Коли у головного тренера тремтять руки. Україна – поза чемпіонатом світу

Андрій Сеньків відчув поразку від Чорногорії.

Промо до матчу з Чорногорією не було таким помпезним, як з іспанцями. Ні людей з НБА, ні купи інтерв’ю, ні обвішаного білбордами міста. Все скромненько – не гранд приїхав. Тим паче, навіть у випадку перемоги ми могли пролетіти повз чемпіонат світу. Не все залежало від нас. Та черги біля Палацу спорту не показували ніякої різниці. За 10 хвилин до початку там – пекло: 

Вже традиційно квитки були й «на руках». «Віддаю по 50 гривень. На квитку не вказана ціна – це для гостей», – пояснює жінка, в руках якої десятки тікетів. В її колег – також. В підсумку в залі зібралося 6,5 тисяч, а прогалини виднілися лише на кутових секторах. 

У чорногорців теж була підтримка: стяги, викуки. Нечисельно, зате красиво.

Добре, що звично працював MC. Він постійно заводив публіку, змушував скандувати і шуміти. Тримати людей в напрузі легко, коли м’яч – в корзині. Так було лише в першій чверті.

Ви пам’ятаєте, коли збірна забивала за 10 хвилин 34 очки? Залітало все. Здавалося, що нема кидків, які б не приносили нам очок. В середині – спокій. Таку гру неможливо відпустити. Фоли Кравцова? Не біда – є Петров. Мішулу затискають в кут? Той вмикає режим Паркера і однією рукою гаком гатить «трьоху». Перформанс вдається Боброву. Ми без шансів згоріли в Чорногорії, де провалився сам Лень, а тут, ослаблені та без надії, не помічаємо суперника. 

Друга чверть дала зрозуміти – завжди так не буде. Від нас залітає лише 6 очок. Далі – гірше. 

Мурзін тасує склад, але не допомагає нічого. Ми видряпуємо очки не завдяки, а всупереч. Кудись зникли кидок та змістовні дії в нападі, пішли втрати. Не Чорногорія раптом стала набагато сильнішою – слабшими чомусь стали ми. Зал відчував, що пахне смаженим – необхідні «+7» відійшли в далеку перспективу. Тут би взагалі не програти. І рядові кидки з лінії сприймалися надважливими. Ось реакція на влучання Кравцова:

Чорногорці давали купу останніх шансів. Ми дякували, але подарунками не користувалися. У Лукашова – три перехоплення. Але те, як ми їх використовували і діяли в швидких відривах, – жах. Мішула обіграв кількох, влетів під кільце і запулив без адресата. Пік-н-ролл Кравцова та Лукашова збився, Денис віддавав передачі прямо в голову – Славі залишалося відмахуватися. Неможливо пояснити, чому в один момент гра змінилася кардинально. В першій чверті ми забили лише на 6 балів менше, ніж у решті трьох. Це ненормально. 

Останні 5 хвилин – валідол. Скільки разів нас хоронив Нідем, який у підсумку забив 26. Щось нелогічне відтягувало фіаско. Скільки щастя і спокою було на початку гри, стільки байдужості з’явилося в кінці. Нас могли врятувати лише шалені від Мішули. Крос-овер, кидок. Крос-овер, кидок. Він це робив. Мітровічу довелося брати тайм-аут, а ми повірили знову. Потрібен був овертайм, щоб спробувати там добрати необхідні +7.

Мурзін не мав тайм-ауту. Бобров все одно забив, зал заревів. Дарма: не вистачило буквально півсекунди. В паралельному матчі Латвія, що нам потрібно, програла Іспанії (62:67). Тільки нас це більше не стосувалося – в Китай не їдемо. 

Гравці не тікали від журналістів. Кого просили – підходили, відповідали, пояснювали, приносили вибачення. 

Нідем забіг на прес-конференцію в шарфі Чорногорії, хвалив нашу команду і запевняв: «Було непросто». Мітровіч не забув про минуле. Сказав, що його батьківщина – Чорногорія, баскетбольна країна – Україна, але гра – це гра. 

З трепетом чекалося на Мурзіна. На його погляд, основна причина поразки – швидкі фоли Кравцова та Боброва. Петров і Павлов – гравці не такого ж рівня й тягатися з Дубльєвічем і Тодоровічем не могли. Бобров, який прийшов разом з тренером, трохи підкорегував – мовляв, і Петров, і Павлов зробили все можливе. На питання про можливу відставку Мурзін конкретно не відповів: «Дайте час – і ви все дізнаєтесь. Потрібно закінчити цикл – у нас ще матч в Словенії. Не хочу нічого говорити по гарячих слідах». От тільки матч у Словенії вже не вирішує нічого.

Всю прес-конференцію Мурзін помітно нервував, кілька разів вступав в локальні перепалки з журналістами, а основне – у нього весь час тремтіли руки. Це видно навіть на загальному плані: 

Новому тренеру – бути?

Капітан збірної України – про НБА та маркетинг в баскетболі

Фото: FIBA, Tribuna.com

+26

Опрос

голосов
Популярные комментарии
Володимир Зярко
+6
Мурзін був класним гравцем, але на жаль тренерського хисту йому бракує. Збірна під його керівництвом деколи видає такі фрагменти гри, що здається вони здатні перемогти будь-кого, але на жаль запалу надовго не вистачає. А практично всі напружені кінцівки Мурзін провалює. Та й гравцям бракує класу. Першого номера у нас нема - Лукашов може бути лише змінщиком максимум на 15хв., стабільних снайперів теж нема, передня лінія непогана, але без дальніх кидків. Маємо надію на майбутнє - на Свята, Санона, Близнюка, Леня та Геруна. В Європі є ряд зовсім юних талантів. Перспектива є, але краще якщо це буде з більш талановитим тренером. А Мурзіну не завадило б підівчитися і тоді перезапустити кар’єру.
ak-75
+4
Не буду про Мурзіна - тут все ясно. Скажу за Кравцова - такої слабкої гри від нього я не бачив. Він зіграв за Черногорію. Скажу за Лукашова - хоча б одну з трьох відкритих дальніх з кута траба влучати! Ну і все ж за Мурзіна - в Чорногорії нас затисли велекими з дуги, в Києві маленьким в проході. Як же класно Мітровіч розкатав нашого недокоуча. За велику перерву він придумав і реалізував план до якого Мурзін традлиційно виявився не готовий. Аплодую Звездну стоячи - класна робота
Horror_kiev
+3
Если человек переволновался, то логично, что у него дрожат руки. Или вы намекаете, что он алкоголик?
Написать комментарий 11 комментариев
Реклама 18+