Tribuna/Футбол/Блоги/Український футбол/Україна - Хорватія. Думки простого уболівальника та хто винен у поразці збірної

Україна - Хорватія. Думки простого уболівальника та хто винен у поразці збірної

І хто ж у цьому винен?

Автор — Альтависта
10 октября 2017, 17:27
34
Україна - Хорватія. Думки простого уболівальника та хто винен у поразці збірної

Розчарування поширилося на усю футбольну Україну. Збірна України втрачає путівку на ЧС-2018, програвши учора Збірній Хорватії з рахунком 0:2. Що ще сказати? Результат на обличчя, а в душі осад. І хто ж у цьому винен?

Помилок зроблено було багато. І не тільки учора, а й за весь груповий етап. Ми програли ще у матчі з Ісландією, коли проігнорували Гармаша на піці його підйому, його бійцівські якості та бажання так само, як і Сидорчука. Замість них на полі з'явилися пасивні Коваленко та Зінченко, які навіть у своїх клубах не отримують ніякої ігрової практики. Потім нарешті сформували оптимальний склад на гру з Косово, але було вже занадто пізно.

Головною проблемою учора, на мою думку, була відсутність форварда. Експеримент з Ярмоленком та Гармашем був зроблений недоречно. Як не крути, а вони не форварди. У першому таймі було видно, що не вистачає справжнього нападника, який завершить хорошу атаку ударом у ворота. Незважаючи на це, Бєсєдіна випустили лише під кінець.

Як на мене, найкраще у матчі виглядав Євген Коноплянка. Прекрасний момент, коли він з успіхом обходить двох хорватських захисників, розганяючи нашу контратаку, запам'ятається надовго. Це було неймовірно. Був один з небгатьох, хто справді заслуговував путівку на ЧС-2018.

Досить упевнено виглядав Караваєв. Не раз рятував команду та й загалом зіграв надійно.

З усією повагою до Ротаня, учорашній матч він явно провалив. Помилок було безліч. Та й пасів назад було стільки ж. Заміна не те що просилася, вона кричала:"Випустіть Сидорчука нарешті!" Однак, Сергія випустили занадто пізно.

З самого початку не подобалася поява Марлоса у Збірній, а учора це тільки підтвердилося. Скільки експертів його хвалили! А по суті що? Нічого. Тільки на газон постійно падав.

Гармаша другий раз випустили у старті. Навіть гру починали без Коваленка! Здавалося, зорі мають зійтися. Але до Гармаша м'яч доходив вряди-годи. Чому? Повертаємося до тих же пасів Ротаня назад, а отже ще одного приводу випустити Сидорчука одразу після перерви. А що стається замість цього? Заміна Гармаша на Коваленка. Це справді "геніальний" хід. Можливо, я щось пропустив, але, здається, заміни роблять на підсилення, а не послаблення. Тим більше після одного пропущеного м'яча. Не потрібно й аргументів, бо було добре видно, що втомлений Гармаш у 20 разів ефективніший, ніж свіжий Коваленко.

Можна ще довго аналізувати кожного гравця окремо, але навіщо? Як на мене, причина на обличчя. Не мені критикувати Шевченка, бо яке я маю право судити кваліфікованого тренера? Але, на мою думку, деякі речі були аж занадто очевидними. Ротань знаходиться поза грою? Замінити на Сидорчука. Немає когось, хто завершить атаку? Випустити Бєсєдіна. Змінити Гармаша на Коваленка при 0:1 - необдумане рішення, або навіть відверта дурість. Експертом я себе не позиціоную, і моя думка може бути цілком хибною, але у вчорашньому програші вбачаю не меншу провину тренера.

Такий перший тайм! Збірна, за яку не соромно. Надії, великі сподівання на перемогу. А потім другий тайм. Здавалося, усе, що створили у першому таймі мали довести до логічного завершення у другому. Довели, але не ми, а хорвати. Навіть після першого пропущенного ще були сподівання, а коли випустили Коваленка замість Гармаша, я зрозумів, що Шевченко взагалі не розуміє, що робити далі. Чи була це приреченість, чи може розгубленість не зрозуміло.

70 000 уболівальників із різних куточків України приїхали підтримати рідну Збірну, й ось хто справжні герої. Людина померла на стадіоні. Тільки уявіть! Це в голові не вкладається. І тепер, пишучи цю статтю, я дякую, що мене не було на стадіоні, бо другого тайму просто неможливо було витримати.

Не хочеться бачити ні ТТД, ні аналізи матчу, ні думки експертів. Від цього вже відверто нудить. Можливо, я драматизую, але я просто любитель, якого хвилює доля своєї Збірної і ця стаття - мій крик душі.

Далі будуть ще матчі, будуть Євро та нові Чемпіонати Світу, і може, через рік ми не згадаємо про учорашній день, але поки що на серці важко, а на душі - порожньо.

Лучшее в блогахБольше интересных постов