Записки на бігу: старт на спринтерській дистанції тріатлону в Полтаві
Декілька слів про подорож до Полтави на старт спринтерської дистанції тріатлону пліч-о-пліч з учасником Олімпійських ігор та чемпіоном Європи й світу з бігу на 1500 м.
Звіт про поїздку до Полтави для участі на спринтерській дистанції тріатлону (750 м плавання, 20 км велосипеду, 5 км бігу) я вирішив почати ще на Київському вокзалі, куди ми з Антоном дісталися з Українки на електричці. Хто не знає, це передмістя столиці, яке знаходиться приблизно в 40 км. До поїзда було ще понад дві години, тому ми взяли морозиво і почали чекати. Пару слів про електричку, несподіванкою стала для нас наявність в вагоні комори, куди відмінно стало два велосипеди. Яке її призначення, для нас залишилося загадкою.
Закінчивши всі організаційні питання, ми трохи перекусили, запакували велосипеди й вирушили до поїзда. Поїздка в двоповерховому чеському Інтерсіті пройшла без особливих пригод, хіба, що запам'ятався трохи захмелілий гість, який мав намір завалитися на наші велосипеди. Але все обійшлося.
Трохи покружлявши по Полтаві, поїхавши за адресою вулиця Миру замість проспекту, ми все-таки за 10 хвилин до закриття видачі стартових пакетів, встигли їх забрати та покрутили в хостел.
Як відомо Полтава славиться своїми галушками, яким навіть встановлено пам'ятник недалеко від центру. Тому питання, про те, що брати на вечерю навіть не обговорювалося.
Ранок почався, як і перед іншим будь-яким стартом, з вівсянки, чаю з медом і печива. Цього разу до місця старту ми дісталися без особливих проблем, пройшли маркування, поставили велосипеди в транзитну зону і пішли розминатися.
Старт плавального етапу був спільним з води. Оскільки це був перший подібний досвід, я не зовсім розумів як потрібно себе вести, але вирішив з перших метрів намагатися вирватися вперед, а вже потім спокійно гребти. В принципі все так і вийшло, завдяки чому вдалося не отримати по голові. Далі було три кола на велосипеді й бігу. І якщо на велосипеді мене обганяли, то вже на бігу вдалося трохи надолужити згаяне. Був приємно здивований, зустрівши на дистанції Івана Гешка, який теж робив спринт.
Іван Гешко - український спортсмен, заслужений майстер спорту України з легкої атлетики, чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 м в приміщенні, учасник Олімпійських ігор в Сіднеї, Афінах (5 місце) і Пекіні (не вийшов на старт через проблеми зі спиною).
Час гонки склав 1 годину 17 хвилин з урахуванням транзитних зон, чому я був безсумнівно радий, оскільки вперше стартував в змаганнях з тріатлону. Пару слів про організацію, яка залишила тільки позитивні враження. Стартовий внесок обійшовся в 600 грн (понад 20 доларів) в які входило медаль фінішера, вода і їжа на біговому етапі й фініші, а також енергетик, банка пива і плавальна шапочка в стартовому пакеті.
Ще раз занурившись в річку Ворскла і переодягнувшись, ми глянувши на старт плавального етапу серед дівчат-спортсменів, поїхали пообідати в центр, а після чого на поїзд.
Ще один челендж цієї поїздки полягав в тому, що нам потрібно було встигнути за три хвилини добігти разом з велосипедами до електрички, що б спокійно поїхати додому. Напевно людям на вокзалі було цікаво спостерігати за двома хлопцями, які з усіх сил біжать з велосипедами в руках. І якби нас зустріла поліція, думаю місія «встигнути за 180 секунд» провалилася ще раніше. Попри згорілі плечі які не сильно були раді нести на собі велосипед при цьому імітуючи біг, ми намагалися з усіх сил, але не встигли. Постоявши трохи на порожньому пероні та перебравши кілька варіантів, ми все-таки зуміли дістатися додому.
Сидячи в Інтерсіті по дорозі додому і ділячись один з одним враженнями, паралельно роблячи начерки цього звіту, ми домовилися їхати через місяць стартувати в Білій Церкві, але перед цим ще буде старт в Харкові на аналогічній дистанції.