Думки скаута. Погляд на процеси в футбольному клубі через комплектацію команди
Всі, хто стежать за моїм блогом, знають, що в мене існує декілька форматів, а саме:
- Звіт скаута(Це текст у формі звіту, в якому оцінюю навички цікавих та перспективних гравців по основних критеріях:психологія, фізична готовність, інтелект, гра з м'ячем, гра без м’яча і т.д.)
- Скаут про критерій(В цьому форматі описую свій підхід до оцінки того чи іншого критерію, зараз в даному форматі є стаття про критерій психологія.)
- Інтерв’ю(З назви формату думаю зрозуміло про що це. В даному форматі стараюся робити текстові інтерв'ю з різними футбольними фахівцями, які можуть широкому загалу розповісти про те, як влаштований футбол, які процеси відбуваються за межами футбольного поля, як працює відділ скаутингу та селекції і т.д.)
Кожний з існуючих форматів в моєму блозі, має свою специфіку та якісь формальні межі, за які я стараюся не виходити, щоб зберегти впізнаваність кожного з них. Існує багато тем пов'язаних з футбольним скаутингом та селекцією, які в існуючих форматах, важко розглянути під різними кутами, тому я вирішив створити новий формат, який називається “Думки скаута”.
В новому форматі, я буду ділитися своїми думками на різні теми пов'язані з селекцію та скаутингом заходячи з різних сторін.Теми в форматі “Думки скаута” будуть більш дискусійними, тому мої погляди можуть не збігатися з вашими, не подобатися, піддаватися критиці, я не претендую на людину яка все знає. Моя мета звернути увагу на окремі процеси, які існують в кожному клубі та поділитися своїм поглядом на них.
Перейдемо до теми
В кожному клубі за комплектацію команди може відповідати певна людина, певний відділ або група людей. Клуби найчастіше вдаються до одного з чотирьох підході під час комплектації команди, вживаючи слово “підхід” я маю на увазі шлях, який обирає клуб для розв'язання задачі, яка перед ним виникла. Обраний шлях, гарно дає зрозуміти, наскільки серйозно клуб підходить до внутрішніх процесів та чого варто очікувати як наслідок в короткостроковій та довгостроковій перспективі. Я б хотів на прикладі того, як футбольний клуб підходить до питання комплектації команди, продемонструвати, як один неправильно налаштований процес, може тягнути футбольний клуб на дно.
Авторитарний підхід
Клуби з авторитарним підходом я називаю ті, де президент клубу хоче все контролювати, навіть сам займається пошуком та селекцією гравців, такий підхід будується за принципом “хто платить той і музику замовляє”. Даний підхід раніше був доволі поширеним, але з кожним роком клубів з таким підходом стає все менше.
Зацікавленість президента в тому, що відбувається в його клубі це чудово і це підкреслює інтерес до самої гри, але люди які володіють клубом зазвичай займаються бізнесом, який далекий від напрямку футбольного скаутингу та селекції, а також ці люди доволі зайняті, щоб фундаментально розбиратися в таких речах, тому через некомпетентність в даній області, приймають рішення які шкодять клубу і призводять часто до катастрофічних наслідків.
Біля таких президентів доволі часто можна помітити футбольних агентів, які користуються некомпетентністю президента і можуть нав'язати гравців з сумнівним рівнем і це не дивно, задача агента працевлаштувати свого клієнта, а на стратегію та розвиток клуба йому байдуже, агенту потрібно знайти клуб для гравця тут і зараз, тому клуб сам повинен фільтрувати гравців з низьким рівнем, але для цього потрібна глибина знань в області підбору якісних футболістів.
В результаті провальної селекції таким президентом, в клуба відсутні результати, президент починає звільняти одного тренера за іншим через погані результати, змінює одних неякісних гравців на інших, але корінь проблеми у вибраному підході. Не змінюючи підхід, президент розчаровується в футболі, із часом зникає інтерес до футболу і в кінці зникає футбольний клуб або виставляється на продаж.
Проблема цього підходу не тільки у відсутності потрібних компетенцій, але й у відсутності вектора, навіть якщо такий вектор буде, одній людині практично неможливо слідувати заданому вектору та розвивати клуб без людей, які знають та зможуть побудувати процеси в клубі так, щоб клуб не залежав від рішень однієї людини по всім питанням. Відсутність компетенцій, вектору, гнучкості вб'є будь-який клуб, це тільки питання часу.
Менеджерський підхід
Менеджерським підходом я називаю модель, коли президент запрошує менеджера керувати клубом і цей менеджер відповідає за всі питання в клубі. Така посада може називатися по різному, спортивний директор, технічний директор, генеральний директор, але суть від того не змінюється. Зазвичай менеджер на цій посаді розбирається чудово в чомусь одному:
- в області спортивної складової
- в операційних справах
- організаційних де необхідні гарні навички комунікувати
Практично не реально знайти людину, яка буде компетентною в усіх напрямках та однаково приділяти увагу кожному з напрямків. Увага такого менеджера зазвичай націлена на стабільність, він з року в рік ставить перед собою задачу, щоб клуб дожив до наступного сезону, про стратегію та розвиток мова не йде. Коли такий менеджер займається комплектацією команди, його цікавлять виключно гравці, які можуть дати результат тут і зараз, зазвичай це досвідчені гравці 30+, які пограють 1-2 роки та підуть вільними агентами, а на зміну прийдуть інші. Цілі заробити на трансферах немає, тому селекція в дусі “Я знаю Пашку, він нормальний пацан” серед таких менеджерів є нормою, немає часу розбиратися в його ігрових можливостях, є не закрита позиція, треба закрити.
Такі менеджери в плані нетворкінгу дуже сильні, мають величезну базу контактів, багатьом хрестили дітей(згадуємо вище описаний кейс з Пашкою). Клуби зі скромними бюджетами часто вдаються до такого підходу, для президента зручно мати одну людину, яка тягне на собі обсяг роботи трьох відділів, не потрібно додатково витрачатися на зарплати, не потрібно витрачати час та проводити якісь наради, можна просто в телефонному режимі дізнатися про справи в клубі.
Під час процесу комплектації команди, такі менеджери рідко проводять самостійний пошук гравців, в них є база знайомих гравців і є купа гравців від знайомих агентів і тому весь фокус направлений не на пошук релевантних гравців(гравців з потрібними якостями), а на пошук доступних, що в свою чергу кладе хрест на реалізації ідей тренера, тому що в такій ситуації тренеру необхідно працювати з "рандомними" футболістами та просто ліпити, що попало в стилі “я художник, я так бачу”.
Зараз пішов тренд в клубах з таким підходом будувати академію, щоб потім продавати своїх вихованців. Сама ідея з академією вихованців під продаж є чудовою, але багато із клубів провалюються на етапі реалізації, тому що результат потрібний тут і зараз, від результату в поточному сезоні залежить чи буде існувати клуб в наступному сезоні, а продаж вихованців це потім і не факт.
Молоді гравці славляться нестабільністю, що призводить до замкнутого кола, в якому потрібно засвітити вихованців для продажу, але не втратити в результаті. Коли молоді гравці провалюють 2-3 матчі, клуб повертається знову до вектора з досвідченими гравцями й просто маринують свою молодь в резервах та дублях.
Парадокс цього підходу в тому, що такі клуби можуть навіть потрапляти до єврокубків, ну на етап кваліфікації точно, але навіть це не стимулює розвивати проект далі та вибудовувати процеси в клубі, шукати фахівців з вузькою спеціалізацією, намагатися зробити клуб прибутковим та цікавим з точки зору проекту для інвесторів, спонсорів, менеджерів, тренерів, гравців, вболівальників.
Клуби такого формату зазвичай існують поки власник готовий миритися зі збитками. В ситуаціях де клубу вдається виходити в 0 завдяки участі в єврокубках, існування триває до перших збитків, після чого клуб закривається або виставляється на продаж. Прикро, але такі клуби існують для того аби існувати і все це виглядає безперспективно в усіх аспектах.
Тренерський підхід
Клуби в яких виключно тренер займається комплектацією, глобально схожі на клуби де цим займається менеджер, є різниця в самому процесі, але результати в довгостроковій перспективі отримують однакові. Звичайно тренер повинен брати участь в селекційній роботі і його думка повинна враховуватися, але давати повний карт-бланш на комплектацію команди це є стратегічна помилка для клубу.
Змоделюємо ситуацію в якій клуб запрошує тренера, сам клуб немає жодної філософії, ідеології, впізнаваності, йому потрібен тренер, який буде давати результат тут і зараз. Відкривається трансферне вікно, і тренер каже: “я хочу грати за схемою 1-4-2-3-1, буду будувати атакувальний футбол, мені потрібні креативні, технічні, швидкі вінгери. Центральні захисники з чудовою першою передачею, з гарною стартовою швидкістю, ми ж будемо грати першим номером, за спинами наших захисників буде багато простору, тому необхідно, щоб мали гарну стартову швидкість. Також потрібні крайні захисники, які орієнтовані більше на атаку та креативні гравці в центрі поля, щоб проходити масований захист суперників”. Клуб вислухавши побажання тренера, виділяє для трансферів бюджет, тренер знаходить потрібних йому гравців, починає будувати гру, яку задекларував на зустрічі з керівництвом.
Проходить деякий час, в клуба з'являються проблеми в плані результату, тренер отримав всіх бажаних гравців, поставив атакувальний футбол, але результату немає. Зрозуміло, що такого тренера через відсутність результатів звільнять і прийде новий тренер, який захоче запросити своїх гравців. Ситуація з новим тренером буде не настільки безнадійна, якщо в нового тренера погляди на гру не будуть радикально відрізнятися від поглядів свого попередника, але багато клубів рідко над цим задумуються при запрошенні нового тренера. Тепер уявіть, приходить новий тренер, який хоче грати від оборони на контратаках, і каже: “гравці які зараз в команді не підходять під мій стиль футболу, я хочу грати за схемою 1-5-3-2, тому мені вінгери не потрібні, краще іще одного нападника підписати, а центральних захисників мені потрібно фізично потужних і щоб їх було в команді більше, а ось ці мені не підходять. В центрі поля потрібні гравці, які будуть виконувати величезний обсяг бігової роботи без м'яча та чудово діяти у відборах та боротьбі, ми будемо володіти м'ячем 30% часу, тому наявні креативні гравці в центрі поля мені не потрібні ”.
Я думаю ви зрозуміли наскільки абсурдна ситуація, клуб витратив купу грошей на комплектацію команди під конкретного тренера, без гарантій отримати потрібний результат, ніхто не може гарантувати результат, це завжди ризик, але в цьому випадку ризик невиправданий і зараз поясню чому. Почнемо з того, що тренери в середньому працюють в клубі близько 2 років, зараз рідко можна побачити, щоб тренер відпрацював весь термін свого контракту. Давати повну автономію в питанні комплектації команди, людині яка тільки за умови успішного результату буде працювати в клубі, ну це інфантильна поведінка зі сторони клубу.
Клуб де зміна тренер є настільки болісною подією, завжди буде штормити та нікуди в результаті клуб не прийде. Все це через відсутність чіткого вектора і правильно налаштованих процесів в клубі. Я думаю вже стало зрозуміло, що цей шлях “тупіковий”, тому що в кожного тренера є своє бачення, якщо запрошувати тренера для реалізації його бачення футболу, то в клубі буде нескінченна зміна гравців і добре, якщо клуб буде встигати продавати якусь частину непотрібних гравців або будуть запрошуватися тренери зі схожим стилем, але глобально це нічого не змінить, клуб все одно буде зазнавати збитків та суттєвого потрясіння дотримуючись цього підходу.
Системний підхід
Зараз розглянемо системний підхід, який на мою думку є ефективним і виглядає більш зрозумілим в довгостроковій перспективі. Я прихильник підходу в якому є чіткий вектор розвитку, чітке розуміння в який футбол повинен грати клуб, де рішення є систематичними, що виключає ймовірність самодурства, яке може призвести клуб в стратегічний “тупік”. В підходах де одна людина приймає всі рішення, уникнути самодурства неможливо.
Для побудови чіткої структури та процесів не потрібно мати астрономічні бюджети, задача, знайти доступних для клуба фахівців з вузькою спеціалізацією на ключові позиції, щоб в кожного була своя зона відповідальності та кожний був компетентним в напрямку за який він відповідає. Суть цього процесу не в тому, щоб витратити кошти для галочки, така собі імітація бурхливої діяльності, а зрозуміти які ключові позиції в клубі існують і знайти рішення, як залучити фахівців на ці позиції, враховуючи скромний бюджет. Не варто кидатися в крайності й створювати болото, коли в заступника є свій заступник, який в свою чергу має свого заступника, такий собі кругообіг заступників в клубі. Очевидно, що величезна структура під своєю вагою завалиться і буде клуб з купою менеджерів, які нічого не роблять і нізащо не відповідають + проїдають бюджет клубу.
Протягом цієї статті, я часто згадую про філософію клубу, ідеологію клубу, може здатися, що це гарні слова за якими нічого не стоїть, але в моєму випадку, я маю на увазі впізнаваність клубу в першу чергу на футбольному полі. Коли клуб від тренера вимагає не тільки результату, але і малюнок гри, який притаманний цій команді. Клуб повинен ділитися своїми очікуваннями від роботи тренера, а саме поставити чітку задачу в якому стилі повинна грати команда. Перед підписанням нового тренера, бажано послухати, як він планує реалізувати поставлену задачу.
Відразу можуть виникнути питання:
- Яка роль тренера?
- Де шукати тренерів, які будуть готові підлаштуватися під сформовану систему?
Відповідаючи на перше запитання, можу сказати, що роль тренера залишається важливою, тому що клуб тільки направляє, а реалізацією займається тренер, тут вже тренер може демонструвати свій тренерський хист та креативність.
Де шукати тренерів, які будуть готові підлаштуватися під сформовану систему?, можливо, я зараз скажу дуже очевидну річ, хоча для багатьох клубів це може бути лайфхак, в академії можна не тільки гравців готувати для першої команди, але тренерів також. Клуб повинен мати свою методологію для підготовки кадрів, щоб кожний фахівець на своїй позиції мав чітке розуміння, що необхідно вміти та знати, куди рухається клуб, яких цінностей клуб притримується.
Реальний приклад, ось багато людей сміялися з кадрової політики Динамо Київ, типу там тренують “Динамівські серця” за конспектами Лобановського, а тепер уявіть, якби Динамо через академію готувало б тренерів для першої команди по певній методології(конспект Лобановського не рахується, він був у свій час геніальним тренером, але я впевнений, навіть він би відійшов від старих ідей, які працювали раніше):
- з чіткими вимогами до кожної позиції на полі
- з якими якостями потрібні футболісти, щоб могли виконувати поставлені задачі
- як команда повинна діяти в тій чи інші фазі гри
- як напрацювати потрібний малюнок гри на тренуваннях
Список можна продовжувати далі, але якби це було реалізовано і перетворилося б в систему, яка дає результат, то “Динамівські серця” мали б послідовників в усьому світі, цей тренд підхопили б багато клубів. Так, є успішний приклад Сергія Реброва, який виріс з тренера молодіжних команд в академії до тренера першої команди та дав результат, але це одиничний випадок і я не впевнений, що існувала методологія в клубі, за якою Сергія Реброва готували до першої команди.
Я думаю стає зрозуміло, що селекція в клубі зі систематичним підходом це спокійний, методичний процес спрямований на чітке підсилення гравцем з чітко описаними якостями на потрібну позицію. Найголовніше, що на етапі прийняття рішення залучаються декілька людей, наприклад президент, спортивний директор, тренер, скаут і кожен відповідає за свій клаптик. Президент виділяє бюджет на трансфери та зарплати, спортивний директор веде перемовини про підписання, тренер дає свою оцінку, наскільки гравець відповідає вимогам і як він планує цього гравця інтегрувати в команду, скаут займається пошуком гравців, збирає інформацію, створює звіти в різних форматах з детальним описом можливостей знайдених гравців. Як бачимо, за кожний етап відповідальність несе певна людина, яка володіє компетенціями та навичками, тому ймовірність укомплектувати команду неякісними гравцями є мінімальна, тому що рішення приймаються колективно.
В разі провальної трансферної компанії, можна легко виявити, що пішло не так, який етап або етапи в цьому ланцюгу були провалені, зробити повний аналіз для того, щоб в майбутньому не ставати на одні й ті ж самі граблі, будь-який процес повинен бути гнучким та піддаватися коригуванню. Якщо система побудована на гнучких процесах, клуб має розуміння, що в разі звільнення спортивного директора, тренера, втрати того чи іншого гравця, клуб продовжує рух заданим вектором, приходять нові люди, які продовжують працювати в заданому раніше напрямку, а не починають займатися самодурством. Можливо це звучить доволі цинічно, але люди в клубі, повинні бути персоналом, що обслуговує систему, гвинтики в системі, зламався один, його не проблема замінити.
При такій системі, клуб не буде штормити, він буде демонструвати стабільність в позитивному значенні цього слова. При побудові системного підходу, послідовність в клубі повинна стати фундаментом, всі рішення, які можуть збити клуб з заданого курсу, повинні прийматися обдумано, а не в режимі тут і зараз, тоді вийде уникнути стратегічного “тупіка” і досягти результату.
Звичайно, реалізувати такий підхід важко, потрібно час, терпіння, людей які готові запустити цей процес, сформувати філософію клуба, задекларувати цінності клуба, розробити методологію, знайти фахівців, налаштувати процеси, направляти, щоб всі у клубі дотримувалися заданого вектора і т.д. Такий шлях є тернистим, але клубу він окупиться сторицею.