Та то таке: Будапештський марафон 2018

Часу на підготовку, переліт до Будапешта та подолання марафону, мабуть, пішло менше ніж я намагався закінчити цю розповідь. А коли нарешті закінчив, то вже встиг повернутись з іншого марафону, в Стамбулі, але це зовсім інша історія.

Продовжуючи серію записів про участь у різноманітних змаганнях з легкої атлетики та тріатлону, цього разу хочу поділитись невеликою розповіддю про поїздку до столиці Угорщини на марафон.

Чому саме Будапешт?

Мрія відвідати це місто давно зріла в моїй голові, але ніяк не було змоги. Одного дня згадавши про місцевий марафон, все вирішилося само собою.

Логістика та житло

Квитки брали ще в середини літа по солодкій ціні від Wizz Air, правда вилітати довелося в четвер (марафон проходив у неділю), а повертатись у вівторок, але про це ми ні разу не пошкодували.

З житлом вийшов цікавий момент. Старт і фініш марафону повинен був бути на Площі Героїв, ближче до якої ми і зупинилися. Але тижнів за два з'ясувалося, що в цьому році організатори змінили трасу. При цьому взагалі ніяк не сповістивши про це учасників. Це ніяк не вплинуло на настрій та логістику, з точки дислокації доїхати до потрібного місця не становило проблем.

Старт та фініш в цьому році проходив на території кампусу Будапештського університету, який просто вражає своїми масштабами. Там проходила й видача стартових номерів. А от спортивної виставки, яку ми звикли бачити на вітчизняних та інших міжнародних стартах була відсутня.

В нашому хостелі, окрім нас двох, ще жило двоє марафонців. 65-ти річний бразилець, для якого це був вже 122 марафон і який спілкувався з нами на португальському, навіть не дивлячись на то, що ми нічого не розуміємо, а також жінка з Нігерії, що є організаторкою місцевого марафону в Лагосі.

День старту

Снідали та збирались під бій Тоні Фергюсона проти Ентоні Петтіса та Конора МакГрегора з Хабібом Нурмагамедовим, адже ранком того дня проходив турнір UFC 229. Прихопивши з собою наших нових друзів з Бразилії й Нігерії, вирушили до метро. Коли прибув наш поїзд, ми зрозуміли, що обрали не найкоротший шлях, адже всі марафонці рухались на вихід. Відправившись за рештою, що рухались до трамвайної зупинки, вже через 15 хвилин ми були на місці старту.

Приємно було зустріти наших співвітчизників, які також бігли повну дистанцію. На жаль фото зробити не вдалось, бо поки йшли його робити, всі розгубились в натовпі.

Сам марафон пройшов на дуже серйозному рівні організації без будь-яких нарікань. Нарешті вдалось пробігти швидше заповітних 3:30:00, завдяки класним погодним умовам та рівній трасі (фінішний результат 3:21:17). Не буду вам набридати розповідями про те, як проходив біг та на якому кілометрі довелось слухати та бороти внутрішні діалоги "а може ну його?" й все таке інше. Результатом залишився задоволеним, як і в цілому Будапештом.

Як відомо, Будапешт славиться своїми купальнями, які ми з радістю відвідали на наступний день після марафону. Кращого закінчення цієї пригоди важко придумати.