Україна вийде в плей-оф? Хто за нас гратиме? А де пройдуть матчі? Відповідаємо на всі питання перед ЧЄ з волейболу
Андрій Сеньків розклав по полицях всю інформацію перед турніром.
Який формат і календар?
Чемпіонат відбудеться з 2 по 19 вересня у чотирьох країнах: Польщі, Чехії, Естонії та Фінляндії. На турнірі гратимуть 24 команди, які поділені на 4 групи. По 4 команди з кожної групи вийдуть в 1/8 фіналу. Україна проведе всі свої матчі у Польщі: груповий етап у Кракові. Плей-оф (віримо) – у Гданську (1/8-ма та 1/4-та) та Катовіце (півфінали та фінал). Наші суперники – Сербія, Польща, Бельгія, Португалія та Сербія.
Перший матч пройде вже в четвер – о 15.30 будемо стартувати на Євро проти Греції.
Ловіть календар всіх матчів збірної:
За день до старту нашої збірної не було відомо, хто буде транслювати чемпіонат в Україні. Але сьогодні все ж оголосили – XSPORT. Всі матчі будуть показані в прямому ефірі.
За моєю інформацією, про готовність транслювати Євро заявляв UA-Перший, але за день до старту відмовився це робити.
Як виглядає заявка збірної України?
Всього в складі – 14 гравців, з них 9 грають в чемпіонаті України.
Далі більше – 8 волейболістів зі списку грають за віце-чемпіона «Епіцентр», а ось чемпіони «Барком-Кажани» на турнірі представлені в нашій збірній не будуть.
Зв’язуючі: Владислав Діденко («Епіцентр-Подоляни»), Віталій Щитков («Житичі»)
Центральні блокуючі: Юрій Семенюк («Епіцентр-Подоляни»), Дмитро Терьоменко («Тур», Франція), Максим Дрозд («Епіцентр-Подоляни»), Володимир Остапенко («Епіцентр-Подоляни»)
Догравальники: Олег Плотницький («Перуджа», Італія), Ян Єрещенко («Єнісей», Росія), Тимофій Полуян («Соргун», Туреччина), Ілля Ковальов («Газпром-Югра», Росія)
Діагональні: Дмитро Вієцький («Епіцентр-Подоляни»), Володимир Сидоренко («Епіцентр-Подоляни»)
Ліберо: Денис Фомін («Епіцентр-Подоляни»), Горден Брова («Епіцентр-Подоляни»).
Як змінилася наша команда порівняно з 2019-м?
Якщо брати персоналії, то кістяк збірної залишився той самий – 10 з 14 гравців, які грали на Євро два роки тому, є в складі. Зміни торкнулися лише резервістів – зв’язуючому румунського «Залау» Ковальчуку вже 37, а Шевченко («Барком-Кажани»), Томин («Епіцентр-Подоляни») та Гладенко («Дніпро») провели нерівний сезон. Замість них головний тренер збірної України Угіс Крастіньш викликав Щиткова, Ковальова, Остапенка та Сидоренка. Але з них хіба Ковальов та Остапенко претендуватимуть на ігрові хвилини.
Крастіньш продовжує користуватися вузькою обоймою. І вона, як і лідери, ті ж самі, що й 2 роки тому – зв’язуючий Діденко, ліберо Брова, діагональний Вієцький, центральні блокуючі Семенюк та Терьоменко, догравальники Плотницький та Єрещенко.
Єдине питання – до форми Терьоменка. Дмитро пропустив кубок Хортиці через травму – але у спарингах з французами вже грав. При потребі його безболісно може замінити Дрозд. Єдина суттєва кадрова втрата – травмований діагональний французького «Камбре» Василь Тупчій. Його у фінальній заявці замінив 33-річний Сидоренко з «Епіцентру».
Як готувалися до турніру?
Важливо, що Україні не довелося проходити сито відбіркових матчів. За регламентом вісімка найкращих команд попереднього турніру потрапляє на наступне Євро напряму.
Футбольна збірна такій підготовці б позаздрила. Спершу українці грали на кубку Хортиці в Запоріжжі, куди приїхали чемпіони Європи серби у зірковому складі (Ковачевіч, Лісінац, Атанасьєвіч, Подращанін) та міцні болгари (грали в 1/8 фіналу минулого Євро). Ще мали бути фіналісти минулого Євро словенці, але через коронавірус у таборі збірної відмовилися від участі за годину до вильоту в Україну.
Тому Крастіньш розділив гравців на дві команди (травмованого Терьоменка тимчасово замінив Клепко з «Дніпра) – Україна та Україна-1. Україна в підсумку виграла турнір (Вієцький, Плотницький, Брова, Остапенко, Семенюк, Діденко, Ковальов). Цей склад не слід розцінювати як точно основний – тренер старався знайти баланс між складами двох своїх команд.
Україна виграла всі матчі – окремо слід виділити перемогу над сербами на тай-брейку, де просто шалено відіграв Вієцький. Аж шкода, що він ще до Євро підписав контракт з «Епіцентром». До речі, саме ця однойменна компанія стала спонсором збірної – і взяла на себе витратну частину кубку Хортиці (проживання, харчування команд).
Після кубку Хортиці Україна відправилася до Франції, де у Белфорті зіграла три товариські матчі проти олімпійських чемпіонів – всі програли з рахунком 1:3. Цікаво, що ініціатором цих матчів виступила саме французька сторона. Вони хотіли провести спаринги ще до Олімпіади, але Україна тоді ще не розпочала збір. Відповідно, матчі перенесли на «перед Євро». Тренер у французів за цей час змінився – Тійї замінив бразилець Бернардіньо. І він теж погодився зіграти з українцями.
Наші суперники – топ? Групу можна поділити на три ешелони
Перший ешелон
Сербія. Команда, від якої ми вилетіли в чвертьфіналі минулого Євро на тай-брейку. Команда, яка є чинним чемпіоном. Команда, яка не кваліфікувалася на Олімпіаду. Це важливий чинник, зважаючи на те, що є збірні, які менше місяця тому завершили свій шлях в Токіо. Євро – пріоритет року для сербів. І туди вони везуть всіх найсильніших.
Викликає питання хіба діагональний «Перуджі» Атанасьєвіч, який чи то отруївся чи то підхопив вірус у Запоріжжі, де так і не зіграв. МVP минулого турніру догравальник Ковачевіч з китайського «Сангаю», блокуючі Подращанін та Лісінац з «Трентіно», зв’язуючий Йововіч з «Тулузи». Стриманий оптимізм викликає перемога України над основою сербів на турнірі у Запоріжжі.
Польща. На відміну від сербів поляки їздили на Олімпіаду, але вилетіли там у чвертьфіналі – 2:3 від французів. Але замість ротації Вітал Хейнен бере на домашній турнір 12 з 14 гравців, які були у Токіо. І Леон («Перуджа»), і Курек («Нагойя»), і Джизга («Ресовія») й інші світові зірки – на місці. Кожен з них каже про те, що цей турнір поляки мають вигравати.
Україна грала з Польщею у групі на минулому Євро. Тоді ми програли без шансів 0:3, а Крастіньш від безсилля випустив резерв. Самі ж поляки взяли бронзу – у півфіналі сенсаційно програли словенцям, у малому фіналі обіграли французів. О, і ще – поляки перемагали на двох останніх чемпіонатах світу.
Другий ешелон
Україна та Бельгія. Це команда, яку ми два роки тому в Антверпені пройшли в 1/8 фіналу Євро (3:2). Але останній матч з бельгійцями наша команда зіграла не тоді, а у півфіналі Золотої Євроліги в червні – перемогла 3:0 (25:16, 25:19, 25:22).
Треба зауважити, що в тій грі за Бельгію грав не зовсім той склад, що буде на Євро. Та й взагалі бельгійці змінилися з дворічної давнини. З тих, що були тоді, у лідерах далі догравальники Деру («Ресовія») та Руссо («Катовіце»), блокуючий ван де Вельде («Фрідріхшафен»), діагональний Тюрлінкс («Руселар») та зв’язуючий д’Хюлст («Руселар»).
Третій ешелон
Португалія. Це лише шоста участь португальців у чемпіонатах Європи і при цьому друга поспіль. Головний тренер Уго Сілва акцентує на цьому увагу: «Двічі поспіль потрапити на Євро – це неймовірно». 10 з 14 португальців представляють місцеву лігу. Лише один грає у топ-чемпіонаті – зв’язуючий Мігель Родрігес за польський «Люблін».
У лідерах – 33-річний діагональний Марко Феррейра з «Аль-Джазіри» (ОАЕ) та ліберо Іво Касас («Бенфіка»). На минулому Євро португальці не вийшли з групи – з однієї перемогою над греками посіли 5 місце (ще були французи, італійці, болгари та румуни).
Греція. Одна з найбільших сенсацій минулого Євро – дивом вийшли в 1/8 фіналу з однією перемогою над румунами. Тоді в греків, португальців та румунів було по одній перемозі, але в греків кращою виявилася різниця м’ячів. Далі була впевнена поразка від Росії (15:25, 16:25, 15:25). Греція переважно складається з волейболістів, котрі виступають у місцевому чемпіонаті. Беззаперечний лідер – діагональний Нікос Зупаніс з «Олімпіакоса», який став найкращим бомбардиром Срібної Євроліги.
Цікаво, що вже нема в команді зв’язуючого Дмитра Філіппова. Він народився у Луганську, виховувався у «Локомотиві». Згодом переїхав до Греції, де в 2009-му отримав грецький паспорт. Відтоді й виступав за збірну, поки минулої зими не завершив там кар’єру. Зараз виступає за ПАОК. А в 2017-му потрапив у базу «Миротворця». Причина – оце інтерв’ю.
То які у нас шанси?
Перед минулим Євро не було ніяких очікувань – ми вперше за 14 років потрапили на такий турнір. І одразу ж вперше в історії вийшли у чвертьфінал. Зараз очікування вищі, але при цьому перевершити минуле досягнення буде складно.
За ці два роки (коли не було жорстких коронавірусних обмежень) збірна отримала купу досвіду – регулярно грала з топами або близькими до них командами. І в кожному з цих матчів виглядала солідною бойовою одиницею. Окремі гравці теж пограли на високому рівні – Плотницький у «Перуджі», Семенюк в Лізі чемпіонів за «Маасейк», Вієцький у російському АСК (під керівництвом батька Філіппова). Брова, Діденко та Єрещенко у хорошій формі. Підтягнулися до загального рівня Дрозд, Остапенко та Ковальов. Команда провела бомбезну підготовку до Євро.
Тому вихід у плей-оф – це те, що обов’язково повинно трапитися (перемоги над Грецією та Португалією). Важливе питання – з якого місця туди виходити. В групі, на представників котрої ми вийдемо в 1/8 фіналу – Росія, Нідерланди, Туреччина, Фінляндія, Північна Македонія, Іспанія.
Бажано зайняти мінімум третє місце, щоб уникнути зустрічі з Росією. Інші команди – нашого рівня. Тому найважливіший для нас матч – проти Бельгії. Але за словами президента ФВУ Михайла Мельника, «ми можемо потягатися навіть з сербами». Вірите?
