за години і продовжує лупити другу армію світу, рухаючись до перемоги.
Про те, що боксери в ідеалі мають боксувати, ми вже говорили. Надважливо кожному робити те, що виходить найкраще. Бійцям – перемагати і розповідати про звірства російського війська. Щоб світ не перемикався на іншу повістку, щоб санкції лише сильніше охоплювали агресора, витискаючи з нього всі соки. Кожна перемога наших боксерів – перемога всього народу. Просто зараз це абсолютно без перебільшень.
Окрім важливої соціальної місії поєдинків, для українських спортсменів, які готові боксувати, зараз найбільш правильний час, щоб почати просуватись на рингах Великобританії і США. Українських воїнів запрошуватимуть на вечори охочіше, ніж будь-кого. I зараз, і одразу після нашої перемоги.
Навіть після повноцінної поразки Росії у війні соціальне значення перемог наших спортсменів не стане менше, а можливостей закріпитись на найважливіших боксерських ринках світу точно стане більше.
Враховуючи величезну роботу по відновленню інфраструктури в країні, кількість українських боксерів в гучних вечорах по всьому світу гарантовано збільшиться.
Вплив на топів: у Ломи лишається ще менше часу, Далакян, можливо, виїде для великого поєдинку
Війна в Україні вже змінила кожного і матиме індивідуальний вплив на всіх українських боксерів в найближчі роки. Три українці, що володіють, або мали реальні шанси найближчим часом заволодіти титулом – три окремі історії.
Василь Ломаченко вирішив не їхати на бій проти Джорджа Камбососа, хоча там було навіть більше конкретних домовленостей, ніж у Усика і Джошуа. Поки команди українця і британця домовляються про місце і дату, команди Василя і Джорджа затвердили основні позиції ще до війни.
Поєдинок відбувся би влітку в Австралії. Фактично Хейні, який відбоксує проти Камбососа 4 червня, просто замінив Ломаченка.
Їхати чи ні на бій під час війни – особисте рішення спортсмена, що залежить від десятків обставин. Василь вирішив залишитись в територіальній обороні, чим викликав і шалену підтримку з боку одних, і нерозуміння з боку інших фанатів. Але не менш важливо – що буде далі.
Ломі 34 – не наймолодший вік для легковаговика. Останні поєдинки підтверджують, що Василь був все ще в повному порядку, але відмінності від пікової форми його ж версії 2016-2018 років все ж помітні. Спортивного часу у українця залишилось мало, а можливість відбоксувати за титул абсолюта залежить, в більшості, не від нього. Спочатку від одного шаленого дідугана в Росії, потім – від переможця пари Камбосос – Хейні. Девін у випадку перемоги буде маринувати українця, поки з того не почне сипатися пісок.
Усик поїхав робити те, що виходить найкраще. Поки команди не домовляться про дату та місце, Олександр проведе час в Чехії, потім готуватиметься до поєдинку в тій країні, де зустрічатиметься із Джошуа. Можливо, в Арабських Еміратах, хоча Хірн сподівається на Великобританію.
Олександр їде боксувати не за титули, а за Україну. Його меседжі важливі, він вже дав декілька інтерв’ю закордонним ЗМІ. Його дії і слова до та після перемоги матимуть ще більше розголосу, ніж перед першим поєдинком. Його можлива перемога принесе країні емоційний підйом та фінансову допомогу бригадам, які вже обладнав боксер.
Головне і найважче для українця зараз – сфокусуватись. Поки невідомо, що буде з командою Олександра. Валентин Літвінчук, що працював над фізичною підготовкою Усика, залишився в Україні. Чи зможе Юрій Ткаченко тренувати Олександра і в цей раз – теж питання, яке напряму впливає на результат.
Для Артема Далакяна змінюється все. Останній поєдинок поза Україною він провів в 2018-му – перебив в яскравому поєдинку Брайана Велорію, завоювавши титул, котрий захищає досі. Вірогідність того, що для наступного титульного бою хтось приїде в Україну найближчим часом – мінімальна. Артему тим часом 34, і годинник тікає не менш голосно, ніж для Ломи.
Звісно, у Union Boxing Promotions величезний досвід переїздів через «визволителів» – у 2014-му компанії довелось перебиратись в Київ з Донецька. Але тоді це сильно вдарило по промоушену, якому довелось переформатуватись на роботу із своїми найкращими бійцями і просування виключно їх.
Зараз чи не найкращий момент, щоб не просто виїхати за кордон для поєдинку, а й домовитись про об’єднання поясів та продати поєдинок з правильного для України боку. Цікавих варіантів серед чемпіонів у вазі Артема вдосталь. Історія, яка спрацює і для продажу поєдинку, і для висвітлення подій – про українського чемпіона, який вимушений вдруге переїздити через дикість Путіна, готова. Час працювати на благо українського спорту і нашої держави.
