Як зробити круте інтерв’ю: 10 порад від Андрія Сеньківа
Журналіст Tribuna.com допоможе вам перед плей-офф.
Журналіст Tribuna.com допоможе вам перед плей-офф конкурсу «Найкращий блогер України».
Інтерв’ю – один із одночасно найскладніших і найлегших жанрів в журналістиці. Перше – бо не все залежить особисто від тебе, а й від співрозмовника. Поганий настрій, закритість, інколи – навіть відсутність. Ви готувалися, планували, а він банально не підняв слухавку або не прийшов на зустріч. Друге – бо слабкості інтерв’юера можуть замаскуватися за харизмою і говіркістю героя.
Якщо говорити про важкість жанру, то процес від вибору героя до фінальної публікації на сайті вимагає чималих зусиль і часу. Нижче спробую пояснити, що треба робити для того, щоб не провалитися.
***
1. Треба чітко розуміти – для чого говорити з конкретно цією людиною? Чи може вона розповісти щось цікаве? Часто нетоповий спікер може розповісти куди більше, ніж зірка. Останні роздають тисячі інтерв’ю, їх запитали про все на світі та й зазвичай стиль їхніх відповідей дуже банальний. Вони навчені відповідати сухо – для них інтерв’ю не розмова, а анкетування. Свого часу в мене була можливість зробити інтерв’ю з Андрієм Шевченком, але як зробити це цікаво – спершу не міг уявити. Журналісти вже купу разів промусолили його кар’єру, похід в політику й тренерство. Але ніхто не знає, що він за людина, що любить, що їсть, чи ходить в кіно, чи миє посуд. Про це його й запитав.
Інша справа – нетопи. Бажано писати тих, то працював з такими (як тут), чи має цікаву життєву історію (як тут). В першому випадку треба говорити про зірок – вони знають не менше, але досвіду спілкування з журналістами в них – мало. Зазвичай такі не тушуються, не соромляться й живо говорять. Слід уникати інтерв’ю «просто з футболістом». Наприклад, поговорю з ним, бо він грає в УПЛ. Це ненадійний підхід. Шукайте історії в героях, а не героїв в історіях. Якщо футболіст 8 разів був на Майдані, ви про це знали й запитали – супер. Якщо ви запланували говорити з гравцем про Майдан, а він нічого про це не знає, ви провалилися.
2. Треба знати про героя максимально детально. Шукайте за тегом на Tribuna.com, гугліть й радьтеся з тими, хто з ними спілкувався.
3. Щоб інтерв’ю було повноцінним і вдалим, має бути кілька тем для розмови. Випишіть ключові слова, фрази, деталі, дати, події й розподіліть їх по блоках в залежності від теми. Якщо є така можливість, перегляньте відео-інтерв’ю героя. Це допоможе зрозуміти, як говорить ця людина, як себе поводить, як реагує на ті чи інші питання. Треба розуміти, інтерв’ю – це не набір питань, а розмова. Коли йдете на пиво з другом, якого не бачили 100 років, ви ж не пишете питання на папірці й не зачитуєте їх? Тут ситуація схожа. Говоріть з людиною, а не просто ставте питання.
4. Домовтеся про тривалість інтерв’ю – спікеру це потрібно знати. Щоб розкрити людину, вистачить години. Найкращий варіант – зустріч. Але підійте й відео-зв’язок. Уникайте телефонних розмов – спікер в будь-який момент може покласти слухавку. Однак бувають випадки, що вдаються навіть такі інтерв’ю. Але це швидше виключення, ніж правило. Також не забувайте ввімкнути пристрій для запису, перевіряйте його. Трапляється, що інтерв’ю закінчилося – а диктофон не працював.
5. Бажано почати розмову з чогось банального – як життя? Як справи? Якщо вмієте жартувати, то взагалі супер. Це робиться для того, щоб розговорити спікера, щоб він розумів – напроти не ворог і не прокурор, а людина, яка просто хоче поспілкуватися й вміє слухати. Правда, це навряд чи допоможе з людьми категорії Павелка – до них треба готуватися, як до війни.
6. Слухайте спікера. Уважно слухайте спікера. Того, що він просто говорить, а ви чуєте – мало. Треба розрізняти, коли він «лиє воду», а коли говорить конструктивно. В останніх випадках – не перебивайте, в перших – перебивайте. Розмова має йти за вашим сценарієм, а не за сценарієм спікера.
7. Необов’язково слідувати заготовленому плану. Під час розмови може виявитися, що в героя є болюча тема, про яку він готовий говорити і вона актуальна для читача. Приклад – інтерв’ю з кікбоксером Павлом Журавльовим. Я знав, що він служив у ВМСУ в Криму, але не більше того – в попередніх інтерв’ю він говорив про це дуже мало. Тому Крим був лише однією з підтем нашої розмови. Виявилося, що він хоче про це говорити й аналізувати. Закрив блокнот й запитав те, що б цікавило середньостатистичного читача про анексію Криму. Якби ми продовжили говорити про кікбоксинг, це було б непогане інтерв’ю про спорт. Так – ми підняли важливу суспільну тему, до якої герой прямо дотикався.
8. Не бійтеся прямо питати про складні теми. Це – помилка майже всіх інтерв’юерів. Вони поважають героя, бояться підставити й в підсумку – просто кружляють. Замість «Смалійчук бився в роздягальні?» питають «що Смалійчук робив у роздягальні?», замість «що відбувається на Сході?» – «як ви ставитеся до подій в Україні?», замість «чому «Динамо» провалило сезон?» – «чи ви виконали цілі на сезон?» Яскравий приклад – інтерв’ю з Олексієм Гаєм. Оцей відрізок ніколи не дасть мені спокою:
- Алексей Гай и фон возле вашего имени говорит о том, что вы, скажем так, не козак.
– Куда? Самый настоящий я – запорожский!
- Вы же понимаете, о чем я. Почему такое впечатление складывается и верное ли оно?
Замість прямого питання, я кружляв. Не робіть так ніколи!
9. Уточнюйте. Якщо герой говорить суперечливу чи незрозумілу фразу, обов’язково перепитайте, а не задавайте наступні питання. Не бійтеся цього робити. Наприклад, в інтерв’ю з Сергієм Рафаїловим, я цього не зробив:
– Но нельзя интегрироваться в Европу, ограничивая в правах сексуальные меньшинства.
– Я не говорю об этом. Я лишь против пропаганды.
Тут слід було уточнити – чи не проти він брати на роботу геїв? Що слід з ними робити і як боротися? Ці питання були на поверхні й випливали з ходу розмови – треба було докрутити цю тему. А я перейшов до іншого.
10. Вітаю – ви пройшли найцікавіше, а тепер сядьте, вдягніть навушники і друкуйте без кінця :)
Важливо – не потрібно давати все, що сказав герой – якщо у відповіді нема нічого вартісного, видаліть її. Структуруйте, діліть по блоках, редагуйте. Звісно, що у розмові ви вживаєте банальні слова – «привіт», «добрий день», «дякую», «так-так», але писати їх в тексті нема потреби. В інтерв’ю ви – на другому плані. А оці слова зміщують акценти в вашу сторону.
***
Якщо у вас виникли питання, пишіть в коментарях. Спробую допомогти.
Енджой!
