Сергій Сидорчук: «У дні перед війною переживав, особливо після того, як цей варвар зробив свою мерзенну заяву зі злісним виразом обличчя»

Капітан «Динамо» Сергій Сидорчук в інтерв’ю Команді №1 розповів про перші дні війни.

— Як для тебе й твоєї сім’ї починалася ця війна?

— Як і багато українців, я прокинувся від вибухів — ми живемо неподалік аеропорту Жуляни, і туди, здається, щось прилетіло. У залі винесло ручку від балконних дверей, забігла старша дочка і зі сльозами запитала: «Тату, на нас напали?» Це був найгірший день у моєму житті.

Увечері 23-го ми з дружиною приготували речі для дітей, аби зранку не витрачати на це час. Я збирався відвезти їх до садка та школи, а на 10.30 у нас було призначено збір на базі. Пам’ятаю, дружина дістала м’ясо з морозилки — вранці хотіла приготувати на обід суп. Пам’ятаю, що їй не спалося. Зрозуміло, що вона вже була на дев’ятому місяці вагітності, але вона мені сказала: «Сірий, мені якось тривожно».

Я заснув, але всі ці дні перед війною, звичайно, читав новини, стежив за ситуацією. Переживав. Особливо після того, як цей варвар зробив свою мерзенну заяву зі злісним виразом обличчя. Це було, здається, за кілька днів до нападу.

— Перша реакція — шок?

— Звичайно, я повинен був зберігати холоднокровність, але речі і документи збирав похапцем. Набрав Сірого Кривцова, ми з ним в одному під’їзді живемо, і він каже: «Давай на паркінг». Там і просиділи години до 11-ї. Потім вирішили піднятися додому, погодувати дітей. Встигли, а за якийсь час знову почули вибух і вирішили більше не наражати на небезпеку свої сім’ї.

До нас приїхала сім’я Андрія Пятова, і там, на паркінгу, ми провели дві ночі. Спали у машинах.   — Як на це все реагував клуб?

— Нам, футболістам, було надано максимальну підтримку. Вирішили зібрати всіх бажаючих на базі. Там ми поселили свої сім’ї на підвальному, цокольному поверсі. Звичайно, стало трохи тихіше, але не спокійніше. Ми бачили, як щось горіло під Васильковом, – сказав Сидорчук.