Найдовший бій в історії боксу тривав 7 годин і 108 раундів. Кар’єру обох спортсменів було зруйновано
Розповідь з Нового Орлеану про життя, бокс та білі рушники
Від редакції: це пост користувача Ігор87. Він вийшов в суперфінал блогерского конкурсу про бокс і ММА, хоча раніше ніколи не писав про бокс. Але, як виявилося, це у нього чудово виходить. Давайте підтримаємо його плюсами і коментарями.
***
1893 рік видався щедрим на знакові події. Світом кружляла атмосфера відкриттів та прагнень щось змінити. Джузеппе Верді поставив у Мілані «Фальстафа», Рудольф Дизель запатентував двигун, Фрітьоф Нансен вирушив на «Фрамі» підкорювати Північний полюс, а 17-річний расист Джек Лондон виграв свій перший літературний конкурс. Люди не втомлювалися кидати виклики. Вони прагнули змінити старі правила та звичаї, час яких безповоротно пішов.
Що ти скажеш на все це, 2020-й? Все-все, замовкаю. Піду ліпше спалю якусь вишку 5G.
127 років тому в Штатах пройшов найдовший бій в історії боксу. Все тому що не було чітких правил і права здатися. Але спочатку невеликий екскурс в історію.
Орлеан
Новий Орлеан 1893 року – огидне і неймовірне місце. Хоча навіжена парочка Катріни та Густава ще не перетворила 80 % площі головної перлини «штату пеліканів» на руїни. Тропіки, поважна Міссісіпі, алігатори. Работоргівля в США залишила свій важкий відбиток – тутешній порт був першим, що бачили у Новому Світі привезені з Африки невільники. Трьохсотлітнє місто від самого початку вбирало в себе прояви різних культур, немов губка. Нащадки рабів, креоли, французи, іспанці, німці, американські переселенці з Вірджинії та Кентуккі. Додайте сюди канадських каджунів та італійців і ви отримаєте Новий Орлеан.
Після Громадянської війни у США перші ж вибори губернатора Луїзіани виграв афроамериканець. Нічого дивного, навіть зараз в Новому Орлеані 60% населення становлять чорношкірі. Проти результатів виборів виступила парамілітарна «Біла Ліга» – найбільшою акцією яких до цього було вбивство 17-річної вчительки прямо на очах у її учнів. Після призначення нового губернатора вони атакували поліцейський відділок міста. Федеральний уряд негайно прислав війська і придушив бунт, але потім увімкнув задню.
У 1891 році в місті за мотивами тих подій відкрили пам’ятник «Борцям за Свободу». Для когось героєм був підкорювач Арктики Нансен, хтось пишався земляком, який створив дизельний двигун. А дехто шанував у білому мармурі пам’ять убивць. Мерія Нового Орлеану демонтує цей пам’ятник лише у 2017 році. Протистояння минулого з чимось новим, застарілого з сучасним, тваринного з людським – найдовші протистояння в історії людства.
Олімпійський клуб
Дякуючи харківській групі ТНМК ми чудово знаємо про дві речі – в шапці можна ходити навіть в липні, а майдан Конго в районі Треме Нового Орлеану здавна був місцем зустрічі місцевих рабів. Вони збиралися тут після виснажливого тижня каторжної праці, щоб погратися у вільних людей – неквапливо обговорювати останні новини, співати та танцювати. Білі забороняли це робити, жорстоко карали за непослух. Та вони все одно сюди приходили, не зважаючи ні на що. Так народжувався блюз.
Зовсім поруч з Треме знаходиться район Байвотер. В описувані нами часи тут не надто раділи чорношкірим. В 1892 році креол Гомер Плесі (мав 1/8 негритянської крові) купив у цьому районі квиток до вагону для білих. Згідно тодішніх законів Луїзіани це вважалося злочином. Навіть Верховний суд США постановив – сегрегація не порушення, і не паплюжить 14 поправку Конституції США.
Знадобилося 60 років і марш аж 250 тисяч людей на Вашингтон, щоб скасувати ниций байвотерський прецедент. Хоча навіть після промови Лютера Кінга в Новому-Орлеані все одно «відзначилися». Місцеві расисти хотіли вбити Рубі Бріджес – шестилітню дівчину, яка почала ходити до школи разом з білими за експериментальною програмою інтеграції.
Тож Байвотер був ще тією расистською вигрібною ямою. Тим не менше, концепція недільних посиденьок на майдані Конго, певно, сподобалася білим. Вони вирішують організовувати щось подібне. У 1883 році в Байвотері виникає Олімпійський клуб Нового Орлеану.
Комплекс його будівель розтягнувся аж на цілий квартал. Тут була гімнастична зала, більярдні, зали для вправляння зі стрільби, приміщення для відпочинку членів клубу, а також велика арена з електричним освітленням. Спочатку та могла прийняти 3500 глядачів, але після зростання популярності спортивних заходів її розширять аж до 10 000 місць.
Клуб проводив абсолютно різноманітні заходи, навіть шахові турніри. Проте найбільшу аудиторію завжди збирали боксерські матчі. Історик Дарбі Гісклей називає Олімпійський клуб Нового Орлеану епіцентром тодішнього професійного боксу. З такою вивіскою важко не погодитися. З 1890 по 1894 рік на ринзі клубу пройшло шість поєдинків за титул чемпіона світу, сім національних та регіональних турнірів – це робило арену центром боксу, як мінімум, для всієї Америки.
Бійцівський клуб
Енді «Залізо» Боуен народився у Новому Орлеані майже одразу після закінчення Громадянської війни. На берегах Міссісіпі прожив все своє життя, став улюбленцем місцевої публіки. У свої 20 Боуен провiв перший боксерський поєдинок. Дебютна перемога була продовжена і в решті наступних 14 боях. Переможна серія героя довколишньої торсиди тривала аж до 1893 року.
Саме тоді Джек Маколіф на прізвисько «Наполеон рингу» повісив рукавички на цвях. Абсолютний чемпіон світу, який з 1886 по 1893 рік утримував цей титул, за що отримав честь включення до списку непереможних у Міжнародному залі боксерської слави.
У боротьбі за вакантний трон чемпіона Енді Боуен спочатку кинув виклик одному боксеру, проте той відмовився. Несподіваним суперником місцевого улюбленця став Джек Берк – уродженець Чикаго під творчим псевдо «Техас».
Бій за чемпіонський пояс лайт хевівейту проходив у Олімпійському клубі Нового Орлеану. Поєдинок розпочався 6 квітня 1893 року, а завершився наступного дня. І справа була не в пізній годині початку дійства.
На початку поєдинку Берк всіляко насміхався над опонентом, намагаючись закінчити все ще в перших раундах. Як же він помилявся! Тільки в 25 раунді Джек нарешті відправить Боуена на підлогу. Проте «Залізо» одразу підніметься, а в 48 раунді в горизонталі побуває вже сам Берк. Вам не здалося: 25 та 48 раунди.
Цей поєдинок тривав 7 годин та 19 хвилин, 110 раундів по три хвилини кожен. За свідченням очевидців, протистояння тривало так довго, що глядачі, які хотіли дочекатися кінця, просто засинали на своїх місцях. Деякі з них навіть скандувати «Home, Sweet Home» – люди, які прийшли на бій ввечері, вже подумували про сніданок.
Під кінець поєдинку втомлені боксери вже не могли самотужки вийти зі своїх кутків. На двох вони втратять у тому бою 10 кілограмів ваги. Суддя розумів, що продовжувати бійню далі не має сенсу. Хоча він вагався, адже у такому випадку було б клопітно розподілити призові поєдинку – цілих 2,5 тисячі доларів. Та на 108 раунді суддя нарешті оголосив – якщо переможець не визначиться у наступні два раунди, він оголосить нічию. Нею все і закінчилося.
Подібне сталося через те, що бокс на той момент був неофіційним видом спорту в США. Відтак не мав чіткого кодексу правил, який, приміром, уже існував у Британії. Регламент просто не містив тлумачення дій у подібних випадках. Положення, згідно якого один із суперників мав би право здатися – просто не існувало. Тому двоє людей просто вбивали одне одного 7 годин та 19 хвилин поспіль. Понині це офіційно найдовше за часом протистояння в історії боксу. І одне з найжорстокіших протистоянь за своїми наслідками для його учасників.
Кар’єру та життя обох спортсменів було зруйновано. Символічно, що трагедія сталася в одному з найбільш расистських міст країни саме через відсутність права викинути на брудну підлогу рушник білого кольору.
У Берка виявлять переломи обох рук. Він пролежить на лікарняному ліжку наступні шість тижнів. Про продовження кар’єри боксера не могло бути й мови.
Орлеанський улюбленець Енді Боуен після того квітневого божевілля бився ще 4 рази. Один з поєдинків затягнувся аж на 85 раундів. Бій 1894 року проти Джорджа «Малюка» Лавіна стане для нього останнім. Місцева публіка більше ніколи не побачить «Заліза» на ринзі. Від одного з ударів у 18 раунді Енді впав, і, вдарившись головою об дерев’яне покриття рингу, проломив собі череп.
О сьомій ранку він помер, так і не прийшовши до тями. Поліція спочатку заарештує «Малюка» як убивцю, проте коронер звинуватить в усьому занадто тверду дерев’яну підлогу.
Олімпійський клуб Нового Орлеану вже через чотири роки після найдовшого в історії боксерського протистояння згорить до тла. Причини достеменно не відому понині.
***
Люди і сьогодні продовжують кидати виклики та прагнуть щось змінити. Запускають ракети в космос, створюють сучасні вакцини, намагаються довідатися чому річкові видри жонглюють камінцями. У зв’язку з пандемією на часі зміни в правилах організації спортивних заходів, в тому числі і боксерських матчів. А також сучасні люди, як люди кінця 19 століття, вбивають собі подібних через відмінний колір шкіри.
Протистояння минулого з чимось новим, застарілого з сучасним, тваринного з людським – найдовші протистояння в історії людства. Нові правила несила як складно вводити. Проте зміни потрібні. Потрібні, щоб впавши, завжди мати шанс знову підвестися.
Фото: William Henry Jackson, Detroit Publishing Co.