Кишеньковий Неймар. Навіщо «Шахтарю» Бернард

Крок назад – два вперед. Після того, як Фернандіньо таки добився свого трансферу до Англії у «Шахтарі» не залишилося представників збірної Бразилії. Але тепер у Донецьку буде вже два футболісти тієї селесао, що нещодавно вщент рознесла іспанських гегемонів на Кубку конфедерацій.

На заміну капітану швидко купили молодого чорнороба Фернандо, але це той випадок, коли присутність гравця у збірній виглядає не надто переконливо. Не те щоб він потрапив туди як протеже впливових агентських контор, але затримався там тільки завдяки схильності Луіса Сколарі завжди брати до своїх команд кількох досить посередніх та неймовірно працьовитих футболістів, тримати їх в якості наочного прикладу старанності, котрої так часто позбавлені зірки-фантазисти. Тож дожити у збірній до домашнього чемпіонату світу Фернандо буде вкрай важко, а шанси потрапити на свято в нього зовсім мінімальні.

Інша справа – найсвіжіший новачок «Шахтаря» Бернард. Не секрет, що цей хлопчик – інакше не назвеш, бо на вигляд він саме підліток-хлопчисько – зовсім не хотів їхати до України. Варіант за «Арсеналом», який ним теж цікавився, відпав через традиційну нелюбов англійців до перемовин декількома власників прав – на відміну від Пауліньо, що повністю належав «Корінтіанс», права на трансфер Бернанда були розділені. Він би з задоволення залишився у рідному «Атлетико Мінейро», у крайньому випадку – перейшов би до «Порту». Бернард був готовий суттєво втратити в грошах і відкласти перші в його житті великі заробітки на рік аби тільки гарантовано бути у збірній під час домашнього чемпіонату світу. А там він зараз має гарантоване місце – щоправда місце це за спиною хлопця ціною в 50 мільйонів євро, що цього літа перейшов до «Барселони».

Бернард був, є і буде у національній команді основним кандидатом на підміну Неймару

З одного боку, Бернард був, є і буде у національній команді основним кандидатом на підміну Неймару. З іншого – саме через наявність в збірній вихованця «Сантоса» в «селесао» виникла потреба у чистих лівофлангових форвардах. Не було б Неймара, швидше за все, і не грав би так широко в атаці Сколарі – мати стовідсоткових латералів і суто флангових форвардів водночас не зовсім його кредо. Але ігнорувати таких талантів як Лукас Моура та Неймар «Залізний Сержант» не може, а досвід та кваліфікація утримують його від дурних експериментів з пошуку для світових зірок інших позицій.

Залишись Бернард вдома, мав би всі шанси зіграти на чемпіонаті світу. В «Шахтарі» це залежало б від його акліматизації в Україні, від успіхів чи їх відсутності донеччан в Європі. Насамкінець, агентська контора, що володіла часткою прав на нього, має міцні зв’язки з «Порту». Всі обставини були проти, але «Шахтарю» дивом вдалось вмовити бразильця.

Писати про те, що Бернард талановитий просто зайве. Він змусив заговорити про себе усього лише трохи більше року тому, а у дорослому футболі проводить третій сезон.

Тим не менш, він вже зірка за усіма показниками. Бернард – або, як його скорочують, Бе – це одночасно швидкість і двонога техніка а-ля Марк Овермарс. Смішно згадувати, але цей малюк зростом 163 сантиметри в юнацькому футболі був навіть опорником. Як його туди занесло, зараз важко зрозуміти, але це загартувало характер Бернарда. Перебирати харчами не доводилося: юного Бе двічі відраховували з команди як безперспективного через мініатюрний зріст, тому він погоджувався грати хоч центрального захисника, лише б залишитись у футболі. Цікаво буде тепер побачити цього кишенькового вінгера в українських реаліях, для нас такі «гноми» – екзотика.

163-сантиметровий Бе – це одночасно швидкість і двонога техніка а-ля Марк Овермарс

Звичайно, Бернарду доведеться пристосовуватися до європейського футболу з його більш щільною опікою, але не сумнівайтеся, що він повноцінний боєць. Не знайомі з бразильським футболом часто вважають, що грають там лише на чистих м’ячах і не знаються на грубощах. Насправді все інакше. Грубості у чистому вигляді там значно більше ніж у нормальних європейських лігах. Врізати з двох ніг, винести супротивника у підкаті так, щоб він шкереберть летів через рекламні щити – норма у більшості матчів. Інша справа, що дрібних поштовхів і зачепів у бразильців менше через дещо нижчий темп гри.

Бернард же не тільки все це пройшов, а й останнім часом продемонстрував вміння добре відбирати м’яч, боротися до кінця проти суперників вищих за нього на дві-три голови. Саме так він відіграв у вирішальних матчах Лібертадорес, коли суцільно атакувальний «Атлетико Мінейро», команда швидкості й імпровізації, радикально змінився, заграв стримано і видряпав трофей не на техніці та швидкості, а стиснувши зуби у жорсткому клінчі.

Героями драматичної (тричі «Мінейро» мав би програвати і тричі вигравав) кінцівки розіграшу цього аналогу Ліги Чемпіонів стали воротар Віктор, захисник Леонардо Сілва і вінгери Тарделлі з Бернардом. Це вони, а не європейські зірки Роналдіньо та Жо, видряпали трофей в критичний момент.

Головною людиною у футбольному житті новачка «Шахтаря» став тренер Кука, один з зовсім небагатьох топ наставників у себе на батьківщині, що завжди будують яскраву атакувальну гру. Не дивуйтеся, бразильські тренери дуже часто діють обережно і надто прагматично, це немов компенсація за наявність чималої кількості технарів індивідуалістів та егоїстів у тамтешній лізі.

Як «Шахтар» збирається розмістити 12 бразильців на вдвоє меншій кількості місць в умовах внутрішнього ліміту – питання без відповіді

У 2011-му Кука прийшов рятувати «Мінейро» від вильоту з серії А. Взагалі то це чубате мишеня на ім’я Бернард дістав з молодіжного складу ще попередній тренер Дорівал Жуніор, але стабільно дав місце в заявці на матчі саме Кука. Завдання врятуватиь було виконане, наступного року команда вже боролася за чемпіонство (теж для Бразилії не диво) і у липні нинішнього взяла Лібертадорес. За цей час Кука дав футбольному світу Бернарда і Маркоса Рошу, а найголовніше реставрував таких хлопців як Роналдіньо, Тарделлі та Жо, витягнувши здавалося вже збитих льотчиків з клубно-алкогольного вирію. Тепер думай: чи то з такими талантами Куку варто запросити на наші терени, або Артему Мілевському є сенс попроситися у «Атлетико Мінейро».

Щоправда, Бернарду пояснювати переваги здорового способу життя не було потреби. Мініатюрний латераль цінний не тільки швидкими і «розумними» ногами під світлою головою, а й цілеспрямованістю і працьовитістю. Такий вочевидь не повторить шлях талановитого Нері Кастільо (запив, раз і на завжди) чи стрімкого Андре Рібейро (не хотів і вперто не грав, аби повернутися додому). Бе йде з рідного клубу на хвилі неймовірного успіху, найвищого досягнення в історії команди. Він вже кумир чорно-білої торсиди. От тільки красиво попрощатися з нею не вдалося, хоча був відмінний шанс. Вдома на рідній «Індепенденсії» Бернард забив красивий гол у ворота «Атлетико Паранаенсе» на 83-й хвилині гри і вивів свій «Мінейро» вперед. Зраділий гном побіг до трибун аби знявши основну футболку продемонструвати напис «Uma vez até morrer» – «Один раз і до самої смерті». Фани шаленіли у захваті, відбувалося ідеальне прощання юного кумира з клубом – та все змінилося вмить, коли за зняту футболку суддя дав кумиру другу жовту, вилучити з поля, а «Мінейро» у меншості встигане пропустити двічі і програти останній Бернардів матч.

Насамкінець, від якості – до кількості. З приходом Бернарда у «Шахтарі» стало 12 бразильців. Розмови про те що, у команді їх не може бути багато (чи то більше двох, чи то більше трьох) – звичайно, маячня. Але у «Шахтаря» з нинішнім складом їх стала така кількість, що впирається в обмеження не стільки ліміту чи мікроклімату, а в базові правила гри в футбол. Талановиті бразильці у більшості своїй відзначаються найбільш не ігноруванням гри у відборі (це ще один міф, бо вже якось бразильські команди виграють різні турніри), а потребою в ігровій практиці. Бразилець з талантом завжди прагне грати і гіршого, ніж сидіти в запасі, не знає. На батьківщині це питання вирішується наднасиченим календарем, коли ігор вистачає на всіх, і, звісно, відсутністю ліміту. Як «Шахтар» збирається розмістити свою дюжину на вдвоє меншій кількості місць в умовах внутрішнього ліміту – питання без відповіді. З них очевидно зайвий тільки Майкон і його легко кудись віддати – в «Зорю» назад чи в «Іллічівець» далі. Є ще Едуардо, котрий через стару травму готовий задовольнятися роллю запасного. Інші, включаючи Бернарда, мають грати, інакше зів’януть – і через півроку-рік ми обговорюватимемо, «як можна було так переплатити за такого переоціненого гравця».