Бронзовий призер ЧС-2006 грав у Говерлі, а зараз бігає в квача на телебаченні. Буремний шлях Девіда Одонкора

Перші кроки

Девід Одонкор народився у Гані, а виріс у маленькому містечку Бюнде (45 тисяч), що в північному Рейні-Вестфалія, коли розпався шлюб його батьків - ганця та німкені. У 6 років мати у пошуках кращої долі переїхала з сином до Дортмунда. Зірок з неба Девід не хапав, через місцеві футбольні команди в 14 років потрапив до системи місцевої "Боруссії". Тоді Одонкор і зрозумів, що вже можна покидати тимчасову роботу листоноші - на життя він зароблятиме футболом. Саме з джмелями пов'язаний найуспішніший період в кар'єрі Девіда - він дебютував за головну команду, яка у сезоні 2001/02 під керівництвом Маттіаса Заммера стала чемпіоном країни (востаннє до чемпіонств Юргена Клопа).

Основною чеснотою Одонкора на полі була швидкість - гравець порівняно невеликого росту, міцно складений (74 кг при 1.72 м зросту), мав чудову стартову швидкість. Якось йому навіть вдалося пробігти 100 метрів за 10.6 секунд. Молодий гравець здебільшого виходив на заміну, своєю швидкістю освіжав гру, проте не надто ефективно (усього 2 голи).

Тим не менше, цього вистачило тодішньому тренеру Юргену Клінсманну, який у 22-річному віці викликав його до табору збірної для підготовки до домашнього ЧС-2006. Крок ризикований та неочікуваний, адже фактично Клінсманн позбавив потужної зброї молодіжну збірну, яка брала участь у чемпіонаті Європи, що проходив у 2006 році в Португалії (так-так, той самий, на якому наша славетна збірна з П'ятовим, Романчуком, Іщенком, Михаликом, Чигринським, Алієвим, Мілевським та компанією здобула срібло, у фіналі поступившись збірній Нідерландів). Німці ж відрядили найкращих молодих гравців у головну команду (Подольськи, Хута, Янсена, Швайнштайгера, Мертесакера) та провалилася, зайнявши останнє місце у групі (разом із господаркою Португалією), пропустивши вперед збірні Франції та СербіЇ.

Чи міг би допомогти Одонкор молодіжці? Сумніваюся, проте Клінсманн визвав молодика до лав збірної недарма. План головного тренера був випускати прудконогого вибухового вінгера у другому таймі, щоб той розривав втомлені оборонні редути суперника. В результаті Одонкор на ЧС чотири рази виходив на поле (з 7 матчів збірної на турнірі), проте зіграв усього 120 хвилин. Проте цього вистачило, щоб на 91 хвилині добити збірну Польщі, яка відчайдушно відбивалася у меншості. Девід зробив, як вміє найкраще - відкрився під передачу на хід, пробіг флангом та прострілив у центр - Оліверу Нойвіллю залишалося просто влучно пробити з чудової позиції. Результат - 1:0, матч третього туру між Еквадором та Німеччиною став формальністю - обидві команди пройшли в 1/8.

Додаткового значення для Одонкора ця результативна дія мала через те, що цей матч збірна Німеччини проводила на Вестфаленштадіоні - домашньому стадіоні "Боруссії", тому Одонкор якнайдужче бажав показати себе саме перед рідними вболівальниками. Цей момент він і досі згадує як найкращий у своїй кар'єрі, проте відзначає всі виклики до збірної вцілому. За іронією долі цей матч став останнім для Одонкора у Дортмунді, адже після ЧС його за 6 мільонів євро придбав Бетис, який щойно продав Хоакіна Санчеса до Валенсії та терміново шукав підсилення. У молодому гравцеві іспанці вбачали закриття позиції правого вінгера на довгі роки.

Іспанський вояж

Але не так склалося, як гадалося. Почалися серйозні проблеми з коліном, які згодом поставили чорну мітку на всій його кар'єрі. Травми були достатньо серйозними, щоб лікувати їх шляхом саме хірургічного втручання, після якого зазвичай Одонкор пропускав щонайменше 3 місяці. Під час періоду в Андалусії Девід лягав під ніж мало не щороку. Йому вистачило натхнення та сил відновитися та отримати виклик до збірної вже перед Євро-2008, на якому він вийшов на полі в програному матчі з Хорватією (1-2) та отримав срібну медаль.

Проте це можна назвати останніми хорошими спогадами Одонкора. Коліно, коліно, коліно...Після чемпіонату Європи Одонкор не прибув до клубу, а поїхав лікуватися до Німеччини. Дійшло до того, що президент "Бетису" підписав із Девідом угоду, в якій було сказано, що контракт буде анульовано, якщо гравець не повернеться до розташування клубу в зазначений термін. Керівництво андалусійців вбачало саботаж та бажання Одонкора подовжити контракт на більш вигідних умовах.

До Євро Одонкор зіграв у 33 матчах за 2 сезони та забив один гол. Проте хронічні проблеми з коліном змушували Девіда регулярно продовжувати лікування - наступного сезону всього 7 ігор. Після чергового хірургічного втручання до коліна футболіста потрапила інфекція, через що Девід 2 місяці перебував у реанімації, а потім ще рік відновлювався. Бетис вилетів у Сегунду та не був зацікавлений у "нерухомості", тому контракт Одонкора добіг кінця у 2011 році, хоча за станом здоров'я він не виходив на поле ще з 2010. Був навіть варіант із "one-term-loan" у Рейнджерс, проте в клубі з Глазго, оцінивши його медичну картку, перелякалися підписувати угоду. Одонкор лишився без клубу.

Завершення кар'єри

Прихистком для Одонкора стала "Алеманнія" з Аахена - клуб другої Бундесліги запропонував Девіду контракт, який гравець не вагаючись підписав. Сезон склався для Одонкора - 2 голи та 3 асисти у 23 матчах, стільки за сезон він не грав ще з часів "Борусії" - проте не склався для "Алеманнії", яка за підсумками сезону вилетіла з другого дивізіону. Контракт Одонкора було розірвано. Кілька місяців пошуків, пропозиції різнилися як за фінансовим принципом, так і за територіальним. 

Так Одонкор опинився в афері Томаса Крауна Олександра Шуфрича - ужгородській "Говерлі". Девід не приховував - з точки зору фінансів та розташування пропозиція з України була найцікавішою (обговорювалися варіанти з США, Туреччиною та Австралією). Також Одонкор був упевнений, що ще зарано його списувати, що "Говерла" стане його трампліном для повернення в більший футбол - він говорив про бажання зацікавити своєю грою "Динамо" та "Шахтар". Тодішній тренер ужгородців Олександр Севидов не приховував свого зацікавлення попрацювати з таким досвіченим гравцем, багато нахвалював його.

2 голи та 3 асисти у 14 матчах до зимової перерви - звучить досить непогано, так? Проте це є весь доробок Одонкора за його єдиний сезон у "Говерлі". Взимку 2013 року Bild видав інтерв'ю Одонкора, в якому він буквально кричав про те, що хоче негайно повернутися до Німеччини. Шуфрич усі ці чутки заперечував та навіть погрожував судитись із німецьким виданням, адже за його інформацією Одонкор нікому інтерв'ю не давав. Більше інформації з'явилося згодом - коли Девід розповів, що йому було важко в Ужгороді: тихе маленьке місто, яке він обійшов пішки за 5 хвилин, родина в Німеччині, мовний бар'єр у місті та у клубі, низький рівень життя, один комплект форми на сезон, який Одонкор сам прав щодня. Єдину радість у нашій країні Девіду приносив футбол, проте з ним теж було не дуже: на коментар Одонкора, що "Севідов як тренер нічого йому не дав", Олександр Володимирович пояснив, що по-перше "не знає, що може дати колишньому гравцю збірної Німеччини", а по-друге, що Одонкор не міг тренуватися на надто жорсткому полі тренувальної бази "Говерли", через що завжди займався за індивідуальною програмою, а замість тренувань їздив до Будапешту, де займався з фізіотерапевтом, адже хронічні проблеми з коліном при постійних навантаженнях нікуди не зникають та не лікуються.

"Говерла" мала покинути чемпіонат, проте чергові ігри в пасочки ФФУ та УПЛ залишили їх ув еліті - "Кривбас" зайняв 7 місце, проте не отримав атестат на наступний сезон, а у Першій лізі "Сталь" та "Олександрія" відмовилися від участі в УПЛ, а "Буковина", яка зайняла 4 місце, не змогла отримати атестат для участі в УПЛ. Тож "Говерла", як і запорізький "Металург", залишилася в еліті, а місце "Кривбасу" зайняв "Севастополь". Проте Девід Одонкор покинув Ужгород, а згодом повідомив про завершення кар'єри професійного футболіста.

Життя після футболу

Після завершення кар'єри Одонкор шукав себе як спортивного директора, асистента тренера, граючого тренера та просто головного тренера різноманітних команд нижчих дивізіонів Німеччини. Навіть став асистентом тренера турецького Ескішехірспору з другого дивізіону чемпіонату Туреччини, проте в кінці минулого року контракт було розірвано.

Одонкор використав чудову можливість попрощатися з футболом у благодійній грі "Бундесліги та друзів" аж у травні 2018 року, який зіграли на домашньому стадіоні "Алеманнії" - останнього німецького етапу в кар'єрі Девіда. Після завершення матчу Одонкор дякував усім, хто допомагав йому впродовж його зльотів та падінь та не скупився на емоції. Рідною для себе командою вважає дортмундську "Борусію", за збірну команду ветеранів якої продовжує грати час від часу.

Девід не любить говорити про важкі періоди його кар'єри - зовсім не говорить про травми. Єдине, що він може сказати про ті часи - "я поборов той період саме тому що намагався не думати про це, тож давайте не будемо". Обожнює згадувати виклики до національної збірної, часто переглядає документальний фільм "Німеччина. Зимова казка" про звитяги збірної на домашньому ЧС. Благодійний-прощальний матч Одонкора назвали "Одонкор. Літня казка".

Нещодавно з'явилася інформація, що з 2020 року Одонкор планує "згадати молодість" та побігати за "Вільгельмсхафен" з одноіменного містечка, що знаходиться у нижній Саксонії (північно-західна частина Німеччини), і вже навіть встиг забити гол за нову команду. Спробувати свої сили в чемпіонаті області Одонкор зможе вже в березні.

Мажорною нотою, на якій я хотів би завершити це оповідання буде телевізійна кар'єра Одонкора, яка поки що складається досить вдало. У 2015 році Девід переміг у реаліті-шоу "Великий брат" - німецькій адаптації нідерландського "Big Brother", де учасники живуть ув одному будинку та не можуть комунікувати ні з ким, крім мешканців цього будинку (щось на кшталт російського "Дом"). Одонкор брав участь у "Celebrity Edition" та переміг.

Іншим телевізійним проєктом, який мене зацікавив та став стимулом створити цей допис, став німецький проект "Catch!" (кетч або квач, якщо простіше) від незалежного французького продакшена Banijay Group. Перший сезон вийшов у 2018 році, досить успішно пережив дебют на телебаченні, кілька сезонів, міжнародний сезон (брали участь збірні команд Німеччини, Австрії, Швейцарії та Англії), мають стабільно хороші рейтинги з позитивною динамікою. Нещодавно я дізнався про таку чудову річ, як WCT (World Chase Tag - чемпіонат світу з квача або догонялок, якщо по простому), в якому типові доганялки об'єднали з перешкодами зі світу паркуру.

Зліва - автор ідеї Люк Мокрідж - італійсько-канадський режисер, актор, продюсер, комік, автор ідеї шоу, який кожного сезону є капітаном однієї з команд (на фото з перев'язаним коліном, адже травмувався під час одного зі змагань)

Проект "Catch!" пішов далі та додав цьому руху різноманіття. Тут не буде однакової "мапи", є різні етапи, за успішне завершення яких команди отримують залікові бали, які після завершення всіх етапів додаються. У другому сезоні капітаном однієї з таких команд і став Девід Одонкор. Суперники там трапляються досить різні, але зовсім не прості - окрім рядових шоуменів, акторів, режисерів чи співаків там багато каскадерів, трейсерів, акробатів, гімнастів, бігунів, олімпійських чемпіонів з різних видів та інших атлетів.

(Одонкор "водить" з 09:55 - найшвидший раунд у той день!)

А ось Одонкор у фінальному випробуванні одержує перемогу для своєї команди проти Діна Танвані (раннінг-бека команди з американського футболу - Кьольнських Крокодилів)!

Відео на канал викладаються поетапно (по одній вправі на кожному відео), тому відстежити турнірне становище команд важкувато, якщо просто дивитися відео, але я не зважаю на результат, а просто насолоджуюся переглядом. Чого і вам бажаю!

Наостанок - Девід Одонкор обирає свій топ партнерів по дортмундській "Борусії"

P.S. Девід Одонкор ув інтерв'ю наголосив, що він саме Девід, а не Давид. Трибуна, як щодо змінити тег? ;)