Брати Яковенко: неочікувана подорож

Кар’єра досягнула свого апогею. Ще минулого року молодий, але вже досвідчений Павло Яковенко оформив золотий дубль чемпіонату СРСР у складі київського «Динамо», став володарем Кубка володарів Кубків УЄФА та оформив чемпіонство в кубку СРСР. Буквально декілька місяців тому українцю не вистачило всього декількох балів, щоб увійти до двадцятки кращих футболістів планети в опитуванні журналу «France football», за підсумками якого в той час визначався володар Золотого м’яча. Телефон керівництва столичного клубу розривався від пропозицій нового працевлаштування для молодого таланта.

А вже сьогодні сім’я футболіста наповнилася новими позитивними емоціями – дружина Ірина подарувала своєму люблячому чоловікові сина, якого пара вирішила назвати Олександром. Яковенко-молодший народився 23 червня 1987 року, у місті Києві, де тоді і виступав його батько. Сім’я вирішила не змінювати місця проживання у зв’язку з народження первістка, та й у «Динамо» у Павла все складалося якнайкраще.

На початку 90-х вік Павла вже доходив до тридцяти і футболіст розумів, що пора давати дорогу молодим виконавцям, адже футбол не стоїть на місці і на його позицію в центрі поля вже претендувала низка «зелених» хлопчаків, які були готові робити перші кроки у великому футболі. Саме в той час до стану «Біло-синіх» поступила пропозиція щодо трансферу Яковенка до Франції, а саме у клуб «Сошо». Молодому Олександру вже було 5 років, тож пара вирішила, що зміна обстановки піде на користь як і кар’єрі чоловіка, так і дитині, котра отримає шанс пожити у Європі.

Після проведеного одного сезону у стані французького клубу, сім’я поповнилася ще одним її членом – Юрієм. Юрій Яковенко народився 3 вересня 1993 року у місті Монбельяр, де проживала сім’я за часів виступів Павла за кордоном. Натхненний народженням ще одного сина, Павло успішно розпочав сезон 93/94 у стані «Сошо». У матчі 3-го туру проти «Метца» вийшов на поле з лави запасних і вже через 3 хвилини зумів відзначитись голом. Після цього регулярно виходив в основному складі, але ненадовго. Вік давався взнаки, тож гравець став надто підвладний травмам. Одним із таких і стало пошкодження отримане у звітному сезоні, котре завадило гравцю продовжити кар’єру гравця.

Цього ж таки року Павло вирішує завершити свої виступи у Франції та присвятити весь вільний час вихованню синів. Надуспішний в минулому футболіст одразу твердо вирішив, що його сини підуть по його стопах і він зробить все для того, щоб у них вдалося не тільки повторити, але й перевершити досягнення їхнього батька. Таким чином сімейство Яковенко прийняло рішення повертатися на Батьківщину. В той час як старший син «гриз граніт науки» у школі, а молодший лише робив свої перші кроки, трудолюбивий Павло вже встиг закінчити тренерські курси та очолити свою першу команду – «Металург» з Нікополя.

Згодом молодий наставник переїхав до Росії, де очолив «Уралан», з міста Елісти, що в Калмикії. Саме за часів роботи в Росії, старший з синів Яковенко вже окріп та вступив до школи київського «Локомотиву». Саме цей клуб і став для Олександра його першою футбольною Альма-матер. Як тільки Саша почав здобувати перші успіхи у його першому клубі, батько молодого таланта вирішує повернутися до України, щоб бути поближче до сина, якому необхідно було в правильний момент дати справжню, професійну пораду. Таким чином Павло приймає пропозицію «Борисфена-2» та очолює скромний клуб з Борисполю.

У 2003 році Олександр Яковенко підписує свій перший професійний контракт з харківським «Металістом», де свого часу починав свою футбольну кар’єру і батько гравця. Незважаючи на те, що Саша за 2 сезони провів лише 8 матчів та відзначився 1 голом, він все-таки зумів привернути до себе увагу не тільки вітчизняних, але й європейських скаутів. Олександра запрошують на оглядини до німецького гранду «Шальке-04», де він вперше познайомився з європейським поданням тренувальної та виховної роботи молодих футболістів. Як тільки Яковенко-молодший зрозумів, що не тягне рівень першої команди та одразу ж, за порадою батька, приймає пропозицію бельгійського «Льєрса» і переїжджає до Бельгії, де розпочинає новий виток своєї футбольної кар’єри, розпочинає його з несподіваної подорожі.

Сам гравець  про свої роки у Бельгії говорив так: « Я віддав багато років Бельгії. Переїхав до Бельгії не через футбольні причини, а через причини, які я не можу назвати. Близькі мені люди знають їх. Я виїхав до Бельгії ще дуже молодим, мені було 18. Зустрів дуже багато чудових людей. У мене чудові спогади, завжди буду вдячний Бельгії»

Клубний футбол молодої України був не кращим варіантом для зростання та розвитку молодих футболістів з великими амбіціями. Це одразу ж зрозумів Павло Яковенко, який зумів познайомитися з всіма закулісними іграми вітчизняного чемпіонату, тренуючи «Борисфен-2». Саме тому великий у минулому футболіст вирішує, що його сини робитимуть перші кроки у футболі на рідній земці, але професійне зростання та якісне працевлаштування буде відбуватися у Європі. До речі, після «Борисфену-2» Яковенко-старший більше ніколи не тренував український клуб.. «

У 2007 році, коли Олександр пішов на підвищення у Бельгії, підписавши контракт з «Генком», а сам Павло після невдалих спроб тренування молодіжних збірних України U-19 та U-21 переїхав до Росії, перші кроки у футболі почав робити наймолодший з Яковенків – Юрій. Юра отримав перші футболі знання у київському «Арсеналі», саме там і виступав за різноманітні юнацькі та молодіжні команди. Згодом після зникнення «Арсеналу» з футбольної карти України, підписав перший професійний контракт з «Оболонню».  За київську команду гравець відіграв 15 матчів та відзначився 1 голом. Після цього відбулося дивне відправлення молодого гравця до дублю, де він за 8 матчів відзначився 1 голом.

В той час коли Юрій проводив свої перші сезони у великому футболі, Олександра запросили до своєї команди боси лідера бельгійського чемпіонату – клубу «Андерлехт». Довго не думаючи, Саша звичайно приймає пропозицію гранда бельгійського футболу та розпочинає підготовку до нового насиченого сезону, який безумовно змінить життя молодого футболіста.

У 2008 році, після поневірянь по Росії, Павло Яковенко повертається до України та очолює молодіжну збірну, стараючись змінити враження про себе після невдалої спроби 2004-го року. Таким чином, повернувшись на Батьківщину, батько Юрія стає для сина найкращим порадником. Юрій саме підписав контракт з дніпропетровським «Дніпром», піддавшись на обіцянки тренерів та «нулики» у контракті. Не відігравши жодного матчу за дніпрян, Юрій розчаровується у вітчизняному футболі та вирішує, як і старший брат, шукати щастя за кордоном. Таким чином вже у 2013 році молодий гравець, за порадою батька, вирушає до Франції ( де і народився), щоб підписати контракт з «Аяччо».

Одночасно з змінами у житті молодшого з братів, відбулися великі потрясіння у старшого. Олександр став справжньою зіркою бельгійського футболу. Реактивний фланговий вінгер відіграв за «Андерлехт» 51 матч, в яких відзначився 9 голами. Футболіст не зазнавався і не був проти оренд. Тож клуб активно відправляв гравця за ігровою практикою до «Вестерло» та «Ауд-Хеверле», за які гравець забив 16 м’ячів у 60-ти з лишнім матчах. Молодий гравець, що належав «Андерлехту» прикував до себе увагу скаутів з топ-ліг Європи і вже у 2013 році українець отримав пропозицію від «Фіорентини», якій не міг відмовити.

На початку 2010-х Павло Яковенко остаточно закріпився на тренерському містку молодіжної збірної, з якою досягнув неабияких результатів, тож тепер спокійно міг присвятити час хлопцям та вивчити ситуації обох. Спочатку зайнявся Юрієм, адже хлопцю тяжко давалася адаптація до європейського футболу. За сезон в «Аяччо» молодий футболіст відіграв лише 2 матчі та не зміг закріпитися в команді. Але в іграх за дубль та на тренувальних процесах зумів зацікавити скаутів з Кіпру, що представляли гранда одну з найзнаменитіших команд острову – «Анортосіс».

На сьогоднішній день у старшого з братів, порівнюючи з кар’єрою в Бельгії, відбувається деякий спад. Гравець провів за «фіалок» лише 3 матчі. Також провів половину сезону в оренді в «Малазі», де зумів себе непогано проявити та провести 9 матчів, у яких відзначився голом. Майбутнє гравця залишається туманним, відомо про інтерес «Парми» до українця. Можливо, вже до закінчення періоду зимового трансферного вікна вся Україна дізнається про нове місце роботи талановитого співвітчизника. Будьмо певні, батько, як завжди, зуміє віднайти найкращий варіант, щоб круто але з користю повернути кар’єру сина у правильний бік.

В той самий час Юрій, скоріш за все, віднайшов свою команду та свій чемпіонат. Адже за підсумками половини сезону 21-річний нападник «Анортосіса» у 13-ти зіграних матчах відзначився 6-ма голами і йде серед лідерів бомбардирського заліку чемпіонату. Звичайно, не обходить без спадів форми чи травм, але, нарешті, наймолодший з Яковенків починає показувати свій потенціал, який у Європі дуже швидко встигнуть помітити та запропонувати неймовірний контракт.

Слід відмітити, що брати не забували про Батьківщину і постійно перебуваючи в різних країнах ніколи не цуралися викликів до національних збірних різних вікових груп. Яковенки пройшли всі рівні «молодіжок»: від U-17 до U-21. А у 2010 році старший з братів був вперше викликаний до табору національної збірної України.

 Історія Яковенків повинна стати прикладом для наслідування для молодих українських гравців, які прийшли у футбол не за заробітком, а для досягнення шалених висот. Олександ в свою чергу за часи виступів у Європі вивчив більше 5 мов: голландська, англійська, французька, італійська, російська і, безумовно, українська. Сам гравець багато читає, часто відвідує театр. Також гравець не міг залишитись осторонь останніх подій в Україні. «Я хочу щоб більше не було жертв. Надіюся, що ситуація якогомога швидше заспокоїться. Але можу сказати, що пишаюся своєю країною та її громадянами. Вони – герої, хоробрі люди», - відмітив Олександр.

Серце обвивається смутком, коли бачиш як молодих талановитих гравців тримають агенти, дурять президенти, заманюють шаленими контрактами спортивні директори клубів. На сьогоднішній день український футбол переживає період свого занепаду, у цьому виді спорту панує корупція, неорганізованість, гроші та бізнес. Якщо молодий гравець все-таки хоче чогось досягнути йому потрібно пробувати свої сили у європейських чемпіонатах, не очікуючи пропозиції від умовних «Барселони» чи «Челсі». Слід їхати на оглядини, старатися проявляти себе навіть у клубах з середини чи підвалин турнірної таблиці топ-чемпіонатів. Лише там, в колисці європейського футболу, молоді українські футболісти зможуть стати тими, на кого вони рівняються, роблячи перші кроки з м’ячем на футбольному майданчику біля дому.

P.S. Наостанок пропоную поглянути на всіх трьох Яковенків у ділі. 

Павло Яковенко - легенда "Динамо" 

Відео часів виступів Олександра Яковенка за "Андерлехт" та "Вестерло" 

Юрій Яковенко приносить вагомий вклад до переможного результату "Анортосісу"

Дякую за увагу!