Tribuna/Футбол/Блоги/Битва взглядов/Велика різниця по-французьки. Злет і падіння чемпіонів світу

Велика різниця по-французьки. Злет і падіння чемпіонів світу

Лічені дні залишились до початку чемпіонату світу на полях Бразилії. Чинний чемпіон змагатиметься з іншими учасниками в боротьбі за титул. А дванадцять років тому, на полях Кореї і Японії безславно закінчилась переможна хода тодішніх чемпіонів світу – збірної Франції. Вперше в історії чемпіон світу не вийшов з групи на наступному Мундіалі.

Автор — djorkaeff
7 июня 2014, 20:22
6

Лічені дні залишились до початку чемпіонату світу на полях Бразилії. Чинний чемпіон змагатиметься з іншими учасниками в боротьбі за титул. А дванадцять років тому, на полях Кореї і Японії безславно закінчилась переможна хода тодішніх чемпіонів світу – збірної Франції. Вперше в історії чемпіон світу не вийшов з групи на наступному Мундіалі.

Як усе починалось

Домашній чемпіонат світу 1998 року став першим і феєричним етапом сходження «галльських півнів» до футбольних вершин. Французька збірна пропустила два попередніх світових форуми, тож головний тренер команди Еме Жаке отримав завдання підготувати збірну хазяїв чемпіонату до належного виступу перед очима рідної публіки.

Жаке розпочав роботу над вдосконаленням гри команди, вилучив із складу збірної її ідолів – Давіда Жинола, Жан-П’єра Папена і Еріка Кантона. На Євро-96 оновлена французька збірна дійшла до півфіналу, поступившись чехам лише в серії післяматчевих одинадцятиметрових. Міцна оборона, рухливий півзахист і невиразний напад – основні характерні риси тієї команди.

Французький тріумф

До початку чемпіонату гра і склад господарів Мундіалю збалансувались. Пристойний підбір виконавців, вдала суміш досвіду (Лоран Блан, Марсель Десайї, Біксен Лізаразю, Дідьє Дешам, Юрій Джоркаєфф) і молодості (Робер Пірес, Ліліан Тюрам, Патрік Війєра, Тьєррі Анрі, Давід Трезеге), ну і звісно ж фантастичний талант «надії нації» - Зінедіна Зідана. Окрім цього, фактор «рідних стін» і прийнятний жереб на груповому етапі – усі ці чинники давали підстави оптимістично оцінювати шанси французів на успіх. Хоча, до списку фаворитів чемпіонату збірну Франції не вносили.

Однак, «галли» змусили переглянути усі котирування і ставки вже в процесі Мундіалю. Без проблем пройшовши групову стадію (три перемоги, баланс м’ячів 9-1), французи продемонстрували бойовий характер і волю до перемоги у матчі 1/8 фіналу проти Парагваю («золотий гол» в овертаймі забив Лоран Блан).

У чвертьфінальному матчі проти збірної Італії команді господарів вже міг допомогти Зінедін Зідан (який відбув двоматчеву дискваліфікацію за вилучення в груповому турнірі), однак «Сквадру» французи здолали лише в серії післяматчевих одинадцятиметрових. У півфіналі завдяки перформенсу Ліліана Тюрама (два дебютних і єдиних голи захисника в кар’єрі за збірну) Франція перемогла «темну конячку» того турніру – збірну Хорватії.

А фінальний матч проти Бразилії став бенефісом великого Зізу. Два точних удари «золотої лисини» Зідана і гол Еманюеля Петі під завісу матчу ознаменували появу нового чемпіона світу.

Падіння з вершини

Переможна хода французької збірної на тому не закінчилась, за два роки в потужному стилі і драматичному фінальному матчі «галли» стали чемпіонами Європи. У 2001-му році збірна Франції перемогла у Кубку конфедерацій, своєрідній репетиції чемпіонату світу. Тож на Мундіаль, який вперше проводився в Азії і одночасно в двох країнах – Японії та Південній Кореї, збірна чемпіонів їхала в ранзі головного фаворита турніру.

Суперники по групі – Данія, Сенегал та Уругвай, не мали б скласти проблем для збірної чемпіонів світу і Європи. Навіть травма Зінедіна Зідана, яку той отримав в товариському матчі перед стартом чемпіонату і вийти на поле міг лише в третьому турі, не здавалась критичною.

В складі національної збірної зразка 2002 року було 14 футболістів, які чотири роки перед тим стали тріумфаторами Мундіалю. Доповнивши цю чемпіонську плеяду пристойними гравцями молодшого покоління (як-от Джибріль Сіссе, Жоан Міку, Венсан Кандела, Сільвен Вільтор), більшість з яких вже відчули смак перемоги на чемпіонаті Європи, тренер збірної Роже Лемер розраховував на боротьбу за найвищі позиції.

Однак, результат, який продемонструвала чемпіонська команда, був приголомшливим. Поразку в матчі відкриття чемпіонату проти збірної Сенегалу списали на невдалу акліматизацію і недооцінку суперника. Нульова нічия з Уругваєм поставила «галів» в максимально незручне становище – лише перемога в матчі проти міцної збірної Данії дозволяла французам продовжувати боротьбу за захист титулу. У грі з данцями на полі вже був Зізу, однак його присутність не врятувала збірну від сорому – поразка 0:2 і чемпіон світу повертається додому.

Причини французького краху

Величезна різниця між результатами команди, яка складалась, по великому рахунку, з одних і тих же людей, на двох чемпіонатах!

Жодного разу в історії чемпіон не провалював захист титулу з таким тріском: до 2002 року лише італійці в 1950-му та бразильці в 1966-му вилітали на груповій стадії. Але Італія з Бразилією хоча б по матчу виграли, та й голів забивали суперникам. Чемпіони ж світу і Європи не спромоглись хоча б на один забитий гол на азійських полях, лише раз зіграли внічию і зайняли останнє місце в своїй групі.

Причин цього провалу був цілий ряд: на Мундіалі 2002-го року у збірної Франції був найбільш віковий склад (середній вік гравців – 29 років). Грати в специфічних кліматичних умовах Азії старшим гравцям було досить важко. Крім того, важкий клубний сезон усіх провідних гравців збірної також наклав свій відбиток.

Не обійшлось і без такого фактору як чемпіонська самовпевненість. Недооцінка суперника зіграла злий жарт з командою Лемера вже у дебютному матчі, і від тої поразки французи так і не оговтались.

Відчувалось і те, що багато гравців «наїлись» перемогами і успіхами. Їхали на чемпіонат світу без пристрасті, без вогню в очах, так само й грали. Чи не найбільше докоряли збірній Лемера через відсутність самовідданої, впевненої і тактично виваженої командної гри.

Відсутність класного плеймейкера у перших двох іграх (Зідан їх пропускав через травму, Джоркаєфф та Міку повноцінно замінити лідера збірної не змогли) також вплинула на негативні результати, але, звісно ж, такого безславного провалу не очікував ніхто.

Після того турніру кар’єру в збірній завершили Франк Лебефф, Крістофф Дюгаррі, Еманюель Петі, Крістіан Карембе і Юрій Джоркаєфф. Змінився також і головний тренер. Збірна Франції увійшла в період зміни поколінь та готувалась до того, аби змити із себе сором поразок і відновити реноме фаворита світових першостей. У 2006-му році їй це таки вдалось, але то вже тема для нової історії.

Другие посты блога

Стрельцов. Легенда
15 марта 2015, 21:04
9
FIFA 15. Presidential election
14 февраля 2015, 01:24
1
Все посты