Вихованець «Шахтаря» Федотов: «Записався у тероборону. Мені видали зброю, виконую поставлені завдання»
Вихованець «Шахтаря» Микита Федотов розповів, як вступив до лав тероборони, щоб обороняти Україну від військ РФ.
– Я їхав із Мукачевого до Харкова – підписувати контракт з «Металістом». Угода вже була готовою – про це мені написали о першій ночі, тож я сів у потяг. О сьомій ранку зателефонував батько – він у мене військовий, пройшов АТО і Афганістан. «Синок, почалася війна».
Сім’я у паніці, а я у вагоні. Приїхав до Дніпра і прийняв для себе рішення, що буду пліч-о-пліч з батьком. У лави ЗСУ вступити не міг, бо не маю бойового досвіду, тож записався у територіальну оборону. Мені видали зброю, виконую поставлені завдання.
– Перші думки та емоції, коли дізналися про війну? Далеко не кожному поколінню випадають подібні випробування… А тут ще й такий серйозний ворог.
– Скажу чесно: вважаю, що для нас, українців, не існує серйозних ворогів. Людей із нашим характером просто немає. Ми готуємо коктейлі Молотова, лягаємо під танки, голими руками роззброюємо ворога.
Спершу, звісно, був страх та нерозуміння що відбувається і як відбувається. Не розумів масштабів. Але що ближче доїжджав до рідного міста, то спокійніше ставало. Усвідомлював: зі свого міста нікуди на Захід виїжджати не хочу. Тут мій дім, моя сім’я, тож я зобов’язаний залишитися.
– Якщо ваш батько – військовий, отже певний досвід володіння зброєю у вас вже був?
– Мені, мабуть, ще змалку давали зброю в руки. З автоматом і всім іншим поводитись умію. Не спецназівець, звісно, але щось та й знаю.
– Опишіть свій день на війні. Який у вас режим?
– Ночую вдома. Зазвичай о 7-ій ранку – підйом, мене забирають, везуть на певну ділянку і дають завдання. Поки що, звісно, ніхто мене вперед пускати не буде. Тож допомагаю евакуйовувати мешканців, сприяю волонтерам, займаюся медійним напрямком, набираюсь досвіду у старших колег.
Мама, брат і моя кохана подалися у волонтерство. Словом, працюємо всією сім’єю, – сказав Федотов.
