«Третій титул поспіль став для «Лейкерс» психологічним рубіконом». Медведенко – про початок кінця тандему Кобе та Шака
Книгу «Від дірявих кедів до мільйонів доларів» про Станіслава Медведенка 20 березня випустило видавництво «Наш Формат». Замовити книгу можна на сайті видавництва.
Від редакції: ви знаходитеся в блозі BasketLive. Його творець є автором автобіографії Станіслава Медведенка. У цьому блозі він публікує уривки з книги легенди нашого баскетболу. Підписуйтесь, щоб нічого не пропустити! А також підтримайте плюсами й коментарями.
Книгу «Від дірявих кедів до мільйонів доларів» про Станіслава Медведенка 20 березня випустило видавництво «Наш Формат». Замовити книгу можна на сайті видавництва.
...У 2002 році історія повторилася. О’Ніл домінував (36,3 очка + 12,3 підбирання + 2,8 блока за чотири матчі фіналу!), проте критики зазначили, що проти центрових «Нетс» інакше бути й не могло. Вони вимагали ще впевненішої гри. Вимагали забитих штрафних. Врешті-решт – вимагали сильнішого суперника у фіналі, на що Шакіл уже точно ніяк не міг вплинути.
За штрафними ситуація взагалі була дещо комічною, бо насправді в тій серії Шакіл реалізував захмарні для себе 66 %. Щоб краще зрозуміти прогрес, треба згадати, що у 2000му у фіналі проти «Індіани» він забив максимально принизливі 39%. Шак переживав через це і вважав, що люди вимагають від нього надто багато. Натомість популярність Браянта росла, а О’Ніла це підбішувало.
Я ж не переживав і продовжував кайфувати. Для мене це був другий чемпіонський перстень. І хоча в плей-оф я вийшов на паркет лише сім разів і грав у середньому по три хвилини, на світі було дуже мало гравців, які в той момент не хотіли б бути на моєму місці! Тим більше, що цього разу я вже відіграв у фіналі дві гри.
А от на чиєму місці ніхто не хотів бути, то це на місці центрового Тода Маккалока. Цей канадський хлопець потерпав від Шака 2001-го, коли був у складі «Філи», а за рік – коли грав за «Нетс». Два фінали, дві поразки, два знущання від Шакіла!
Думаю, що третій титул поспіль став для команди певним психологічним рубіконом. У кампанії 2002–2003 Філу було дедалі важче мотивувати команду – це найперше. Другим моментом, про який не можна забувати, стали травми. Шакіл зробив операцію на стопі, а поки лікувався, ми без нього стартували 3/9. Шак, як я уже згадував, був не надто працьовитим гравцем, тож і повернення його в норму затягнулося. Для повноцінної реабілітації завжди потрібно більше зусиль і певна системність, якої Шакілові бракувало. Коли він тільки почав грати, це нам мало допомогло. Ми видали найгірший старт за 10 років, маючи 11 перемог і 19 поразок!
Інший негативний момент – Кобі, усвідомлюючи, що Шакіл не у формі, дедалі частіше брав на себе там, де не треба. У цей же час більшість наших головних конкурентів лише підсилювалися. Але згодом ми повернулися в норму, і загалом команда залишалася колективом елітного калібру, з тим самим переконанням усередині колективу, що в плей-оф ми покажемо себе на максимум.
Туди ми заходили вже в бойовому тонусі, круто закінчивши регулярний сезон – перемогли 11 разів у 13 заключних зустрічах. Ми посіли п’яте місце в конференції, що було значно гіршим результатом, ніж роком раніше, проте на тлі жахливого старту було якісним ривком уперед.
Але вже в першому раунді «Тімбервулвс» з праймовим Кевіном Гарнеттом створили нам багато проблем, узявши два матчі серії, при тому дві з наших чотирьох перемог ми здобули з різницею відповідно п’ять і шість пунктів. Це насторожувало.
У другому раунді ми вийшли на значно організованішого суперника, опонента з чемпіонським досвідом, команду з легітимною суперзіркою Тімом Данканом. «Сан- Антоніо» ще до мого приходу був суперпринциповим суперником для «Лейкерс», і з кожним роком напруга між нашими командами лише наростала. Для багатьох це була дуель двох світів, у якому багато хто волів уболівати за тихого і скромного Данкана проти «зажраного й пафосного Голівуду Кобі та Шака».
У Данкана, на відміну від Гарнетта, були значно сильніші партнери. У тій серії наша непереможна магія розвіялася – ми програли 2:4, і що найприкріше, останню гру «злили» вдома з рахунком 110:82. Це був дуже болісний удар по нашому его. Хоча ніхто в команді не міг собі сказати, що не хотів перемогти.
У тій серії Шакіл звично домінував у нападі, але недопрацьовував у захисті. Це впадало у вічі. Кобі зі шкури ліз, щоб устигати усюди, але не встигав. Після поразки техасцям в останній грі серії він сказав журналістам, що в той же вечір він планує піти в зал і працюватиме там, поки вистачить сил. Кобі зізнався, що ця поразка змусила його почуватися жахливо й він не хоче так само почуватися через рік. Шак звинувачував усіх навколо...
Фото: cbslocal.com
