Tribuna/Биатлон/Блоги/Биатлон как он есть/Цербе-Несіна: В Ліллехаммер їхали просто взяти участь

Цербе-Несіна: В Ліллехаммер їхали просто взяти участь

Напередодні Олімпійських Ігор в Сочі Валентина Цебре-Несіна розповіла про свій шлях в біатлоні, свою бронзу в Ліллехаммері-94, а також про очікування від ОІ

Автор — Olexandr Ushakov
7 февраля 2014, 03:30
2

Вже завтра відкриються ХХІІ Зимові Олімпійські Ігри у Сочі. На цього річній Олімпіаді Україна серйозно претендує на медалі, зокрема, в жіночому біатлоні. Мені вдалось поспілкуватись з першою олімпійською призеркою часів Незалежності України – Валентиною Адамівною Цербе-Несіною.

Валентино, ви починали вашу кар’єру як лижниця, але, з часом, перейшли в біатлон.  Чому саме біатлон?

У лижну секцію я потрапила ще у школі. Після того, як я поступила в житомирський технікум, також записалась у лижну секцію. Вже на перших змаганнях лижних, для першокурсників я зайняла друге місце. Після цього, у мене був вибір куди іти. Далі займатись в лижній секції, чи легка атлетика. Я продовжила свою кар’єру лижниці. Вперше про біатлон я дізналась в 1985 році на змаганнях з лижних перегонів. Нас підбадьорювали своїми криками лижники з гвинтівками,які відбувалися у с.Ворохта Івано-Франківської області. Вже в 1988 році, після розподілу, стала працювати на Прилуцькому меблевому комбінаті контролером відділу технічного контролю. Там і познайомилась зі своїм першим тренером з біатлону Зоц Миколою Миколайовичем, на той час я була КМС СРСР з лижних перегонів.

Період ваших виступів у біатлоні співпав з дуже тяжким станом України, як держави. Як взагалі в такий ситуації біатлон  втримався на плаву? Після мого приходу в біатлон, у нас був дуже сильний чоловічий вид цього спорту. Валентин Джима(батько Юлії Джими), ще тоді казав, мовляв нам не потрібен жіночий біатлон, досить і чоловічого. До-речі в збірній на той час я була найменшою серед усіх дівчат, які тоді виступали. Ну, а після розпаду СРСР до нашої збірної приїхали виступати Корчагіна, Сколота, Петрова, Філатова. Ми тоді ще не розуміли що відбувається і в Ліллехаммер їхали просто взяти участь. Ніяких завдань перед нами не стояло.

За рахунок чого вам вдалося так добре виступити на Олімпіаді(3місце в спринті, 5е місце в естафеті)? Перед Олімпіадою я виграла Кубок Уралу у більш досвідчених та титулованих росіянок. Звичайно, я не розуміла, до чого це, але мій тренер Зоц Миколай Миколайович все зрозумів і казав мені потім, що ми можемо розраховувати на медалі. Так, дуже великий труд був на тренувальних зборах. А на рахунок естафети, я була стартером. І після Італійського етапу, мене включили до збірної, бо я мала їхати в Ліллехаммер як запасна. Також так співпало, що ми набрали пік-форми саме на Олімпіаду. Тому, такий результат і стався.

Менше ніж через місяць буде двадцята річниця вашої бронзової олімпійської нагороди. Які відчуття у вас були, коли ви стояли на подіумі? Відверто кажучи, я просто не розуміла, що я зробила. Дуже боялась не порушити церемонію, однак на квітковій церемонії вийшов маленький конфуз, коли в мене впали лижні палки. Зрозуміла, що сталось, лише після прибуття до України. Коли в Борисполі побачила делегацію, а потім почались усі зустрічі пов’язані з моєю медаллю. Також розуміння приходить і зараз на усіх зустрічах розуміння, що я зробила в далекому 1994 році, бо зараз дуже тяжко завойовувати Олімпійські нагороди.

З 1995 по 1998 жіноча збірна України була на піку своїх виступів, не лише в естафетах та командних гонках, а й у одиночних змаганнях. За рахунок чого це все вам підкорилось? По-перше у нас була дуже рівна команда, як, в принципі, і сьогодні. Не було ні сильніших, ні слабкіших. У всіх була гарна як стрільба, так і лижний хід. Навіть незважаючи на тодішню топ-3 жіночих біатлонних збірних світу(Німкені, француженки, норвежки), які тільки й боролись за п’єдестал пошани. Також, у нас був великий плюс. Що у нас не було яскраво вираженого лідера. Також, не в останню чергу завдяки приходу Бринзака(Президент Федерації Біатлону України – авт.), у нас з’явились фінанси у збірній. Прийшли спонсори. Бо раніше, якщо не було патронів нам казали, щоб стріляли нулі(закривати усі мішені), бо якось треба було виступати.

У своїй останній гонці(Ханти-Мансійськ, 1998 рік) ви перемогли у спринті. Які відчуття були покидаючи біатлон на такій мажорній ноті? За рік до Олімпіади, у 97 році в Японії, на майбутній Олімпійській трасі, ми виграли з дівчатами золото в естафеті, і дуже сподівались, що вдасться на Олімпіаді зачепитись за медаль. А також, як кажуть «грюкнути дверима». Однак пік форми не співпав. А після Олімпіади були комерційні старти у Ханти-Мансійську де я і здобула золото. Де були запрошені світові зірки біатлону. Дуже шкода було йти, але я й для себе в душі сказала. Що вже треба закінчувати з біатлоном, плюс родині пообіцяла, але до останнього сподівалась, що передумаю і залишусь і біатлоні. Але у травні 1998 року після розмови з чоловіком, я пішла до Бринзака і повідомила його, що вже закінчую кар’єру, бо треба звільнити дорогу для молоді. Володимир Михайлович(Бринзак – авт.) просив залишитись, хоча б для естафет, бо тоді просто не було заміни.

Через декілька днів відкриються 22 зимові Олімпійські Ігри у Сочі. Які очікування перш за все, біатлонні?

Олімпіада це дуже неочікувана подія, де виграти може кожен. Дуже хотілось, щоб було декілька медаль у особистих гонках, ну, і звичайно, естафета медальна.. Дуже хочеться щоб і наші чоловіки порадували нас, бо це, напевно, остання Олімпіада, як для Андрій Дереземлі, так і для Сергія Семенова.

На вашу думку, який склад збірної сильніший, той який наразі виступає, чи все ж таки, ваш «золотий склад»(Зубрилова, Петрова, Водоп’янова, Лемеш, Цербе)?

Я вважаю, що склади рівні, однак у нас була п’ятірка, а сьогодні лише чотири спортсменки рівні. Бурдига і Панфілова трошки не дотягують до рівня основного складу. Однак, складі мати на увазі й фінансову сторону. Наприклад, у кожної з нас було всього лише по 2-3 пари лиж. Також і персонал. На нашу збірну працює команда професіоналів(відкатувальники лиж, змащувальними,тренера за напрямками(розмежування стрільби і функціональної підготовки), медичний персонал). Тому, ці два склади зрівнювати дуже складно.

Декілька днів тому у двох російських біатлоністок(Старих та Юрьева) було виявлено допінг у крові. На вашу думку. Як це може позначитись на результатах збірної Росії та у особистих гонках загалом? Це був шок, коли я дізналась. Це вже не перший випадок у збірній Росії. Також у них є ще один привід для хвилювання. Олімпіада буде у них вдома, як то кажуть, «рідні стіни допомагають», однак і відповідальність дуже і дуже висока. Думаю, що оскільки вони молоді дівчата, вони не розуміють, що цей випадок підриває авторитет не тільки російського біатлону, а й в цілому, світовий біатлон.

На вашу думку, хто наразі найсильніша біатлоністка у світі? Незважаючи на спади посеред сезону, я знаю, що на Олімпіаду добре підготувалась Тура Бергер. Також не слід відкидати Кайсу Макаряйнен. Думаю, що усі дівчата готуються саме на Олімпіаду, і весь курс тренувань був направлений саме на те, щоб підвести у гарній формі біатлоністок до Олімпіади.

У Нове-Место проходить Чемпіонат Європи. Як ви можете оцінити виступ нашої збірної? Це дуже гарний досвід для молодих спортсменів, зважаючи ще й на наступні Олімпійські Ігри 2018 року. Оскільки Підргрушна та Семернко можуть піти у декретну відпустку. Тому вже зараз потрібно дивитись у майбутнє.

Виступ Яни Бондар дуже вражаючий на цьогорічному Європейському форумі. Навіть не дивлячись на кількість промахів, Яна це відігрує ходом своїм.

По-перше Яна прийшла в біатлон з лижних перегонів, як я та Зубрилова. Тому хід в неї дуже добрий. Ну, і ми знаємо специфіку лижниць, що вони захопляться бігом і приходять на стрільбу не контролюючи пульс, тому й важко їм стріляти. Також не потрібно забувати про те, що Яна лише другий сезон в біатлоні, тому в неї все ще попереду.

За 22 роки Незалежності України наша жіноча збірна виступає набагато краще ніж чоловіча. В чому специфіка і в чому полягає фактор відставання результатів наших чоловіків від жінок? Специфіка жіночого біатлону в тому, о декілька років побігала і зміна поколінь, а в чоловіків це все трошки довше. Хоча, і кошти виділяються, і Бринзак, Сафіулін та Бубка дуже добре працюють. Тому, це і для мене є білою плямою і чіткої відповіді я не знаю. Але хочу побажати нашим хлопцям гарного виступу у Сочі.