«Квадрат», «вибивали», «квач». В яких «кальмарів» ми грали у дитинстві

Ностальгуємо.

«У моєму дворі була гра «Квадрат» — так ми її звали. Бо грали на майданчику у формі квадрата. Правила прості — квадратне поле ділиться на чотири рівні частини, що займають четверо дітей. Гра розпочиналася із вкидання м’яча рукою, що мав вдаритися в коло в центрі квадрату та відскочити в зону гравця. Приймаючий міг дати м’ячу лише раз торкнутися свого поля, а потім будь-якою частиною тіла, окрім руки, переправити його на поле іншого гравця.

«Король», «принц», «солдат» та «г**но» — чомусь так ми називали ієрархію у квадраті. Гравці діставали своє місце в ієрархії за принципом «хто більше раз набив м’яч». Коли ти здобував штрафне очко (м’яч два рази вдарився об твоє поле; ти зіграв рукою; після твоєї подачі м’яч відлетів за межі поля) — займав місце за ієрархією нижче. Останнє «г**но» «занурювалося». Спочатку по щиколотки, потім коліна, пояс, груди, шию й голову. Після останнього ступеня гравець тонув та вибував із гри. Перемога — якщо всі три гравці за ієрархією нижче вибули, то ти перемагав і ставав королем. У такі моменти я захоплено відчував, ніби весь світ належить мені».

Квадрат

Ні, ми не вирішили остаточно добити вас «Грою в кальмара». Про неї, здається, поговорили вже всі. Натомість ми вирішили трохи нагнати на вас ностальгії, згадавши власних «кальмарів», у яких грали в дитинстві.

Один дотик

Для гри потрібні були стіна, бажано без вікон (у нас такою слугувала бойлерна або стіна шкільного спортзалу), м’яч та мінімум двоє людей. Гравці мали одним дотиком потрапити в стіну та «підіср**и» наступному гравцю — вдарити так, щоб м’яч відскочив максимально незручно. Якщо тобі не вдалося потрапити в стіну — діставав штрафний бал. Грали до останнього гравця — вилітав той, хто збирав певну кількість штрафних балів.

Квач

Найпопулярніша гра під час шкільних перерв, коли вчителі давали змогу виходити на вулицю. На камінь-ножиці-папір обирався «квач» — гравець, що мав доторкнутися до іншого гравця та передати йому «квача». Було два різновиди гри — перекладний та неперекладний. У першій версії можно було повернути назад гравцю, що передав його тобі. У неперекладному було правило «квач — квачу непередачу», тож гравець мав спіймати когось іншого. Гра закінчувалась із першим дзвоником. Або коли гравці втомлювалися.

Хованки

Гра, під час якої ведучий мав шукати гравців, що ховаються. Ведучий обирався грою камінь-ножиці-папір. Він мав відлічити до певної цифри, а потім розпочинати шукати гравців. Якщо хтось із них був помічений — ведучий наввипередки із гравцем мав добігти до місця лічення та сказати певну фразу (у нас такою була «тра-та-та за себе/або гравця, якого було знайдено»). Гравці могли врятуватися, добігши до точки, поки ведучий їх не бачив. Перший, кого було знайдено, ставав ведучим. Гра закінчувалася, коли надворі ставало темно (або гравці втомлювалися).

Піонербол

Дворова версія волейболу. Гравці ділилися на дві команди та мали одну мету — забити м’яч супернику. На відміну від волейболу, тут можна було ловити м’яч. Але гравець міг зробити лише три кроки, а потім позбутися м’яча. Гра продовжувалася до певного рахунку, потім команди мінялися полями.

Вибивали

У цю гру грало троє та більше людей. Гравці поділялися на дві команди — вибивали та ведучі. Завдання вибивал — вибити ведучих. Завдання ведучих — ухилятися від м’яча. Останній гравець мав ухилитися від м’яча таку кількість разів, що дорівнює його рокам. Якщо йому це вдавалося — команда поверталася на поле. Якщо ні — гравці мінялися командами.

Двадцять одне

Гра, у яку полюблали грати місцеві Неймари та Роналдіньо. Гравці мали набити м’яч двадцять один раз певними частинами тіла — ногою, коліном рукою та головою. Той, хто пройшов усі бази, знову мав набити м’яч у послідовності нога-коліно-рука-голова-рука-коліно-нога. Переможець мав право пишатися собою на весь двір.

Від воріт до воріт

Грали два гравці. Вони просто мали бити один одному по воротах. На це мали два удари: один для відбивання удару суперника, другий — для свого удару. Бити м’ячем можна було лише зі своєї половини поля. Гра велася до певної кількості набраних балів. Після чого програвшого гравця заміняв інший.

***

А які ігри були популярними у вашому дитинстві? Діліться спогадами у коментарях.