Михай Лека: «Я відчував себе героєм фільму про апокаліпсис, думав, що це може закінчитися чимось поганим»

Захисник «Львова» Михай Лека розповів про те, як відбувся його перехід до львівського клубу, а також про те, як виїжджав з України після російського вторгнення.

«Це був важкий період, коли я шукав свою команду. Закінчився «Арджешем», у мене були деякі пропозиції в Румунії, однак ми не змогли домовитись. Минулого року у мене було весілля.

Я створив обліковий запис у LinkedIn і там заплатив суму грошей, щоб зробити професійний акаунт, 25 євро, щоб зробити його більш помітним, і туди я поклав своє резюме, відео з матчів і вів там перемовини.

Представники азійських країн писали мені, планували підтримувати зв’язок, тому що трансферне вікно закінчилось. Я зустрів агента з Болгарії, який через свою компанію познайомив мене з агентом з України.

Я йому довіряв, ми говорили по відеозв’язку, він надіслав мені квиток на літак, він надіслав мені офіційний документ з клубу, з якого мені подзвонили. Я вів переговори зі «Львовом» та з «Металістом».

Ми приїхали додому о 3 годині ночі в суботу. Коли ми виїхали, нас забрав представник клубу і відвіз нас на митницю. В один момент трапилось дві аварії, тому ми йшли пішки 8-10 кілометрів з багажем.

Я відчував себе героєм фільму про апокаліпсис, думав, що це може закінчитися чимось поганим.

Коли я йшов на митницю, думав, що пробуду там 4-5 годин. Але там я побачив, що там було близько 4 000 людей, з окремими рядами жінок і дітей з одного боку і чоловіків з іншого. Вони пропускали більше жінок і дітей.

На митниці не було так спокійно, як у моєму місті. Коли я прийшов туди, я побачив правду, пекло. Через 14 годин мені вдалося вийти з митниці. У мене йшло дві години для того, щоб зробити крок вперед. Я просто був вдячний світу, коли вдалось ступити два кроки.

Коли вони відчинили ворота і пройшли 5-6 людей, люди штовхали своїх дітей попереду. Комп’ютерна система також в один момент вийшла з ладу, і на її відновлення знадобилося близько двох годин.

Я справді думав прийти наступного дня, але вирішив залишитися і почекати. Були іракці, американці, поляки, кілька націй.

У мене було лише два варіанти, щоб долетіти додому літаком: 13.00 та о 18.00. На перший я не встиг, бо таксі не приїхало...

Я розмовляв з президентом клубу, і він сказав мені, що йому буде важко, дуже важко нам платити, і якщо ми хочемо піти в інше місце, він дасть нам документи. Я хочу знайти іншу команду і грати.

У Львові сирена лунала щодня. Я чув, як вибухнула бомба. Але тепер я думаю, що покинути Україну буде ще важче», – сказав Лека.