Чому вихід в чвертьфінал Євро – фантастика. Без перебільшень
Пояснює Андрій Сеньків.
Пояснює Андрій Сеньків.
Це настільки круто, що зрозуміти й пояснити це вкрай важко. Востаннє ми грали на чемпіонаті Європи в 2005-му, а в плей-офф не виходили ніколи. Прямо зараз ми зробили не просто крок вперед, а прорив. Це історично.
Україна в плей-офф в цьому складі – те, що очікувалося. Незважаючи на те, що за рейтингом CEV (Європейська конфедерація волейболу) наша збірна була в групі вище лише за Чорногорію, ми фінішували третіми. Варто сказати, що цей рейтинг далеко не точний і об’єктивний. Він складається й змінюється лише раз на рік (востаннє – в жовтні 2018-го). По складу, грі, матчах у відборі та підготовці ми мінімум були сильнішими не лише за Чорногорію, а й за Чехію. Чи за Естонію, питання – добре, що в матчі з нами в суперника не було ніякого інтересу. Матчі з суперниками вищими за класом ми провели по-різному – рівна гра з Нідерландами й неважлива й повністю провалена з Польщею. Перший матч показав, що ми можемо грати з суперниками рівня «під топ». Інший – що з топами ми тягатися не можемо. Ніяк.
Рівень Євро – топ?
Якщо ви думаєте, що волейбольне Євро – аналог біатлонного, куди приїжджають спортсмени з совковою потребою нагород та молодь, то помиляєтеся. Тут справді зібралися найкращі гравці Європи. Навіть поляки, які виграли два останні чемпіонати світу, не схалявили. Востаннє вони брали Євро 10 років тому – і головний тренер, і гравці, і федерація заявили, що виграти цей турнір зараз принципово. Тому на відміну від Ліги націй вони привезли перший і бойовий склад.
Найбільш топовими командами Європи є Росія, Польща, Франція, Італія та Сербія. Одразу ж під ними знаходиться в тому числі й наш суперник по 1/8 фіналу – Бельгія. В рейтингу CEV – на сьомому місці, в світовому – на дванадцятому. Крім того, Бельгія – один з чотирьох господарів турніру. Вчорашній матч відбувся на їхній території. Повірити в перемогу України можна було – матч з Нідерландами (приблизно таким ж за класом, як бельгійці, суперником) довів, що ми можемо грати з командами, які на папері сильніші за нас. Наприклад, Сем Дуру грає за потужну польську «Заксу», Стейн д’Хюлст – за останнього переможця Ліги чемпіонів «Чівітанову». На Євро два роки тому Бельгія дійшла до півфіналу. На останньому чемпіонаті світу зайняла десяте місце. Це міцна європейська збірна, яка при вдалій сітці мала б виходити у півфінал. Чвертьфінал – її мінімум. А для України чвертьфінал – стрибок вище голови.
Збірна вже серед кращих в Європі: хто ці люди
Угіс Крастіньш – консервативний тренер. Він рідко тасує склад й робить велику кількість замін. На Євро залізне місце в складі мають Діденко (догравав сезон у «Вінниці», зараз без клубу), Вієцький (чемпіон Сербії «Войводіна»), Семенюк (влітку перейшов у бельгійський «Маасейк», до того грав за «Барком-Кажани»), Тєрьоменко (чемпіон Франції «Тур»), Плотницький (грав за італійську «Монцу», влітку перейшов у «Перуджу»), Ян Єрещенко (російський «Урал»). Тренер часто тасував хіба ліберо – Гордена Брову («Барком-Кажани») та Дениса Фоміна («Серце Поділля»).
Троє з цього складу брали срібло на чемпіонаті Європи U-20 три роки тому (Вієцький, Плотницький, Полуян). Ці хлопці мають досвід міжнародних змагань, Ліги чемпіонів чи інших єврокубків й знають, що таке великі перемоги. Однак саме в такому складі на великому турнірі ніколи раніше не збиралися. Хоча й Угіс говорив, що відсутність досвіду не проблема, коліна з бельгійцями таки затряслися. Інакше пояснити програш другого сету при перевазі 18-11 важко.
Інша проблема – відсутність глибини лавки. Навіть коли у нас виникають проблеми в якомусь аспекті, ми не можемо вирішити їх за рахунок замін. З тими ж бельгійцями кульгав прийом Єрещенка, Полуян вирішити їх не зміг. Коли посипався Діденко, Ковальчук не вніс конструктиву. Це реально проблема. Восьми вищезгаданим гравцям доводиться шукати внутрішні резерви. А Угісу – правильні слова до них під час тайм-аутів. Інакше ніяк.
Лідер поки не вражає
Український волейбол асоціюється з однією людиною. Його звати Олег Плотницький, і він божить у топовому італійському чемпіонаті. Втім, на Євро догравальник провів всього два сильних матчі – з Чорногорією та Естонією. В інших він не був тим, хто робить різницю в атаці, хоча й вдало діяв на прийомі. Від зірок завжди хочеться більшого – повного домінування й лідерства.
Це взяли на себе інші люди – Вієцький, Семенюк, Діденко, Єрещенко, Брова. Більше того – Семенюк лідирує в чемпіонаті за кількістю блоків. В ситуації, коли в команді є яскраво виражений лідер, тренер будує гру навколо нього. Але Угіс врахував нестабільність Плотницького й урізноманітнив гру. Зробив її не лише варіативною, а цілком незалежною від настрою Олега.
Головний герой збірної – тренер
В тому й вся крутість Крастіньша. Головна причина виходу в чвертьфінал – він. Після програного першого сету Польщі латвієць прибрав з паркету основу й дав час дублерам. Розумів – ловити в цій грі нічого, а фізично й емоційно команда виснажиться. А через два дні – Бельгія. Так, ми могли набрати з поляками більшу кількість очок, але глобально це б нічого не змінило. Вже під час гри з бельгійцями Угіс зрозумів – люди з лавки не можуть замінити лідерів. І почав стукати до основних. Він вчасно брав тайм-аути і говорив рівно те, що треба.
Угіс ніколи не використовує макети й схеми під час тайм-аутів. Волейбол настільки неочікувана гра, що підготуватися до наступного розіграшу неможливо. Й витрачати на це хвилину не має сенсу. Крастіньш говорить банальні й прості речі, які в певний момент потрібно почути гравцям. З вчорашнього з фатального третього сету: «Підійміть голови. Ви на чемпіонаті Європи, хлопці. Це вам не чемпіонат України. Тут з опущеними головами грати не можна». Або ось цей мотиваційний спіч:
Саме його призначення на пост головного тренера збірної – найбільша перемога українського волейболу в його історії. Допомогла випадковість. Перед початком сезону 2016/17 президент «Барком-Кажани» Олег Баран запросив Угіса в свій клуб. Через півроку після цього було оголошено конкурс на посаду головного тренера збірної й ФВУ звернула увагу на європейського й сучасного тренера, який працював прямо під носом (тоді «Кажани» 20-матчеву виграшну серію в суперлізі). Мова не йде про велику зарплату – збірна для Угіса є більше іміджевим проектом. Він отримав можливість проявити себе на фоні топових команд й тепер – турнірі. Більшість клубних волейбольних тренерів робить так само. Важливо розуміти – якби Крастіньш не очолив «Кажанів», його не було б у збірній. Коштів для його запрошення виключно на цю посаду в ФВУ нема. А паралельно вже працюючи в Україні, Угіс взявся за цей проект.
І не просто взявся, а став найкращим тренером в історії українського волейболу. Далі – серби. Пройти їх – фантастика. Хіба що Угіс вкотре знайде правильні слова.
Фото: CEV
