Львівський Гаррінча або полювання на Хижака
Він був неординарним на футбольному полі. Сміливо міг обіграти двох, трьох суперників. Він дарував уболівальникам радість і став для багатьох кумиром.
1971 рік. Львівські "Карпати", на хвилі успіху після епохального здобуття Кубка СРСР-1969, вперше у своїй історії виходять у Вищу сюзну лігу. Команда здобуває шалену популярність у себе в республіці, де поступається славою лише київському "Динамо". Клуб стає відомим на весь Союз.
Незважаючи на підвищення у класі, склад львів'ян суттєвих змін не зазнав - тоді список гравців поповнили лише чотири футболісти. Одним із них став вихованець судовишнянського футболу і спортшколи львівського СКА, нападник Роман Хижак. Футболіст виділявся своєю видовищною технікою, хорошим баченням поля, вдалою взаємодією з партнерами, якісним контролем м'яча та вмілою роботою корпусом. Забиваючи вишукані голи та демонструючи каскади дриблінгів, Роман одразу ж став відкриттям сезону і завоював симпатії вболівальників.
Вже дві третини матчу відгуло,
Хитким рахунком світиться табло.
Тоді із лави устає
Легкий, розгвинчений суб’єкт,
В чиїй статурі щось насмішкувате є.
Неквапно з лави устає
Хвилясточубий шевальє,
В чиїй ході іщось насмішкувате є.
Поряд з тим, вже тоді Хижак продемонстрував і іншу, темну, сторону своєї вдачі, яка наче полювала на нього все життя. Футболіст часто грав за настроєм, не завжди цікавився тим, хто і як проти нього діє та який рахунок на табло. Безладна, хоч і ефектна, гра в купі з неприязню до дисципліни швидко провели паралелі між Романом та знаменитим бразильцем Гаррінчею. За любов до загулів та незразкову поведінку у побуті його часто відраховували з команди. Але як не виправляло це інших подібних футболістів-траблмейкерів, так не допомогло і нашому герою.
Темніє майка з першого ривка.
“Вчорашнє пре!” – хтось ніжно доріка.
Хоча певняк, що він пияк,
Та не руйнує це ніяк
Любові мас, бо ж феномен – Роман Хижак.
Хоч зна усяк, що він пияк,
Це не похитує ніяк
Благоговінь, бо Божий знак – Роман Хижак.
В той час у "Карпатах" почались відбуватись певні загадкові процеси. Клуб викликав зацікавлення зі сторони спецорганів та невдоволення згори тим, що це була єдина команда у вищій лізі СРСР, гравці та працівники якої розмовляли українською мовою. Це, мабуть, тема для окремого дослідження, але пояснити деякі зміни у клубі хочеться саме тиском зі сторони партійних чиновників. Так, у 1972 році за суперечливих обставин покинув клуб головний тренер Ернест Юст, який був творцем та натхненником тієї потужної команди. За свідченням кількох джерел, в тому ж таки році залишив команду і Роман Хижак, хоча офіційні дані твердять, що футболіст без перерви провів у "Карпатах" п'ять років, до осіннього сезону 1976 року.
Роман Хижак
Недивлячись на це, футболіст продовжував свій шлях до статусу легенди львівського клубу. Сучасники так описували Романа: "Володар Х-подібних ніг та унікального дриблінгу, завдяки якому він "роздягав" по 3-4 футболісти на кількох квадратних метрах. У багатьох випадках, коли гол можна забивати як хочеш, він починав вигадувати щось нестандартне, що деколи вилазило йому боком". З такою манерою гри Хижака пов'язана кумедна історія. У тому ж таки 72-му "Карпати" зустрічались в 1/4 фіналу кубка СРСР із тбіліським "Динамо". Перша зустріч у Львові закінчилась з рахунком 0:0, але в тій грі своїм фірмовим прокидуванням між ногами Роман Хижак кілька раз познущався над гордими кавказцями. Після цього, як розповідає ще одна легенда "Карпат" Ігор Кульчицький, прилетівши на матч-відповідь до Тбілісі, грузини зустріли карпатську делегацію питанням: "А Хижак прилетів?". Вони пояснювали свої побоювання тим, що перед власними вболівальниками не хочуть повторення львівських знущань, адже пропустити круглого між ногами є найбільшим соромом для грузинських футболістів. Тим не менш, під час гри Роман в одному з епізодів завиграшки обіграв таким чином грузинського захисника і, опинившись перед воротарем, який кинувся йому в ноги, перестрибнув через нього разом з м'ячем. Залишившись без опіки і спротиву перед пустими воротами, Хижак вирішив пробити зі всієї сили, але промахнувся. Яким же було його здивування коли глядачі стали аплодувати йому - вони подумали, що футболіст благородно не став забивати знущальний гол у незахищені ворота. Після гри, яку "Карпати" звели до комфортної нічиї 1:1, грузини забради Романа з собою, завезли в гори, напоїли його вином, нагодували бараниною і ледве теплого привезли в аеропорт перед самісіньким відльотом.
У оборону він не поспіша,
І до відбору не лежить душа.
Так – не бігун і не атлет,
Зате футбольний він естет,
Артист-дриблер, м’яча поет – Роман Хижак.
Це не секрет, що не атлет,
Але в обмотці тет-а-тет
Зімне амбалів на омлет Роман Хижак.
"Карпати" поступово звикали до найвищого дивізіону і тільки у 1975 році змогли вирватись із постійного балансування над зоною вильоту. За підсумками того чемпіонату пара нападників львівського клубу Хижак-Данилюк стала однією з найбільш забиваючих у чемпіонаті, а загалом команда вперше з часів виходу у Вищу лігу мала позитивний баланс забитих-пропущених. У підсумку "Карпати" піднялись аж на шосту сходинку. Той сезон був одним із останніх акордів у клубі для Романа Хижака. Партійні керівники, які значно впливали на політику розвитку карпатівської струткури, вирішили взяти курс на омолодження складу. Відтак, після весняного сезону 1976 року, Роман покинув клуб. Ті результати, які він продемонстрував, граючи у зелено-білій футболці, дозволяють йому посідати 10-е місце серед найкращих бомбардирів львівського клубу за всю історію його існування. Загалом, наш герой за "Карпати" зіграв 109 поєдинків, в яких 32 рази вразив ворота суперника.
Глядацтво враз привітно заревло,
Немовби друге дихання знайшло:
Нудьги не буде, позаяк
Явив cебе Роман Хижак,
Факір м’яча, король фінта – Роман Хижак.
Щось має статись, позаяк
На поле йде Роман Хижак,
Атак завершення мастак – Роман Хижак.
Після цього тепер уже легенда львівскього футболу пограв один рік за аматорський "Автомобіліст" зі Львова і ще сезон провів у Харкові, граючи за тамтешній "Металіст". Пустивши на самотік кар'єру, Роман ще більше став порушувати режим і врешті повернувся до Львова. Таким чином і закінчився його футбольний шлях. Залишившись ні з чим Роман врешті дозволив своїй темній стороні вполювати себе і остаточно зірвався. Навіть ходили чутки про його зв'язки з криміналітетом. Врешті, у 1992 році він був знайденим мертвим за нез'ясованих обставин.
Мережить, ухопивши куражу,
Носками бутс фігури Лісажу.
Когось від цього трафив шляк,
Когось на мить пройняв стовбняк,
А поміж ними прослизнув Роман Хижак.
Хтось гальманув, хтось розім’як,
А хтось на п’яту точку вкляк,
Як проривався із м’ячем Роман Хижак.
Так вже склалось, що деякі елементи його біографії залишаються недослідженими і, взагалі, все це дуже легко скидається на якийсь міф. Тому, варто послухати, що про Романа Хижака говорять люди, які знали його особисто.
Мирон Маркевич, радянський та український футболіст та тренер("Карпати" 1970-72 рр): "Роман Хижак - легенда львівського футболу. Ми грали разом. Ось це був гравець від Бога. На полі вмів усе. Про що говорити, якщо Бєсков запрошував його у збірну - з "Карпат"! Але з режимом Хижак не товаришував. В ночі 91-го його вбили у п'яній бійці. Роману було 33 роки. Я його ховав. Більше нікому було... Мене тоді тільки призначили головним тренером "Карпат". Приходжу до президента клубу: "Хижака вбили". "А хто це?" - питає. Розшукав у його селі родичів. Ті ні слухом ні духом: "Та ми і знати його не хочемо, він все пропив".
Нодар Бачіашвілі, радянський футболіст ("Карпати" 1974-75 рр): "Це була неймовірна людина. Якщо не помиляюся, то Роман розпочав грати у футбол тільки після армії. Це надзвичайно обдарована людина. Його техніка заворожувала. Шкода, що через проблеми з режимом його життя пішло трохи не туди. Але людиною він був чудовою. Те ж саме скажу про нього, як про футболіста: обіграти трьох суперників на клаптику поля може не кожен."
Валерій Сиров, радянський футболіст, ("Карпати" 1967-73, 1975-76 рр): "Рома Хижак - талантище страшенний, але хлопець себе згубив. Бутси для футболіста – таке ж святе, як скрипка для скрипаля. Бутси ми доглядали, змащували, викладали на сонечко – лише б ніде не тиснуло. Хижак натомість виданий фірмовий німецький «адідас» продавав, а гроші пропивав. Бутси ж собі Рома купував у поляка-швеця Мазуркевича, бутси жахливі, з жорсткої російської шкіри. І думаєте Хижакові взуття заважало у футбол грати? Виходив на поле, а м’яч у нього до ноги наче прилипав. Техніка фантастична!
Спартаківець Женька Ловчев, лівий оборонець збірної СССР навіть не приховував, що боїться виходити проти Хижака. Рома йому раз кине поміж ніг, але втекти не може, бо п’є. Євген його наздоганяє і отримує поміж ніг вдруге.
Хижак наче й клеїв дурня, але створював голи з нічого. Пригадую, грали ми з московським «Динамо». Прикрили Рому так, що до того м’яч не доходив взагалі. Але Хижак підчекав момент, коли воротар Володимир Пільґуй помилиться, підставив щічку і м’яч у воротах. Так ми й виграли тоді 1:0."
А от і він – шедевр від митця,
Що вдовільнить гурмана і знавця:
Непередбачено зіграв,
У піхву сітки гол ввігнав
Кумир трибун, штукар, джиґун – Роман Хижак.
Футбольне свято влаштував,
Фанатам щастя дарував
“Карпати” Львів фірмовий знак – Роман Хижак
Ось так!
Щороку в його рідному селі Судова Вишня проходить футбольний турнір пам’яті Романа Хижака.
P.S. Прошу вибачення за відсутність ілюстративного матеріалу - знайти фото Романа Хижака виявилось складним завданням.
