Вічний аутсайдер Бернард Хопкінс. Його 15 років відправляли на пенсію, а він просто ставив рекорди
Пост-захоплення Бернардом у день народження.
Згадався випадок з молодшої групи тренувань. Поки ми переодягались, в зал приходила старша група здебільшого хлопців, на яких ми намагались рівнятись. Одного дня один зі старших хлопців розповів, що ось-ось йтиме в армію. На питання про те, чи чекати його на тренування, він відповів, що вже застарий, щоб продовжувати кар'єру, що тільки почала складатись непогано.
Тоді йому було 18 років.
А згодом я заочно познайомився з Бернардом Хопкінсом, який, здається, завжди був занадто старий для того, що робив. Вже у 2000 роки він був досить віковим боксером, а через десять років, коли Бернард встановив рекорд, ставши найбільш віковим чемпіоном світу в історії та тричі оновив його власноруч, це здавалося фантастикою. І це є фантастикою і досі.
46, 47 та 49 – саме стільки років було Бернарду, коли він завойовував титули за основними версіями. За рік до півстоліття Хопкінс встиг ще й об'єднати два пояси, перемігши 31-річного чемпіона Бейбута Шуменова.
Більша частина кар'єри американця – про подолання думки, що він уже старий. Пройшовши через вуличні розбірки, банди та в'язницю, Хопкінс сміявся з суперників, що намагалися його залякати. З громадської думки. Та з природи, що наказували втратити фізичні кондиції:
«Мене просто розчулюють усі ці кривляння на зважуванні та дуелі поглядів. Коли я потрапив до в'язниці, мені було 17 років. Я був оточений убивцями, ґвалтівниками, скінхедами та хлопцями з мафії, які лише чекають, коли ти видаси свій страх».
Бернарду не було страшно ні тоді, коли у ринг піднявся надпотужний нокаутер Фелікс Тринідад, що йшов без поразок. На Хопкінса можна було поставити з розрахунком 3,5 до 1. Американець розчавив пуерториканця психологічно ще під час пресконференцій, а потім наніс першу і єдину дострокову поразку у кар'єрі.
Його зовсім не збентежив Оскар Де Ла Хойя, з яким він зустрівся майже у 40 років. Букмекери відзначили мінімальну перевагу Хопкінса, але він закінчив поєдинок брутально – так після удару по корпусу Оскара ніколи не крутило.
Бернарда хоронили і коли він у 41 бив Антоніо Тарвера (3 до 1 на Хопкінса), і коли у 43 намазував на хліб грізного Келлі Павлика (3,5 до 1 на Хопкінса), і коли у 46 розбивав молодого Жана Паскаля (3 до 1 на Хопкінса).
Історія Хопкінса – про задоволення від життя, від заняття, що приносить справжній кайф та про чесність із собою. Хтось у 20 років кашляє у кулачок та з усмішкою каже, що виступати йому вже пізно. А хтось у 46 у перерві між раундами відтискається, а потім йде бити молодого суперника та ставити рекорди.
Сьогодні вічному дідові виповнилося 58 років.
Фото: Bleacher Report
