Микола Морозюк: «Раніше в «Динамо» навіть україномовні пацани розмовляли між собою російською»

«На рахунок мови. Мене часто це запитували. Коли я переїхав у Київ, це був 2003–2004-й рік. Я вчився у російській школі в Червонограді, з російським напрямком, в мене було дуже багато російськомовних друзів в Червонограді.

Коли я переїхав у Київ, я почав підлаштовуватися під пацанів. Ми, навіть україномовні пацани, які приїхали: я - звідси, Стас - з Моршина, там ще один пацан з Івано-Франківська. Я коли пробував говорити з ними українською між собою, вони розмовляли російською. Тобто, ми навіть самі між собою російською.

Я цим не пишаюсь, але коли пройшов час, я вже був гравцем першої команди, я почув від пацанів, - коли U-19 проживали в нас на першій базі, - я чую пацани говорять українською. Я так підходжу, говорю: «О, пацани, привіт, ви звідки?». А це був Русин. Я не памʼятаю, який це був рік - може 2016-2017-й, десь так. І він каже, що звідти-звідти-звідти, а я кажу: «Супер, а я звідти». «А ми знаєм, Коль».

І я тоді почав помічати, наскільки змінилось оце ставлення. Наприклад, ти з Києва, з Одеси, Харкова, Маріуполя, - з цих регіонів, - наскільки почало сприймати це нове покоління українську та російську мови. Тобто, ти говорив українською, ти - російською, але вони між собою один над одним не жартували.

В мої часи ти не міг дозволити собі жартувати. Я просто говорю, як було. В мене навіть мама деколи дзвонила і говорила: «Синок, якщо тобі там незручно, то розмовляй вже російською». Щоб ніхто не чув, бо жартували б наді мною. І це було там: «гірні люди», «западенці», «колгоспники» і так далі. Це було.

Я жив і в Донецьку, і в Києві, і я можу відслідкувати динаміку і сказати, наскільки з 2014 року сприйняття української мови підвищилося в нереальних разах»», – сказав Морозюк.

36-річний Морозюк виступав за першу команду «Динамо» у 2008-2009 та 2015-2019 роках. Детальніше тут.