Ольга Ракицька – про реакцію фанів «Шахтаря» на її пісню: «Вони писали: «Ти зігріла наші помаранчеві серця». Для мене це найкраще визнання»

Ольга Ракицька, дружина захисника «Шахтаря» Ярослава Ракицького, поспілкувалася з пресслужбою гірників під час першого матчу з «Марселем» в 1/16 фіналу Ліги Європи.

– Ми зараз у Гамбурзі на матчі «Шахтаря» з «Марселем». Які в тебе емоції – знаходитися тут, поруч з улюбленою командою?

– Неперевершені емоції. Таке відчуття, ніби ти потрапляєш додому. Звісно, ми далеко від дому, але все одно все таке рідне якесь.

– Тут на стадіоні сьогодні лунала твоя пісня «Помаранчеве серце». Ця пісня відома вже всім нашим уболівальникам. Що вона значить для тебе? Поділися основною ідеєю цієї пісні.

– Ця пісня присвячена усім нашим вболівальникам. Коли я її написала, ми тоді повернулися додому. В мене було велике натхнення, і Ярослав повернувся до «Шахтаря». «Шахтар» – це дійсно наш рідний дім. Це те місце, звідки все починалося.

Ми з ним пройшли великий шлях. Ще коли він тільки грав за третю команду, раніше була третя команда, і він тільки мріяв потрапити до першої команди. І ці всі сходинки ми з ним пройшли разом, рука об руку.

Звісно, в мене такий вже досвід накопичився. Я взагалі вже такий вболівальник з досвідом. Прийшов час, і це все втілилося в мою пісню.

– Як взагалі гравці, команда та вболівальники відреагували на цю пісню? Який ти отримала фідбек?

– Дуже сильний фідбек. Мені дуже приємно, коли такі теплі слова вони мені писали, що «ти зігріла наші помаранчеві серця». Для мене це найкраще визнання.

Там же є такі слова: «Ми разом і в нас помаранчеве серце». І дійсно, ця пісня нас об’єднує.

– Ми так багато зараз з тобою говоримо саме про вболівальників, тому, можливо, ти хотіла б їм щось сказати. Вони обов’язково, я впевнена, будуть дивитися цей твій коментар.

– Я знаю, що ви всі пам’ятаєте ті часи нашої «Донбас Арени», коли просто все кишило помаранчевим кольором в день матчу. Я теж пам’ятаю ці часи.

Це було так потужно, так сильно, коли ми всі зустрічалися, всі вболівали за нашу команду. Ми були єдиним живим організмом. Зараз цього, на жаль, немає.

Вже 9 років у нас немає домашньої нашої арени, нашого стадіону. Але все одно ми разом, ми єднаємося, коли вболіваємо в різних містах і країнах за нашу улюблену команду.

Ми пам’ятаємо наш рідний край, наш Донбас. І я вважаю, що це нас об’єднує. Давайте вірити далі, давайте будемо разом і не втрачатимемо цієї сили, – сказала Ракицька.