«Литовці були раді, що українець приїхав грати до них». Медведенко — про перший вояж за кордон
Уривок з книги легенди нашого баскетболу.
Від редакції: ви знаходитеся в блозі BasketLive. Його творець є автором автобіографії Станіслава Медведенка. У цьому блозі він буде публікувати уривки з книги легенди нашого баскетболу. Підписуйтесь, щоб нічого не пропустити! А також підтримайте плюсами і коментарями.
***
Литва стала для мене прекрасним трампліном. Навіть важко уявити, що все могло скластися краще. Там я отримав усе, що було потрібно на тому етапі кар’єри. Близькість наших культур не змушувала мене витрачати час і зусилля на адаптацію до їжі, клімату чи ритму життя. До того ж для мене, російськомовного, було окремим бонусом те, що не довелося мучитися з англійською.
Можна навіть сказати, що я не відчував, ніби перебуваю за кор-доном. Насправді все було так, наче я просто переїхав з Києва до, наприклад, Харкова. Тоді, у 1998-му, Литва вже робила серйозні кроки до ЄС, але розставання з СССР давалося країні важко. Це зараз у Литві молодь взагалі не говорить російською, а тоді всі спілкувалися мовою, до якої я звик з дитинства. Литовці були раді тому, що українець приїхав грати до них, і добре мене прийняли.
Хоча, за великим рахунком, стосовно мене в них був інший критерій. Я вмів грати в баскетбол, а отже, мене поважали за замовчуванням. Варто зазначити, що у фінансовому питанні я мав і кращі пропозиції, але головне, що було зрозуміло, — мені треба йти. Чемпіонат України навряд чи дав би мені щось якісно нове, а я був не настільки наївний, щоб думати, ніби вже все вмію.
Проте смішно, що саме рішення про перехід в «Аліту» приймав не я. Навіть більше: сезон 1998–1999 я взагалі розпочинав у складі «Будівельника» і навіть зіграв кілька офіційних матчів за киян. Проте «Аліта» й особисто литовська легенда Владас Гарастас були серйозно налаштовані забрати мене з Києва. Тут зіграли й особисті причини, чи точніше, персональне враження.
Річ у тому, що того міжсезоння ми з «Будівельником» грали в Алітусі товариський турнір, а я в кожній грі забивав під 30 очок, тож Гарастас твердо вирішив мене переманити. Щоб повністю розуміти картину, слід знати, хто такий цей Гарастас. Так-от, Владас — чи не найуспішніший тренер в історії литовського баскетболу, срібний призер чемпіонатів Європи та світу і бронзовий призер двох олімпіад. На той час уже далеко не молодий, але ще жвавий Владас був президентом «Аліти». Тож коли він заявив спонсорам клубу, що йому потрібен Медведенко, нікому не спало на думку сперечатися.
Так одного прекрасного дня Гарастас прилетів до Києва з торбою грошей для клубу — і мою долю було вирішено. Я знав, що таке литовський баскетбол, тож коли дізнався, що мені ще й пропонують зарплатню ледь не втричі більшу, ніж у «Будівельнику», особливо не протестував. Хоча наш Зураб Майранович Хромаєв чесно заявив, що моєї згоди не особливо й запитують. «Слава, ми вже взяли гроші», — почув я від Хромаєва…
Литовський баскетбол тоді був на дуже високому рівні. Їхня національна збірна традиційно була однією з найсильніших в Європі, а «Жальгіріс» щойно виграв Єврокубок, і, сам того не знаючи, готувався навесні 1999-го взяти Євролігу. У країні було багато дуже крутої молоді, яка у 2003-му стала настільки крутою, що виграла чемпіонат Європи!
І це лише якщо казати про те, що на паркеті. Поза ним було не менш цікаво. Без перебільшення скажу, що країна жила баскетболом. Їхня головна зірка Арвідас Сабоніс був для своїх співвітчизників майже богом! Сабас мав своє окреме місце в пантеоні, вище за всіх, але й інших зірок, таких як Шарунас Марчульоніс або Рімас Куртінайтіс, теж дуже поважали.
Усі хотіли бути баскетболістами, майже всі діти грали в баскетбол. Якщо якась литовська газета писала про певного баскетболіста (не важливо, критичний чи схвальний матеріал), цей гравець уже не міг спокійно ходити вулицями. А про баскетбол писали й говорили всі без винятку медіа в країні. Словом, усе було на найвищому рівні.
У мене після переїзду стався культурний шок — не менше. Литовці жартують самі над собою, що всі в країні знають, як грати в баскетбол, а отже, кожен литовець є кваліфікованим тренером.
Я був у захваті від такої любові до баскетболу в цього народу.
Фото: adidasngt
