Та то таке: Історія подолання напівзалізної дистнації тріатлону
До фінішу залишалось зовсім трохи, Garmin показував менше одного кілометра і я починав усвідомлювати, що через декілька хвилин фініш. Той самий фініш, який я уявляв всю підготовку і боявся до нього не дійти.
До фінішу залишалось зовсім трохи, Garmin показував менше одного кілометра і я починав усвідомлювати, що через декілька хвилин фініш. Той самий фініш, який я уявляв всю підготовку і боявся до нього не дійти.
Знайомство з тріатлоном розпочалось ще в минулому році, з перегляду різних відео та читанням різноманітної інформації. Під кінець року ми з товаришем вирішили, що в наступному треба обов'язково себе спробувати в тріатлоні, попри те, що на той момент в нас не було одного з головних інструментів цього виду спорту - велосипеду.
Під час зими це питання було оперативно вирішено, придбанням бюджетного шосейного велосипеда, а вже на початку квітня зроблені перші виїзди та тренування. Сама підготовка до напівзалізної дистанції розпочалась на початку травня після фінішу на Харківському марафоні.
На підготовку також припало декілька проміжних стартів в Полтаві, Харкові та Білій Церкві, щоб ближче познайомитись з тріатлоном та відчути на собі цей вид спорту.
Проїхав більше ніж 10 км на велосипеді, я ніяк не міг зігрітись. На годиннику була тільки восьма година ранку, легкий зустрічний вітер та вологе тіло після плавання давали про себе знати. Ближче до половини дистанції сонце вже почало припікати, але швидкість понад 30 км/час не давала перегрітись. Я повністю розслабився й працював відповідно до власного плану.
На відмітці приблизно 65 км мене почало непокоїти коліно, яке дало про себе знати за декілька тижнів до змагань. Залишалось приблизно одне коло. Скинув трохи швидкість, таким чином даючи ногам відпочинок перед біговим етапом та випив знеболювального, яке, як мені здалось, ніяк не вплинуло на стан.
Всього в Харків приїхало 200 учасників з різних куточків країни. Окрім індивідуального заліку, були й естафетні команди. Організація від IronWay заслуговує тверду п'ятірку, не думаю, що в когось з учасників були особливі нарікання. Все пройшло на чудовому рівні. IronWay це всеукраїнська ліга тріатлону, яка була створена для розвитку та популяризації циклічних видів спорту в Україні за допомогою проведення індивідуальних та командних змагань.
Після першої частини плавального етапу, я не поспішаючи вибіг з води, поправив окуляри й пішов на друге коло. Час який я побачив, мене трохи здивував та порадував, бо плив в економ-режимі й витрачати всі сили на самому початку не планував.
В басейн перший раз я пішов роки три тому, коли ще навіть не задумувався про тріатлон. Потім плавання увійшло до тренувального процесу бігових тренувань, як відновлення. Всі можливі варіанти підготовки я брав з інтернету й виділив для себе три основних, які й чередував в процесі. Окрім басейну також робились запливи у відкритій воді.
Звернувши з траси та прямуючи до транзитної зони я видихнув з полегшенням і вже починав налаштовувати себе до бігового етапу по дорозі відкидаючи думки про фініш. По переду ще чекав півмарафон. Найважче в тріатлоні на довгі дистанції це стримувати себе, особливо після велосипеду, коли тобі здається, що ти плетешся, як черепаха, а на справді біжиш набагато швидше цільового темпу.
Біг був моєю найсильнішою стороною з трьох видів, але треба розуміти, що просто біг і біг після 90 км педалювання це трохи різні речі. Але я не переживав, бігові тренування проходили без нарікань, на проміжних змаганнях результати вселяли впевненість й все мало пройти гладко.
Відмітка 5 км, 10 км, 15 км, пульс тримається в районі 150, судома ноги не зводить, пропоную знеболювальне, товаришу, яке взяв на всяк випадок й прямую на фініш.
Все. Зупиняю Garmin. Отримую медаль і видихаю. Трохи перебуваючи в прострації та беручи телефон до рук, отримую смс від організаторів з результатом: 5 годин 45 хвилин і 81 місце в загальному заліку.
Це була весела подорож, яка продовжується. Show must go on!