Як в Україні маніпулюють результатами Паралімпіади

Сьогодні пройшла церемонія закриття — Паралімпійські Ігри 2020 офіційно завершенні. Результати виступу українців підіб’ємо пізніше, адже є багато чого цікаво і в ньому треба розібратись.

Раніше перегляд Паралімпіади був простіше — повболівав за наших, подивився щоденний огляд і чекаєш розклад на наступний день. Після цьогорічної Олімпіади і лише одного золота в інтернеті почався масовий бум. На Суспільному пару тижні тому раділи кожній медалі, згладжували невдалі вступи олімпійців, а під час Паралімпіади трохи попускали їх результати, порівнюючи із кількістю медалей, здобутих паралімпійцями.

У соцмережах багато хто почав називати здорових спортсменів «інвалідами» та поливати брудом. Це все результати маніпуляції, яку розвивають транслятор Ігор, ЗМІ та інші спортивні ресурси. Розберемо основні цитати у коментарях і спробуємо пояснити багато різних деталей та нюансів.

«Багато медалей назбирали, не те що здорові олімпійці»

Не треба це порiвнювати! Здобути медаль на Паралімпіаді набагато легше. Для потрапляння на ОІ спортсмену треба виконати норматив, виграти змагання чи потрапити у топ за результатами. При цьому конкуренція занадто велика — усі хочуть поїхати, але вибороти це право зможе лише найкращі. На самих Іграх олімпієць має пройти усю сітку плейоф, усі кваліфікаційні забіги чи запливи, де тільки 2-3 кращих рухаються далі, потім півфінали і сам фінал, де все вирішує мить.

На Паралімпіаді у багатьох видах спорту немає відбору, тобто одразу фінал. У настільному тенісі, фехтуванні групи (де спортсмен має право на помилку), звідки виходили у чвертьфінал, лише найслабші починали з 1/8-ї. У плаванні та атлетиці (трек) лише один попередній півфінал, за результатами яких лише пару спортсменів завершують виступ, усі інші потрапляють у фінал. Кількість спортсменів на кожен клас (яких дуже багато) мізерна, середнє значення десь 10-15. Тобто конкуренція за медалі низька. А комплектів нагород величезна кількість. Для порівняння кількість комплектів у деяких видах спорту Олімпіади/Паралімпіади:

Атлетика: 48/167

Плавання: 35/146

Велоспорт: 22/51

Важка атлетика (паверліфтинг): 14/20

Настільний теніс: 5/31

При чому 80% олімпійців мають шанс взяти лише одну медаль, у той час як майже усі паралімпійці декілька, а то і 5-6 як плавці. У плаванні 620 спортсмени претендують на 146 комплектів нагород, тобто кожен 8-й гарантовано отримає медаль. На Олімпіаді 1000 на 35 комплектів. І де більше шансiв взяти медаль?

«Михайлу Романчуку треба повчитись у Кріпака брати по 5 золотих медалей»

Про різницю у відборі та попередні запливи вже було сказано вище. Не так багато олімпійців зможуть взяти участь на більше ніж двох дистанціях. Один з найкращих плавців світу Романчук у своїх коронках через високу конкуренцію не зміг виграти золото. Більшість параплавців вже на половині дистанції мають гандикап у 5 і більше секунд від конкурентів, яких важко назвати переслідувачами, адже вони у своїх силах допливають до фінішу як можуть.

Також хочеться відмітити змішання класів і дозвіл спортсменам виступати у декількох їх різновидах. Про які медалі можна казати, коли один спортсмен грубо кажучи без кінцівок, а інший має одну, або без кисті, і він має помітно перевагу. У фіналах наших плавців було достатньо спортсменів, яких важко назвати конкурентами. Вони просто беруть участь, показують світу свою силу духу і любов до своєї справи. У нас головна ціль — медалі. Про це трішки згодом.

Мультимедалістом Ігор став наш Максим Кріпак: 5 золотих, 1 срібна та 1 бронзова медалі. Він виступає у класі спортсменів з найменшими ураженнями. Про його дитинство, історію хвороби занадто мало інформації. Лише відомо, що до 2015-го року він змагався серед олімпійців, там був безперспективним через слабкі результати. Тому перед Паралімпіадою в Ріо його перевели у паралімпійці, де з такими даними та показниками він би усіх розірвав.

І це не лише до Кріпака питання. З кожним роком у багатьох дисциплінах від різних країн все більше і більше беруть участь спортсмени, яких важко назвати «з обмеженими можливостями». Якщо вони мають найменші ураження, тоді для них треба окремі класи, адже таке може прирівнюватись до допінгу. Про це наголошують багато спортсменів — не треба перетворювати Паралімпіаду в змагання здорових спортсменів з «купленою інвалідністю».

«Дайте спортсменам заробити хоч якість гроші»

У 2021 році з бюджету було виділено понад 661 млн грн. Це на 227 млн грн більше ніж торік. Звичайно, усі види спорту повинні мати більше фінансування, щоб перекрити усі потреби спортсменів, і має бути справедливий перерозподіл за результатами. У ЗМІ блукає багато інформації про розпил коштів Інваспортом, що тісно співпрацює з Паралімпійським комітетом, та власне займається складом учасників на усі міжнародні змагання та спонсорує участь. Розмір грошової винагороди за призові місця на Паралімпіаді зрівнявся із преміальними для призерів Олімпійських ігор. Це не нормально. По-перше, можливість та вірогідність здобуття медалі на Паралімпіаді вища і навіть не одної, по-друге нижча конкуренція. В Україні спортсменів ставлять в рамки «поїдь зароби собі на життя», адже вклад грошей Інваспорту в паралімпійців суттєвий. Перекрити витрати може тільки премії за медалі, які ще вибили у збільшеному розмірі.

У підсумку паралімпійцям мають виплатити 8,65 млн доларів, або 232,66 млн грн, що майже у тричі більше, ніж у Ріо (86 млн грн), однак тоді було більше сотні медалей і 40 золотих, а на цей раз їх лише 24.

На паралімпійців грошей не шкода, але вони їх повинні і так отримувати. У багатьох країнах премії незначні або взагалі відсутні. Усі спортсмени мають спонсорів і саму підтримку держави, яка створює всі умови для зручного почування у суспільстві. Звичайні люди з обмеженими можливостями отримують копійки і взагалі не пристосовані до життя разом із здоровими людьми. Із премії за одну медаль можна було б побудувати тисячі пандусів по свій країні, зробити щось більше для цих людей. У нас все витрачають на популізм і заради яскравої картинки для глядачів.

«Краще розвивайте паралімпійський рух, а ніж витрачайте гроші на цих дармоїдів»

Купа медалей на Паралімпіаді і місце у топ-3 умовного медального заліку — це не показник спортивної сили держави. Більшість цивілізованих країн потужно розвивають олімпійський рух, а Паралімпіаду сприймають як спортивне свято для особливих людей. Вона має бути для них своєрідним фестивалем та винагородою за їх незламність та спортивний дух, а не засобом заробітку. Чому у нас найбільше учасників у параплавані? Тому що більше грошей можна заробити. Чому не розвинена атлетика для візочників? Тому що це дуже затратно.

В Україні закріпилось правило перекривати результати Олімпіади купою медалей Паралімпіади. Усі в захваті від виступу спортсменів і кількості нагород. Це відводить увагу від основних проблем — занепаду олімпійського спорту в цілому, слабка інфраструктура, спортивна медицина.

Більшість олімпійців шукають спонсорів, продають майно, займають кошти для виступу на змаганнях. Вони не мільйонери, як вважає більшість користувачів соцмереж. Вони знаходяться в таких же умовах, як паралімпійці, а то навіть і гірших. Адже більші ставки роблять на інвалідів, як було сказано вище, для перекриття провалів.

На паралімпійців невербально тиснуть — потрібне тільки золото. Мрія Валерія Сушкевича — сотні українців і боротьба з Китаєм за перше місце заліку, яке не має абсолютно ніякого значення.

Паралімпійським спортсменам треба подякувати за медалі, прославлення країни і взагалі ставитись з повагою, як в принципі і до всіх людей з обмеженими можливостями, но ні в якому разі не принижувати гідність олімпійців, зрівнювати їх виступи, медалі чи щось інше. Це все повинні пояснювати транслятори змагань, коментатори, журналісти передовим глядачам, які увімкнули раз в 4 роки Паралімпіаду і не розуміють, чому у кожному виді ми без перестанку беремо медалі. А більшість з них біжить у соцмережі помудрувати з цього приводу, ще зверху принизити тих, хто намагається просвітити їх у цій темі.

Тож зробимо декілька висновків:

— треба розвивати олімпійський рух;

— треба займатись популяризацією спорту, показом змагань і розробкою загальнодоступних спортивних каналів, а не популізмом;

— вирішувати важливі проблеми, а не перекривати їх результатами Паралімпіади, які в інших країнах не є якимось досягненням;

— допомагати усім інвалідам пристосуватись до комфортного життя у суспільстві;

— возити паралімпійців на змагання з метою отримання для них задоволення, втілення їх мрій у цьому спортивному святі, а не заробітку грошей на них.