«Вільярреал» подарував собі надію, але «Ліверпуль» її одразу ж забрав. Команда Емері повірила у себе... і зіграла, як на «Енфілді»
Мерсисайдці у третьому фіналі ЛЧ за 5 років.
«Ліверпуль» відігрався з 0:2 на «Естадіо де ла Сераміка», переміг «Вільярреал» 3:2 та став першим фіналістом цієї Ліги чемпіонів..
• «Вільярреал» підходив до матчу із сумною новиною – лідер атаки Арно Данджума через проблеми із м’язами опинився поза заявкою, не відновився досі і Єремі Піно. Чуквуезе після проваленого матчу на «Енфілді» цілком логічно опинився у запасі – в атаці вийшли Жерар Морено, який нарешті відновився, та доволі резервний Діа. Клопп зробив дві зміни у порівнянні з першою грою – випустив Кейта замість Гендерсона та Жоту замість Діаса.
В іншому тренери сюрпризів у виборі не принесли.
• Рахунок було відкрито майже одразу, причому це зробили господарі. Еступіньян зробив шикарне закидання у штрафний майданчик, Капу випередив Робертсона і віддав м’яч тому-таки Діа, який виграв боротьбу у ван Дейка та пробив у фактично порожні ворота – 1:0.
На 41-й хвилині Пау Торрес зі своєї половини поля знайшов ген у штрафному «Ліверпуля» Етьєна Капу, того знову не зміг зупинити Робертсон. М’яч у підсумку знайшов голову Коклена, який перестрибнув Трента – 2:0, усе починається спочатку:
Після кількох спроб на початку другого тайму «Ліверпулю» вдалося відквитати перший гол вже на 62-й хвилині. Фабіньо у штрафному майданчику отримав м’яч від Салаха, доволі несильно пробив, але Рульї пропустив його поміж ніг у ворота – 2:1:
Луїс Діас, який замінив Жоту в перерві, вже за 5 хвилин подвоїв перевагу. Трент вдало подав, Діас пробив прямо в ногу Рульї, від якої м’яч відлетів у сітку – 2:2:
На 74-й хвилині Мане отримав м’яч ще на своїй половині, пройшов Рульї, який чомусь вирішив перейти на позицію чи то захисника, чи то опорника, пройшов Альбіоля, який відчайдушно намагався його зупинити й забив у порожні – 2:3:
• У «Ліверпуля» були великі проблеми з якістю гри, щонайменше у першому таймі. Команда Клоппа не була схожою сама на себе в жодному з аспектів. Встановили новий антирекорд точності передач 73% (попередній був 74%), регулярно програвали боротьбу в півзахисті (хоча з такими пасами, як від Пау Торреса, півзахист взагалі не треба) та захисті, пропустивши два майже ідентичні голи. Особливо багато питань до Робертсона, який регулярно втрачав своїх гравців, при цьому не граючи особливої ролі у початку атак, як це було у першому таймі.
Свою долю критики за перший тайм отримує й атака: Жота фактично загубився (його заміна вже на 45-й була дуже красномовною), Мане регулярно губився, що ж робити із тим м’ячем. А ті моменти, де усе ж виходило створити гостроту (як у Салаха на 22-й, хоч і з порушенням правил), впевнено блокувалися гравцями суперника.
• У другому таймі «Ліверпулю» дуже допоміг «Вільярреал». У першій половині гри команда Емері впевнено нейтралізувала всі сильні сторони суперника, активно пресингувала і вдало користалася помилками суперника. А от на другу вийшла із таким же планом, як і у першому матчі – знайти «той самий» удар, віддавши максимум контролю суперникові. Команда Клоппа, здається, тільки того й чекала – одразу ж зламала цей автобус, ключ до якого знайшла ще у першому матчі, і розкатала суперника. Хлопці Емері не створили абсолютно нічого – їхній xG у другому таймі становив 0,0.
«Вільярреале», дякуємо за перший тайм, але навіщо далі грати, як на «Енфілді»?
• Знову окремим пунктом треба виділяти помилки Херонімо Рульї. У першому матчі ми вже говорили про його дивну поведінку. По першому тайму здавалося, що він зробив висновки – його гру можна було оцінювати лише позитивно. Але вистачило рівно на 45 хвилин – перші два пропущені голи він повинен був нейтралізовувати (пропустити поміж ніг – чи не найбільша ганьба для воротаря, ще й у півфіналі ЛЧ). А щодо третього можна сказати лише, що якщо ти не Мануель Нойєр, то й не варто пробувати грати як Мануель Нойєр.
• Бійки у матчі було більше, ніж футболу. На двох команди здійснили 32 фоли – це стільки ж, скільки в обох перших півфінальних матчах разом («Ман Сіті» – «Реал» 11:5, «Ліверпуль» – «Вільярреал» 9:7). Це був один із найдієвіших інструментаріїв, який застосували господарі в нейтралізації «Ліверпуля» у першому таймі – однак у другому він перетворився на інструмент відчаю. Абсолютно необов’язкова друга жовта картка Етьєна Капу в кінці другого тайму – вінець того розчарування, злості та бажання бодай якось виправити ситуацію після трьох пропущених м’ячів.
Фото: UEFA
